Книги, газети та пам’ять: яким залишився дім Євгена Бергера через два роки після його смерті

13 серпня 2026 р. 14:14

13 серпня 2026 р. 14:14

Пряма мова.

15 серпня минає два роки від дня смерті Євгена Бергера — відомого кременчуцького краєзнавця, екскурсовода, громадського діяча та людини, яка вміла закохувати містян в історію рідного Кременчука. Його екскурсії були особливими. Бергер міг годинами водити людей вулицями міста, розповідаючи про будинки, їхніх мешканців, давно забуті події та маловідомі факти. У його розповідях завжди знаходилося місце для несподіваної деталі, гумору, а іноді й пікантної історії. Саме тому його слухали — і дорослі, і діти.

Під час пандемії COVID-19, коли у місті бракувало масових подій та живого спілкування, редакція «Кременчуцької газети» організовувала піші екскурсії Кременчуком разом із Євгеном Бергером. На них приходили цілими родинами. При цьому всі дотримувалися епідрежиму.

Згодом на сайті «Кременчуцької газети» з'явилася постійна рубрика «Екскурсії з Бергером». Головний редактор Олег Булашев та журналістка Ліна Романченко записали десятки матеріалів і відеосюжетів за участю краєзнавця. Це були історії окремих будинків і вулиць, розповіді про людей, події минулого, а також непрості сторінки історії Кременчука, зокрема спогади про концтабори.

Євген Дмитрович ретельно готувався до кожної зустрічі, постійно шукав нову інформацію та доповнював свої розповіді.

«Записуйте, поки я живий, раптом хтось не знає цієї інформації», — часто говорив він.

Ліна Романченко згадує, що Бергер завжди цікавився чимось новим, мав величезний запас знань і хотів передати його наступним поколінням.

«Він умів і хотів ділитися тим, що знав. А знав набагато більше, ніж інші. Знаходив різні цікавинки і згадував такі родзинки, які запам'ятовувалися містянам», — розповідає журналістка.

Кременчужани пам'ятають Бергера не лише як екскурсовода. Він був активним учасником культурного життя міста, бажаним гостем різноманітних заходів, екскурсій та зустрічей. Він декламував вірші, розповідав історії, брав участь у заходах активістів.

Важливою була і громадська діяльність Бергера. Останні роки життя він був членом комісії з питань найменування об'єктів топоніміки, увічнення пам'яті видатних діячів та подій, встановлення пам'ятних знаків у Кременчуцькій громаді.

Незадовго до смерті Євген Бергер отримав почесний знак «За заслуги перед містом». Міська рада відзначила його за багаторічну просвітницьку роботу, популяризацію історії Кременчука, збереження культурної спадщини та виховання патріотизму.

Через два роки після смерті краєзнавця журналістам випала нагода побувати у його помешканні. Тут час ніби зупинився.

Багато книжок, дипломи, старі газети, речі, серед яких він жив. Євген Бергер вів дуже скромний побут, але його справжнім багатством були знання та пам'ять про місто.

Саме з цього помешкання сьогодні ми підготували невелику відеонарізку — як нагадування про людину, яка знала Кременчук не лише за назвами вулиць, а через його людей, історії та долі.

15 серпня на могилі Євгена Бергера у Власівці мають покласти квіти.

Два роки минуло без легендарного краєзнавця. Але його голос досі звучить у численних записах, публікаціях та спогадах тих, хто хоча б раз ходив Кременчуком разом із Євгеном Бергером.

Його внесок у життя міста давно вже не вимірюється кількістю екскурсій чи матеріалів. Це пам'ять, яку він залишив тисячам кременчужан, і знання, які тепер мають передаватися далі.

Вічний спокій, Євгене Дмитровичу. Кременчук вас пам'ятає.

«Записуйте, поки я живий…» — рік без Євгена Бергера, який перетворював історію Кременчука на живу легенду

Олег Булашев

Відео Максима Полтавця

Полтавські