«Зброя — для боротьби з ворогом. Аптечка — для боротьби зі смертю»: історія бойового медика «Сомалі»

07 вересня 2026 р. 17:56

07 вересня 2026 р. 17:56

До повномасштабного вторгнення він був пивоваром-технологом і створював крафтові напої. Сьогодні його покликання — зберігати життя тим, хто тримає фронт.

Боєць 116-ї окремої бригади територіальної оборони Павло на позивний «Сомалі» пройшов важкий бойовий шлях — від номера обслуги гранатомета й бойового медика до командира взводу та т.в.о. командира роти. Воював на найгарячіших ділянках фронту — під Соледаром, Бахмутом, Авдіївкою. Нині він ділиться цим досвідом із побратимами як інструктор із тактичної медицини.

— Розкажи про свій життєвий шлях — ким ти був у цивільному житті та як опинився в медицині?

— До повномасштабної війни я займався пивоварінням, був пивоваром-технологом на крафтових виробництвах «Ярмаркової броварні».

У 2022 році мобілізувався до тероборони. Починав командиром відділення, був номером обслуги станкового гранатомета. Потім близько року служив бойовим медиком. Далі — півтора року командиром взводу, був тимчасово виконуючим обов’язки командира роти.

Перші наші бойові виходи були під Бахмутом, Соледаром, потім під Авдіївкою. Там усе опановували на практиці. Волонтери допомагали діставати якісні засоби, ділилися між собою.

Взагалі в медицину я потрапив просто. Під Авдіївкою людей не вистачало, роботи було через край. Мене взяв під крило старший медик, наш побратим Толя «Борода». Він став моїм наставником - усе показував, пояснював, ділився знаннями. Потім ми вже працювали в парі — бували випадки, коли всі звідти відходили, а ми йшли туди рятувати поранених.

Пройшов чимало різних посад, а зрештою повернувся до тактичної медицини й перейшов до підрозділу інструкторів, щоб навчати інших.

— Із чого взагалі складається такмед і що відпрацьовують бійці на навчаннях?

— Тактична медицина — це насамперед навички та засоби, які запобігають загрозі життю тут і зараз. Зі звичайною «цивільною» медициною тут мало спільного. Такмед — це взагалі не про стерильність, це про негайну, блискавичну дію.

Якщо ти знаєш алгоритми першочергових дій і загроз, розумієш вміст індивідуальної аптечки — це вже половина успіху. Залишається головне — відточити все до автоматизму. Тому ми робимо акцент виключно на практиці. Мʼязова памʼять працює набагато надійніше за теорію. Якщо просто послухати лекцію, у стресовій ситуації в голові буде каша. А коли руки самі пам’ятають рух — шанс вижити зростає в рази.

— Які навички відпрацьовуєте найбільше?

— Найбільше тренуємо роботу з турнікетами, бо це інструмент першої черги. Далі вчимо проводити огляд пораненого за протоколом MARCH вже в укритті.

Варто розуміти сучасні реалії війни — евакуація не завжди прибуває швидко. Іноді на неї доводиться чекати годинами, а буває — й цілими днями. Якщо зафіксували перше поранення, розслаблятися не можна — треба ретельно знайти всі інші ушкодження та взяти стан побратима під повний контроль.

Також моделюємо правильну реакцію бійців на підриви розтяжок, мінні поля, потрапляння в засідку. Усе це стається раптово, і саме перші секунди вирішують, чи залишишся ти живим.

— Скільки потрібно часу, щоб людина, яка вперше взяла турнікет, почала впевнено ним володіти?

— Усе індивідуально. Хтось відпрацював заняття — і далі сам тренується у вільний час у таборі. Чим більше повторень «насухо», тим якісніший результат у критичний момент.

На заняттях ми намагаємося давати по 2–3 години активної практики, адаптуючи програму під специфіку підрозділу. Сапери, піхотинці, штурмовики — кожен стикається зі своїми загрозами, і ми робимо акцент саме на тих сценаріях, з якими хлопці зустрінуться найімовірніше.

— А що курсантам дається найважче? Фізичне навантаження чи відпрацювання алгоритмів?

— З турнікетами зазвичай розбираються швидко. Найскладніше — правильна оцінка обстановки, вибір укриття, побудова маршруту пересування та злагоджені дії в складі групи.

Люди без бойового досвіду часто губляться і не знають, на що звертати увагу першочергово. Ми створюємо для них стресову ситуацію, а після цього розбираємо помилки. Спочатку вони самі аналізують, що зробили не так, а потім ми детально розкладаємо кожен крок.

— Як мотивувати військових сумлінно ставитися до медицини, а не думати, що це «другорядне»?

— Головне — з першого ж дня донести базову істину. Засоби такмеду — це така сама зброя та екіпірування. Якщо автомат потрібен для боротьби з ворогом, то аптечка й навички медицини — для боротьби зі смертю.

Коли пояснюєш це на прикладах із власного бойового досвіду чи історій побратимів — ставлення миттєво змінюється. Так, накладати турнікет чи крутити конверсію не так видовищно й весело, як стріляти на полігоні. Але якщо удача в бою на мить відвернулася — саме тактична медицина врятує життя.

Відділення комунікації 116-ї бригади ТрО

Полтавські