Чудодійний корінь, примхливі автомати газованої води та вишиванки для Всесвітнього конгресу: яким був Кременчук 18 серпня 1966 року

18 серпня 2026 р. 11:46

18 серпня 2026 р. 11:46

Історична ретроспектива за матеріалами газети «Кременчуцька зоря» від 18 серпня 1966 року

З висоти 2026 року старі десятиліття часто здаються нам монохромними та статичними. Ми звикли сприймати минуле крізь сухі історичні довідки, забуваючи, що за ними ховається жива, динамічна і надзвичайно строката реальність. Щоб відчути справжній пульс міста, ми зазирнули в один звичайний літній день — у четвер, 18 серпня 1966 року.

Провідником у цей день для нас стала газета «Кременчуцька зоря» — головне на той час суспільно-політичне видання міста. Її свіжий тогочасний номер зберіг для нас справжній дух епохи. Оригінальні репортажі, виробничі рекорди, побутові курйози та вечірні кіноафіші доводять: Кременчук рівно шістдесят років тому так само вирував колосальною енергією, масштабними проєктами та людськими історіями.

Кременчуцькі вишивальниці та вихід на міжнародну арену

На третій шпальті газети під гучним заголовком «Вишивальниці» опубліковано розлогий матеріал про майстринь Кременчуцької вишивальної фабрики. У 5 цехах підприємства працювали сотні швачок, вишивальниць та розкрійниць, які щомісяця виготовляли понад чотири тисячі вишитих виробів.

Серед найкращих майстрів автор I. Івашкевич відзначає головного художника фабрики Валентину Хотенко, художниць Наталію Порфирівну Бордюк, Ганну Дем'янівну Пораник, а також майстринь машинного вишивання О. І. Лавроненко, Є. О. Ємеліну та Л. Ф. Компанієць. Кременчуцькі вишиванки, дитячі плаття, чоловічі сорочки та рушники славилися далеко за межами міста — їх відправляли по всій країні та навіть за кордон. Наприклад, спеціально виготовлені блузки в болгарському стилі демонструвалися на міжнародній ярмарці у Львові та Всесвітньому конгресі по птахівництву в Києві! За успіхи у соцзмаганні фабриці було вручено Перехідний Червоний прапор Міністерства легкої промисловості та республіканського комітету профспілки.

Вулиця Халаменюка та залізничні перспективи

У фоторубриці «Кременчук сьогодні» висвітлено перетворення міського простору. Газета публікує світлину за авторством К. Крючевського з видом на привокзальний сквер та зауважує: «Не впізнати колишню Сінну вулицю, яка тепер носить ім'я нашого земляка Героя Радянського Союзу Халаменюка. Рівною асфальтованою стрічкою тягнеться вона від вокзалу в центр міста» .

Рекорди на залізорудному кар'єрі та підготовка до зими

Промзона Кременчука не збавляла темпів. У матеріалі про комбінат нерудних будматеріалів повідомляється, що липнева зміна майстра М. Шустова з дробильного цеху перевиконала план, переробивши 10 тисяч кубометрів гірничої маси замість запланованих 8600. Кращими виробничниками названо машиніста щокобудинкової дробарки В. Шевченка, грохотиста І. Чаплію та мотористку транспортера Л. Камич.

Водночас у домоуправлінні № 5 вже повним ходом ішла підготовка до холодів. Інженер В. Гаврильченко звітував про ремонт опалювальної системи та відзначив сумлінну працю слюсарів І. А. Чолоховського, І. А. Блінова, робітників Г. Є. Кузьмін, М. М. Осадчого та Т. А. Погорілої.

Фотозвинувачення

Незважаючи на трудові звитяги, у міському побуті вистачало й підстав для критики. У гумористично-критичній рубриці «Фотозвинувачення» фотокореспондент М. Мамола зафіксував три новеньких автомати для продажу газованої води біля магазину № 3 міськхарчоторгу на проспекті Леніна.

