83 років тому Кременчук звільнили від нацистських загарбників: містяни вшанували пам’ять загиблих

29 вересня 2026 р. 10:52

29 вересня 2026 р. 10:52

«Хто без страху дивиться в очі ворога, той неодмінно його переможе»: у Кременчуці вшанували визволителів міста.

Сьогодні, 29 вересня, Кременчук відзначає річницю визволення від нацистських загарбників у 1943 році. Ця дата приурочена до звільнення лівобережної частини Кременчука від нацистів.

Тож містяни зібралися у сквері імені Олега Бабаєва біля пам’ятника воїну-визволителю, аби вшанувати пам’ять тих, хто загинув за визволення міста, та жертв Другої світової війни.

«Основною подією, яка відзначається нами у цей день, є річниця вигнання нацистських загарбників із нашого міста в роки Другої світової війни. Ще донедавна безпосередні учасники і свідки тих кривавих вогняних битв збиралися на цьому місці, аби вшанувати героїв тих далеких буремних подій. Їхнім заповітом наступним поколінням було збереження шани та пам’яті про подвиг воїнів-визволителів. Ми не можемо зраджувати ані пам’яті ветеранів, ані пам’яті власних батьків і дідів, чиї імена значаться або серед визволителів від нацизму інших міст і селищ не лише нашої рідної землі, або у нескінченних списках зниклих безвісти у горнилі тієї страшної війни.Беззаперечно, не злічити справжніх солдатських подвигів, масового прояву героїзму, завдяки яким місто Кременчук, важливий стратегічний пункт на березі Дніпра, було звільнено від військ Вермахту фактично за три дні», — розповів ведучий урочистого заходу, директор Міського палацу культури Сергій Ситник.

Він нагадав про дивізію народного ополчення, створену з добровольців Кременчука та навколишніх сіл.

«Вона налічувала 3840 бійців, понад 2000 з яких загинули під час оборони правобережжя Крюкова та самого Кременчука. Кременчуцьке підпілля — це ще одна зі сторінок історії нашого міста, якою маємо пишатися і яку неодмінно маємо згадувати, говорячи про боротьбу нашого народу з нацизмом у тій війні.Близько 400 наших земляків були об’єднані у вісім груп антифашистського спротиву, частина з яких діяла під проводом ОУН і прагнула звільнення України як від нацистських, так і від комуністичних загарбників», — розповів Ситник.

Нацистські концтабори на території нашого міста — це ще одна болюча рана нашої спільної пам’яті.

«29 вересня припадає також на День вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру у Києві. Більше 97 тисяч загиблих військовополонених і цивільних, включаючи громадян єврейської національності, перетворили наше місто часів нацистської окупації на фабрику смерті, подібну до Києва, де у Бабиному Яру було розстріляно понад 100 тисяч людей. Яким би страшним не було кістляве обличчя війни, мешканці Кременчука завжди доводили, що не їхнє серце, як ремінь, а їхня незламна воля.На сьогодні відомі імена 40 мешканців Кременчука як Праведників народів світу, які, ризикуючи не лише власним життям, а й життям своїх сімей, рятували від нацистської розправи представників єврейського народу. 29 вересня є днем звільнення нашого міста від військ Вермахту, але ця дата стала і початком тотального руйнування Кременчука ворожою артилерією з високого правого берега Дніпра — до часу його форсування та звільнення Крюкова 25 листопада», — сказав Сергій Ситник.

За ці два місяці Кременчук на 95% було зруйновано, перетворившись на третє за рівнем руйнувань місто тієї війни після Сталінграда і Севастополя.

«З цього місця, з високості свого п’єдесталу, воїн-визволитель Кременчука дивиться не просто в бік Дніпра. Він бачить алею пам’яті сучасних героїв нашого міста. Подвиг захисників нашого сьогодення від рашизму є продовженням подвигу протистояння гітлерівському нацизму, бо і одне, і інше побудоване на звеличенні однієї нації над усіма іншими через погрози, жорстокість і приниження.Але хто без страху дивиться в очі цього ворога, той неодмінно його переможе.Ми маємо пам’ятати: чим вищою буде ціна незалежності та територіальної суверенності України, тим вищою має бути наша відповідальність за майбутнє нашого народу» , — сказав ведучий.

Представники влади, ради ветеранів, містяни до підніжжя пам’ятника поклали квіти.

Цього дня у Кременчуці згадували тих, хто загинув під час Другої світової війни, захищаючи та визволяючи місто, а також проводили паралелі із сучасною війною.

Олена Ліпошко

Фото, відео Мирослави Ковальчук

Полтавські