Знищена частинка старовинної Полтави: Різдвяна ...

12 листопада 2026 р. 13:12

12 листопада 2026 р. 13:12

На самому початку Подолу, там, де закінчується «кам’янка», раніше, до початку 30-х років минулого століття, височіла велична церква з дзвіницею у неовізантійському стилі. У 1931 році її зруйнували більшовики у межах «войовничого атеїзму» і боротьби з церквою.

Поділ - одне з найстаріших передмість Полтави. З краєзнавчих матеріалів, розміщених на сайті «Історія Полтави» Бориса Трістанова відомо, що церква саме на цьому місці була розташована ще з 1732 року. Стара церква була дерев’яною, та згоріла під час пожежі у 1771 році. Пожежа трапилася через удар блискавки.

Існувала легенда, записана ще в середині ХІХ століття, що під час тієї пожежі церква вигоріла повністю. Але з усього храму абсолютно цілою і неушкодженою лишилася лише одна ікона – Тихвінської Божої матері. Відтоді її вважали чудотворною. Віряни приходили до неї молитися про зцілення від хвороб. Цю ж ікону урочисто щорічно 29 червня урочисто переносили у Собор.

Нова дерев’яна церква була побудована на цьому місці у 1775. У 1845 році, через вік, фасад церкви був перебудований. Про ту церкву відомо небагато. Писали, що вона була у грецькому стилі, з прибудованими до неї готичними портиками. У 1862 році поряд з церквою спорудили дерев’яну дзвіницю.

На кінець ХІХ ст. Різдвяна церква вже вважалася старою та небезпечною для проведення богослужінь. Тому у 1896 році було вирішено побудувати на цьому місці нову, вже муровану церкву. Остання служба у старому храмі відбулася 2 червня 1896 року. А вже 21 липня була закладена нова споруда.

Цікаво, що стару дерев’яну не просто зруйнували, а продали «на снос» у село Ново-Парафіївку Костянтиноградського повіту. Цей процес виглядів так: дерев’яні церкви будувалися на зруб, тому їх можна було розібрати колода за колодою. Кожен елемент треба було промаркувати. Тоді «запчастини» можна було завантажити на потяг чи на підводу і перевезти на нове місце. Там конструкцію храму треба було зібрати як конструктор колода за колодою, щоб вийшла оригінальна церква.

Завершили будівництво нового мурованого храму у 1899 році. Його освячення відбулось 22 грудня. На побудову нової церкви використовувалися частково церковні кошти, а частково – пожертви прихожан та місцевих службовців залізниці. Побудова нового храму обійшлася у 33 тис царських рублів.

Крім чудотворної ікони, у Різдвяній церкві також було велике Євангеліє 1757 року у срібній оправі.

Цікавий факт, що на різних збережених фотографіях ця церква виглядає по різному: на одних фасад білий, а на іншому, зображенні 1928 року, фасад церкви цегляний, з білим оздобленням (трохи нагадує Благовіщенський кафедральний собор у Харкові).

На жаль, нова церква проіснувала не дуже довго.  У спільноті краєзнавців «Стара Полтава» пишуть , що церкву Різдва Богородиці на Подолі в Полтаві зруйнували у 1931 році.

Так трапилося через релігійну політику радянської держави. Партія будувала свій «комуністичний рай» і прагнула мати монополію над духовним життям людей.

У своїх дослідженнях докторка історичних наук Людмила Бабенко пише , що від початку встановлення радянської влади комуністична партія проголосила боротьбу з релігією та церквою однією із своїх цілей. У 20-х роках цим, спільно з компартією, займалися спецслужби. Чекісти ставили собі за мету розколоти єдину церковну організацію, перетворити її на багато розділених груп, які б постійно ворогували між собою та вислужувалися перед владою.

Для цього використовували інформаторів, освідомлювачів та зовнішніх спостерігачів. Чекісти вербували як вірян, так і священників. Для цього застосовували як підкуп і обіцянки єпископської кафедри, так і шантаж. Попередньо заслані у громаду інформатори збирали інформацію про людей, якими цікавились спецслужби, яку потім могли використати для залякування. Арештом та в’язницею могли погрожувати і з аневеликі проступки.

Вцілому, до 30-х років ця політика принесла бажаний результат партії. Але після 1929 року у радянській державі намітився поворот до тоталітаризму і репресій і просто  дискредитувати духовенство і відвернути людей від релігії для керівництва компартії стало замало.

Докторка історичних наук Алла Киридон пише , що з 1929 року радянське керівництво оголосило церкву однією із небезпечних  контрреволюційних сил. У 1929-1930 роках у радянській державі масово закривали церкви, руйнували храми, навіть визнані пам’ятки архітектури.

Частину будівель перетворювали на сільські клуби чи школи, інші – на зерносховища чи склади. А частину дійсно, цілком фізично руйнували. Така доля, наприклад, чекала і на Свято-Успенський собор Полтави, який підірвали у 1934 році.

І такою ж була доля і багатьох інших церков міста. Про Воскресенську і Стрітенську церкви, які раніше знаходилися в історичному центрі Полтави нині сповіщають невеликі інформаційні таблички. Про збережений будинок священника знищеної більшовиками Миколаївської церкви ЗМІСТ вже робив окремий матеріал . На місці Різдвяної церкви знаходиться житловий будинок, зведений наприкінці 60-х років. У першу хвилю переіменування вулиць під час декомунізації, одним із варіантів переіменування, тоді ще Пролетарської вулиці, була Різдвяна – як данина місцевій історії та Різдвяній церкві, яка була розташована на самому початку вулиці. Але тоді обрали інший варіант – Анатолія Кукоби. Зараз вулиця носить назву Героїв «Азова».

• архітектура
• архітектура Полтави
• історія
• історія полтави
• новини Полтави
• новини полтавщини
• Полтава
• полтавська область
• стара Полтава
• церкви

Полтавські