Депутатка, токар-депутат і буфетниця зі скарги: обличчя Кременчука 1966 року

22 жовтня 2026 р. 11:32

22 жовтня 2026 р. 11:32

Історична ретроспектива за матеріалами газети «Кременчуцька зоря» від 22 жовтня 1966 року.

З висоти 2026 року минулі десятиліття часто здаються нам монохромними й статичними. Ми звикли сприймати минуле крізь сухі історичні довідки, забуваючи, що за ними ховається живе, динамічне й надзвичайно строкате життя. Щоб відчути справжній пульс міста, зазирнемо в один звичайний осінній день — субота, 22 жовтня 1966 року.

Провідником у той час стала газета «Кременчуцька зоря» — одне з головних міських видань. Її номер зберіг для нас дух епохи: репортажі з підприємств, розповіді про будівництво, комунальні проблеми та навіть кіноафіші. Шістдесят років тому Кременчук так само жив роботою, новими проєктами й повсякденними турботами містян.

Радянщина

Черговий номер газети продовжує рясніти комуністичними лозунгами на честь річниці Великого Жовтня.

«Слава Великому Жовтню, який відкрив нову еру в історії людства – еру краху капіталізму і утвердження комунізму!» - саме такий блок великим літерами опубліковано на першій сторінці номеру.

Комунізм в Україні вже залишився далеко позаду, країна рухається іншим курсом, утім шпальта 60-річної давнини розповідають про те, чим жили містяни того часу.

Обличчя номера

На сторінках газети розповідали й про передовиків виробництва. На одній зі світлин — електрообмотниця енергосилового цеху автозаводу, депутатка Верховної Ради СРСР Л. Т. Пшенична.

На іншій світлині — Сергій Михайлович Козлов. За даними журналістів того часу, це досвідчений виробничник, який понад 20 років працював токарем на заводі шляхових машин. Його знали багато містян, адже, зокрема, він був депутатом міської ради.

Григорій Борисович Швачко на той час очолював педагогічний колектив середньої школи № 18. До цього він десятиліттями працював у школах.

«Сотні його вихованців в усіх кінцях нашої країни з вдячністю і любов’ю згадують Григорія Денисовича — свого вчителя, старшого друга і наставника», — йдеться у публікації.

Також зазначається, що за сумлінну багаторічну працю на ниві народної освіти його нагородили орденом «Знак Пошани».

Реакція на скарги

До редакцій газет надходили листи та скарги від читачів. Чергове підтвердження цього — публікація про скаргу слюсаря ремонтно-механічної бази В. А. Діденка на буфетницю Г. Каритун. За словами чоловіка, покупцям вона «в нагрузку» давала черствий хліб.

Лист переслали до відділу робітничого тресту «Кременчукнафтохімбуд», якому підпорядковувався буфет.

«Під час перевірки було виявлено, що в буфеті дійсно був у продажу черствий хліб. В загрузку його, як пише В. А. Діденко, буфетниця не відпускала. Але на зауваження покупців відповідала грубо», — інформують журналісти.

За нетактовну поведінку буфетницю Г. Каритун попередили. Водночас вжили заходів для розширення асортименту продуктів у буфеті.

Краєзнавчому музею — бути

Тоді міськком Комуністичної партії України та міськвиконком ухвалили постанову «Про міський історико-краєзнавчий музей». Його створення було пов’язане не лише з ідеологічними завданнями того часу, а й із проханнями містян.

«Музей розміститься в будинку № 2 по вулиці Жовтневій», — повідомляли журналісти.

Водночас редакція закликала кременчужан долучитися до збирання матеріалів для майбутнього музею.

Містян запрошували

У номері також опублікували оголошення про конференцію покупців госпрозрахункового магазину № 3 Полтавської фірми «Мебель». Захід мав відбутися 22 жовтня о 16:00 у приміщенні клубу міськпромторгу на вулиці Леніна, 22.

Нагадаємо, 120 автобусів на маршрутах і 32 мільйони цигарок понад план: про що писала «Кременчуцька зоря» .

425 карбованців за фіктивну роботу та відключення світла за борги: чим жив Кременчук у 1966 році .

Із Кременчука до Києва літаком: яким був день 7 липня у Кременчуці 60 років тому .

Олена Синтюрина

Полтавські