Полювання на раціоналізаторів, черги за газетами та комунальні скарги: яким був Кременчук 4 жовтня 1966 року

04 жовтня 2026 р. 11:28

04 жовтня 2026 р. 11:28

Історична ретроспектива за матеріалами газети «Кременчуцька зоря» від 4 жовтня серпня 1966 року.

З висоти 2026 року старі десятиліття часто здаються нам монохромними та статичними. Ми звикли сприймати минуле крізь сухі історичні довідки, забуваючи, що за ними ховається жива, динамічна і надзвичайно строката реальність. Щоб відчути пульс міста, ми зазирнули в один звичайний осінній день — у вівторок, 4 жовтня 1966 року.

Провідником у цей день для нас стала газета «Кременчуцька зоря» — головне на той час суспільно-політичне видання міста. Її свіжий тогочасний номер зберіг для нас дух епохи: від виробничих змагань і листування містян до кіноафіш та осінніх турбот.

Раціоналізаторська думка та економія на виробництві

Головні шпальти газети традиційно приділяли увагу праці та робітничим досягненням.

На заводі шляхових машин інженер Петро Олександрович Прокоф'єв успішно впроваджував новаторські пропозиції, спрямовані на автоматизацію та механізацію виробництва. Тим часом на вагонобудівному заводі розгорнулося змагання за економію сировини. Ударник комуністичної праці, слюсар Федір Васильович Чижов давав продукцію лише відмінної якості, виконуючи норми виробітку на 120 відсотків. А поряд, у міському Будинку культури, працювала дитяча музична студія, де десятки дітей опановували музичну культуру під керівництвом викладачів, зокрема вчительки музики А. М. Суської та учениці Лариси Крамаренко.

Ажіотаж біля «Союздруку» та листи до редакції

Осінь 1966 року запам’яталася потужною кампанією передплати на газети та журнали на 1967 рік. У місті розгорнулися справжні змагання колективів: залізничники локомотивного депо, робітники заводу залізобетонних шпал та нафтопереробники звітували про тисячі передплачених примірників, зокрема «Кременчуцької зорі».

На колоритному фото біля кіоску «Союздруку» зафіксовано момент, як кременчужани уранці збираються біля вітрин, де з'явилися свіжі газети.

Проте не обходилося й без гострої критики у рубриці «Нам пишуть». Пенсіонер П. скаржився на роботу міського банно-прального комбінату («Близняту»), де білизну перуть неякісно, через що вона сіріє і погано вигладжується.

Інша мешканка міста  обурювалася через недолугі проєкти комунальників: під час будівництва насосної станції № 17 на околиці селища Молодіжного забули передбачити водопровідну магістраль до селища В. Кохнівка, через що місцеві мешканці ризикували залишитися без води. Окрім того, медсестра онкодиспансеру піднімала питання щодо роботи будинкоуправлінь, де містянам доводилося годинами чекати на керівників замість того, щоб спеціальні скриньки для заяв працювали ефективно.

Особливом болем і водночас радістю відгукувалися у газетах сімейні історії.

Так, у рубриці «Наша люда знову в школі» мешканка провулку Лесі Українки Н. Баль щиро дякувала лікарю-невропатологу 3-ї міської лікарні Раїсі Іванівні Михайловській та медсестрі Раїсі Зільберберг. Завдяки їхній допомозі та новим лікам її донька Люда після трьох років тяжкої хвороби знову змогла піти до школи та сісти за парту.

Тим часом міська комісія з трудовлаштування підбивала підсумки: під виглядом допомоги випускникам шкіл комісія видала 1160 путівок. Із них 145 юнаків та дівчат почали працювати на заводі шляхових машин, а 100 — на вагонобудівному.

Осінні кінопрем’єри та культурне життя

Кіномани Кременчука у жовтневі дні мали насичений вибір стрічок. У кінотеатрі «Більшовик» демонстрували новий атракціон та чеську комедію «Старики на збиранні хмелю» з розкладом сеансів від самого ранку (з 10:30) і до пір вечора (21:30). У кінотеатрі «Дніпро» показували фільм «Якби я був білим арапом», а в Крюкові, у кінотеатрі ім. Кропивницького — стрічку «Різні долі».

Справжнім святом для міста стало й святкування Дня вчителя: урочистості пройшли в міському Будинку культури, де вшановували кращих педагогів та працівників народної освіти, вручаючи їм почесні грамоти та цінні подарунки.

Саме таким зафіксувала преса 4 жовтня 1966 року: зі своїми виробничими рекордами, комунальними проблемами, турботою про діте і кінопрем'єрами...

Із Кременчука до Києва літаком: як

Свіжі овочі для містян та закордонні пристрасті на екранах: яким був Кременчук 12 липня 1966 року

Валерія Макряшина

ФОТО: архів газети "Кременчуцька зоря"

Полтавські