«Вірю, чекаю, молюся»: у Кременчуці відбулася чергова акція на підтримку полонених і зниклих безвісти захисників

20 вересня 2026 р. 11:05

20 вересня 2026 р. 11:05

У Кременчуці відбулася чергова акція на підтримку зниклих безвісти та полонених.

Майже щонеділі о 9-й ранку біля Палацу культури «Кредмаш» у Кременчуці збираються люди з прапорами, портретами військових та плакатами. Це родичі — матері, дружини, сестри й побратими українських захисників, які перебувають у російському полоні або вважаються зниклими безвісти.

Акція розпочинається з загальнонаціональної хвилини мовчання в пам'ять про загиблих воїнів, після чого присутні залишаються на майданчику, аби привернути увагу містян та нагадати: боротьба за повернення бійців додому триває.

Для багатьох учасників ці зібрання вже давно стали єдиним місцем, де можна зустріти людей із аналогічним болем, поділитися інформацією чи просто відчути підтримку.

Сюди продовжують приходити навіть ті родини, які вже отримали найгірші сповіщення та попрощалися зі своїми близькими. Серед присутніх — Наталя.

Два роки поспіль вона виходила на ці акції, розшукуючи свого сина, який вважався зниклим безвісти. Нещодавно родина отримала офіційне підтвердження за результатами експертизи ДНК, і 12 серпня воїна поховали. Проте жінка все одно прийшла.

«За сина стою. Він загинув, на жаль. Він був два роки безвісти зниклим. Ми його похоронили 12 серпня після підтвердження ДНК… Чому знову тут? Тут мої дівчата. Я з ними два роки стояла» , — пояснює Наталя.

Свою історію розповіла і Ольга, син якої служив у 336-й військовій частині Національної гвардії України та був прикомандирований до бригади «Спартан». Він зник на Покровському напрямку, поблизу населеного пункту Удачне.

Жінка каже, що офіційної інформації про його долю немає, а в матеріалах службових розслідувань родина знаходить чимало суперечностей та прогалин, які військові структури пояснюють «людським фактором».

«Бойова частина каже, що нічого не знає. Востаннє син виходив на радіозв’язок 5 жовтня, а зникнення зафіксували пізніше. На позиції їх було двоє чи троє, і вони зникли разом. Ми зізвонюємося з іншими сім’ями — у всіх те саме. Ми не розуміємо, як стільки людей може просто зникнути безвісти. Сподіваємося, що це все-таки полон. Вірю, чекаю, молюся. А внук щодня запитує: “Де тато?”» — ділиться Ольга.

Вона додає, що онуку вже виповнилося 10 років. Хлопчик щиро вірить, що батько живий, але дитячий сум приховати важко.

Поруч із прапором, на якому написане ім'я сина, стоїть Тетяна.

Її син Павло пішов захищати Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. Він зник безвісти під час запеклих боїв за Бахмут ще 1 березня 2023 року. Відтоді минуло понад три роки, протягом яких родина не отримала жодного підтвердження чи сповіщення через офіційні канали або бази даних.

«Він зник у Бахмуті. Уже понад три роки немає жодної звістки, ніде його не бачили. Мені казали, що він загинув, і серце підказує найгірше, він сниться мені погано… Але я все одно сподіваюся, що це може бути якась помилка...» , — каже Тетяна.

Більшість присутніх на майданчику оббивають пороги Координаційного штабу, Національного інформаційного бюро, Міжнародного комітету Червоного Хреста та військових частин. Здебільшого відповіді від офіційних органів зводяться до того, що підтвердження від російської сторони немає. У такій ситуації родичі змушені шукати бодай якусь інформацію самостійно, об'єднуючись у спільноти та виходячи на вулиці своїх міст.

Організатори та учасники щотижневих акцій у Кременчуці наголошують: вони виходитимуть доти, доки кожен військовий не повернеться додому або його доля не буде з'ясована остаточно. Вони закликають містян не проходити повз, підтримувати родини та звертати увагу на проблему полонених і зниклих безвісти бійців.

Нагадаємо, «Це щастя, яке я давно не відчувала за ці довгі два роки»: про полон, допити, наслідки та реабілітацію сина-строковика Євгена Вороника розповідає його мама

"Третій рік полону" - дружина військового наголошує, що серед обмінених з полону військових з "Азовсталі" останні рази не було "Азовців"

"Понад 700 військових, які перебували у гарнізонах Маріуполя, досі в полоні": у Кременчуці пройшла акція з закликом звільнити полонених ЗСУ

Валерія Макряшина

Фото авторки

Полтавські