Іронічний підпис повідомляє: «Раділи люди — буде де напитися прохолодної води... Та марна була радість. Автомати ці день працюють, а три стоять без діла. Сьогодні є вода в одному, завтра в другому. Один день тече вода тільки з сиропом, на другий — лише чиста. А найчастіше стоять автомати отакими самотніми безпорадною сиротами... Мабуть надто вже складна ця техніка для механіків міськхарчоторгу, які ніяк не спроможуться її відрегулювати» .

«Женю і Жоржика треба врятувати

Не менш гострі пристрасті кипіли у залі засідань народних судів. У статті К. Крючевського розповідається про судовий процес над хуліганом і п'яницею Георгієм Годоваником, який систематично знущався з дружини Лідії Іващенко та двох маленьких дітей — семирічного Жені та п'ятирічного Жоржика.

Дійшло до того, що під час чергового бешкету сусіди змушені були викликати міліцію, а довівши ситуацію до крайнощів, батько залишив дітей на самотнього хворого дідуся. Суд виніс справедливий вирок: ізолювати Годованика на 5 років у колонії суворого режиму. Сусіди та громадськість узяли під захист матір із дітьми, аби повернути їм спокійне життя.

Нескінченний ремонт та «сирени» о півночі

У рубриці листів читачів містяни ділилися своїми щоденними турботами.

Відтак робітник вагонобудівного заводу А. Назаренко скаржився, що музей А. С. Макаренка в селищі Житлобуд майже все літо стоїть закритим через затягнутий ремонт, позбавляючи численні екскурсії та туристів можливості ознайомитися з експозицією.

Мешканці будинку № 12-36 по вул. 40-річчя Жовтня поскаржилися на сусідство з молокозаводом. Автомашини заїжджали на територію підприємства пізно вночі, а вахтери щоразу вмикали гучну сирену, аби їм відкрили ворота. Редакція газети підтримала городян і закликала Державтоінспекцію навести лад у вказаному районі.

Окремо читач із селища Молодіжне поскаржився на ательє мод, де йому шили костюм із великими недоробками та затримками, а завідуюча А. І. Худик порадила клієнту «пошити зауваження до кишені».

Поради для здоров'я

Для тих, хто цікавився народною медициною та здоровим способом життя, газета підготувала матеріал про користь звичайного їстівного буряка. Посилаючись на дослідження офтальмологів з Київщини, «Кременчуцька зоря» радила вживати буряковий сік, багатий на вітамін P, який сприяє зміцненню капілярів, запобігає ламкості кровоносних судин і навіть допомагає знизити кров'яний тиск при гіпертонії.

Оголошення та вечірні кіноафіші

Останні шпальти за традицією містили оголошення про найм співробітників (Полтавський облавтотрест, житлово-комунальне управління, ремонтні контори шукали шоферів, штукатурів, малярів та бухгалтерів), а також інформацію про відпочинок дітлахів у піонерських таборах на берегах Псла.

Насичений день газета пропонувала завершити у прохолодних кінозалах міста. У кінотеатрі «Більшовик» у великому залі крутили культову комедію «В джазі тільки дівчата» на сеансах о 9:00, 10:50, 12:40, 14:30, 16:20, 18:10, 20:00 та 21:45, а в малому залі показували стрічку «Мирний час» о 10:00, 11:50, 13:40 та 15:20. У кінотеатрі «Дніпро» глядачам пропонували стрічки «П'єр — співробітник міліції» на сеансах о 16:00, 17:40, 19:20, 21:00.

Архівні сторінки «Кременчуцької зорі» за 18 серпня 1966 року залишаються дивовижним часовим зрізом. Вони зберегли для нас місто в усій його реальності — від трудових перемог вишивальниць і залізничників до зламаних автоматів із газованою водою, вечірніх кінопрем'єр та турбот пересічних кременчужан під теплим серпневим сонцем.

Із Кременчука до Києва літаком: як

Свіжі овочі для містян та закордонні пристрасті на екранах: яким був Кременчук 12 липня 1966 року

Валерія Макряшина

ФОТО: архів газети "Кременчуцька зоря"

Полтавські