вологість:
тиск:
вітер:
Нічна пастка для 120 театралів, боротьба за п’ятиденку та скарги на перукарів: яким був Кременчук 17 вересня 1966 року
17 вересня 2026 р. 11:09
17 вересня 2026 р. 11:09
Історична ретроспектива за матеріалами газети «Кременчуцька зоря» від 17 вересня 1966 року.
З висоти 2026 року старі десятиліття часто здаються нам монохромними та статичними. Ми звикли сприймати минуле крізь сухі історичні довідки, забуваючи, що за ними ховається жива, динамічна і надзвичайно строката реальність. Щоб відчути справжній пульс міста, ми зазирнули в один звичайний літній день — у суботу, 27 серпня 1966 року.
Провідником у цей день для нас стала газета «Кременчуцька зоря» — головне на той час суспільно-політичне видання міста. На чотирьох сторінках часопису вартістю 2 копійки збереглася ціла епоха: від гучних виробничих звітів і запеклих суперечок про відпочинок до кулінарних контролів, підготовки до нового навчального року та вечірніх кіноафіш.
На порозі змін
На перших шпальтах — подих грандіозної реформи. Газета повідомляє про підготовку автозаводу (КрАЗ) до переходу на п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними. Дирекція та профспілка розробляють нові графіки роботи, оптимізують ремонт обладнання, переглядають режим перепусток і навіть розширюють пропускну спроможність заводських їдалень та буфетів, аби витримати зміну ритму праці.
Промислова романтика
Матеріал про молодих спеціалістів — братів-близнят Івана та Степана Мельників, які після Дрогобицького нафтового технікуму приїхали за направленням на Кременчуцький сажовий завод. Журналіст із захопленням описує автоматизоване виробництво сажі як «казкову поезію», де у полум’ї та циклонах народжується потрібна країні сировина. А у вільний час хлопці не лише читають художню літературу, а й чудово співають, виконуючи улюблену «Пісню про рушничок».
Культурний шок по-кременчуцьки
Не обійшлося й без гострої критичної сатири! Фельєтон А. Кононенка розповідає епічну історію про те, як 120 мешканців селища Молодіжне (переважно працівники «Кременчукнафтохімбуду») вирішили культурно відпочити та купили квитки на виставу Полтавського театру ім. Гоголя «На світанку». Організатори обіцяли, що о 23:00 після вистави на них чекатимуть спеціальні автобуси. Проте транспортний парк обіцянку сороміцько провалив: автобуси просто не приїхали або промчали повз розлючений натовп. Навіть нічний рейсовий автобус №02-13 ігнорував простягнуті руки пасажирів.
У результаті глядачі добивалися додому хто як міг — попутками та нічним приміським поїздом, а адміністрація автопарку «спокійно спала й навіть зранку не згадала про це».
Освіта та саморозвиток: «Щоб поступити до інституту»
Для тих, хто мріяв про вищу освіту, у місті на базі середньої школи №10 організували підготовчі курси для вступу до Полтавського педагогічного інституту. Завідуючий курсами В. Масний повідомляє про набір у дві групи — гуманітарну та точних наук. Слухачам обіцяють не просто повторення шкільної програми, а й застосування передових на той час «технічних засобів і кіно».
Суспільна мораль та побут
Філософсько-побутова стаття роздумує над тим, що робить будинок справжньою домівкою. Автор наводить у приклад зразкові двори в центрі міста, де сусіди разом облаштовують дитячі майданчики, висаджують квіти й разом відзначають свята. І протиставляє їм «неблагополучні» будинки на вулицях Українській, Щорса де замість затишку — лайка, брудні під’їзди, скарги та наклепи один на одного.
Критика від читачів та реакція влади: «Слідами наших виступів»
«Кременчуцька зоря» мала і реальний вплив. У рубриці зворотного зв’язку опубліковано відповідь комбінату комунальних підприємств на скаргу читача про те, що в Перукарні №12 клієнтів обслуговували «по вибору», порушуючи чергу.
Начальник комбінату Д. Кришталь відрапортував: майстрів суворо попереджено, а в разі повторення фактів їх притягнуть до адміністративної відповідальності.
Тут же поруч — лист від мешканця І. Рогожанського під заголовком «Потрібен таксофон»: залізнична лікарня знаходиться в місті, але зателефонувати туди неможливо, бо лінія йде через вокзал і завжди зайнята. Дописувач вимагає нарешті встановити біля лікарні міський таксофон.
А пенсіонерка О. Лисенко у замiтцi «Обладнати зупинку» б’є на сполох: біля 3-ї міської лікарні на маршруті №5 немає жодної лавки чи навісу від дощу, через що хворі та літні люди змушені годинами стояти під відкритим небом.
Міський калейдоскоп і культурний вечір
Життя міста складалося з найрізноманітніших деталей. У квітковому магазині по вулиці Жовтневій, 33 до 20 вересня працює яскравіша виставка квітів від станції юних натуралістів. Паралельно ветстанція оголошує суворий режим: власники худоби з Ревівки, В. Кохнівки та Локомотивної зобов'язані приводити тварин о 6-й ранку на обов'язкове щеплення проти ящуру тощо.
Після робочого дня миістяни 1966 року йшли до кіно. У кінотеатрі «Більшовик» крутили пригодницьке кіно «Альошкине полювання», двосерійну драму «Знову живий» та мелодраму «Любить — не любить». У «Дніпрі» показували детектив «Загадковий пасажир». У Придніпровському парку можна було подивитися французьку комедію «За мною, каналії!» та стрічку «Кочубей», а в кінотеатрі у В. Кохнівці йшла спортивна драма «Шостий раунд».
Ось таким різним, іноді турботливим, а іноді й побутово-складним, але сповненим життя та прагнень був Кременчук у вересні 1966 року через призму звичайної міської газети.
Із Кременчука до Києва літаком: яким був день 7 липня у Кременчуці 60 років тому
Свіжі овочі для містян та закордонні пристрасті на екранах: яким був Кременчук 12 липня 1966 року
Валерія Макряшина
ФОТО: архів газети "Кременчуцька зоря"
Джерело: kg.ua
Новини рубріки
Завтра у Кременчуці попрощаються із Захисником Іллею Шевченком
17 вересня 2026 р. 11:09
Спілка ветеранів АТО відправила партію провізії на фронт
17 вересня 2026 р. 11:08