вологість:
тиск:
вітер:
«Я пишаюся, що мій тато захисник»: історія воїн...
17 вересня 2026 р. 11:19
17 вересня 2026 р. 11:19
13-річний Дмитро спочатку мовчав, коли батько сказав, що йде до війська. А потім попросив лише про одне, щоб той ще трохи побув із ним. Віталій усе життя працював водієм, а тепер служить у 152-й бригаді.
Військовий Віталій за освітою агроном, однак майже все життя працював водієм та їздив на «КамАЗі». Тепер він служить у 152-й окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри. Однією з причин, заради яких чоловік готовий захищати Україну, називає свого сина Дмитра.
Віталій родом із Пирятинського району. У його житті були й роки роботи в Москві – чоловік працював на будівництві. Тоді він сприймав поїздки до Росії лише як можливість заробити гроші для сім’ї й не міг уявити, що ця країна колись розпочне повномасштабну війну проти України.
«Тоді я сприймав це просто як можливість заробити гроші для сім’ї й навіть не задумувався, що Росія колись прийде війною в мій дім. Якби тоді знав те, що знаю сьогодні – ніколи б туди не поїхав. Тепер я служу і захищаю свою землю від тих, у чиїй країні колись сам шукав заробітку. І від цього особливо гірко», – розповідає Віталій.
24 лютого 2022 року чоловік зустрів удома. Початок повномасштабного вторгнення став для нього, як і для мільйонів українців, шоком. Війна безпосередньо торкнулася його родини, рідний брат Віталія пішов воювати ще раніше. Під час служби він отримав поранення, внаслідок якого втратив ногу, і нині має інвалідність.
Сам Віталій доєднався до війська нещодавно. За військово-обліковою спеціальністю він водій, тож саме на цій посаді планує продовжувати службу. Про перші враження від нової бригади говорить коротко: люди тут нормальні й адекватні. За нетривалий час служби підрозділ уже став для нього не просто місцем роботи.
У Віталія є 13-річний син Дмитро. Хлопець навчається у восьмому класі, серед улюблених предметів називає фізкультуру. Батько мріє, щоб у майбутньому син став учителем фізичної культури. Коли Віталій розповів Дімі, що йде до війська, хлопець спочатку замовк. Потім сказав батькові слова, які той запам’ятав.
«Тату, я пишаюся тобою. Ти йдеш захищати Україну, нас, наш дім, хоч він далеко від фронту. Я знаю, що це треба робити, бо якщо не захищати свою землю, то хто тоді це зробить? Просто я дуже хочу, щоб ти ще трішки побув зі мною. Служи, тату. Я чекатиму тебе вдома», – сказав Дмитро.
Віталій говорить, що саме заради таких дітей готовий служити. Його найбільша мрія зараз, щоб війна якнайшвидше закінчилася. Водночас після перемоги чоловік не планує просто повернутися до цивільного життя. Якщо його досвід і праця будуть потрібні війську, він хоче залишитися на службі.
За словами Віталія, за короткий час бригада стала для нього значно більшим, ніж просто місце служби. Тут він знайшов людей, із якими готовий стояти пліч-о-пліч, і побратимів, яким довіряє. Своє рішення продовжувати службу він пояснює сином.
Джерело: zmist.pl.ua
Новини рубріки
Завтра у Кременчуці попрощаються із Захисником Іллею Шевченком
17 вересня 2026 р. 11:09
Спілка ветеранів АТО відправила партію провізії на фронт
17 вересня 2026 р. 11:08