Вечори без світла, відкриття полювання на хутрових та нову квартиру замість занедбаної: про що писала газета Кременчука у 1966 році

15 листопада 2026 р. 11:42

15 листопада 2026 р. 11:42

Історична ретроспектива за матеріалами газети «Кременчуцька зоря» від 15 листопада 1966 року.

З висоти 2026 року минулі десятиліття часто здаються нам монохромними й статичними. Ми звикли сприймати історію крізь сухі довідки, забуваючи, що за ними ховалося живе й строкате життя. Щоб відчути пульс міста шістдесят років тому, зазирнімо в один осінній день — вівторок, 15 листопада 1966 року.

Провідником у минуле стане газета «Кременчуцька зоря». Її сторінки зберегли тогочасні репортажі з підприємств, розповіді про освіту, комунальні проблеми та навіть історії про боротьбу з «дармоїдами». Кременчук жив роботою, виробничими планами й повсякденними турботами, які подекуди напрочуд нагадують сучасні.

Порядок денний депутатів

25 листопада 1966 року о 10:00 у залі засідань адміністративного будинку на вулиці Леніна, 12, мала відбутися одинадцята сесія міської Ради депутатів трудящих десятого скликання. Відповідне оголошення опублікували на першій сторінці газети.

На порядку денному було два питання:

1. Про роботу депутатів міської Ради на виборчих округах.

2. Про роботу постійних комісій у справах народної освіти, торгівлі та громадського харчування.

Вечорами — без світла

До редакції «Кременчуцької зорі», як і раніше, надходили листи від читачів. У них містяни не лише скаржилися на проблеми, а й дякували працівникам підприємств та медикам за якісну роботу й надані послуги.

В одному з номерів журналісти опублікували скаргу учениць сьомого класу Н. Горбенко та З. Цвелих. Дівчата повідомляли, що вдень у кожному будинку на вулиці Калініна у Великій Кохнівці було електроосвітлення, однак увечері його вимикали.

«Тоді в будинках загоряються каганці, які ледве блимають. А в цю пору багато мешканців хотіли б подивитися телевізор, послухати радіоприймач, а нам, учням, треба домашні завдання виконувати», — скаржилися дівчата.

Із занедбаної квартири — у нову

В одній із публікацій журналісти розповіли про Івана Юхимовича Загорулька — начальника управління механізації комбінату «Кременчукбуд». Він отримав нову квартиру в будинку №12 на вул. Леніна, який будівельники облицювали глазурованою плиткою.

Журналісти зауважували, що хто, як не будівельник, має розуміти ціну житла. Однак свою попередню квартиру І. Загорулько залишив у занедбаному стані.

«Залишив, а не здав її господареві — ЖКВ заводу шляхових машин. Не вручив ключі кербуду, а ще довго носив їх з собою. Мабуть, незручно було інженеру-будівельнику здавати такі занехаяні кімнати», — писали автори матеріалу.

За їхніми словами, І. Загорулько також вивіз газове обладнання: плиту, балон і редуктор, які йому не належали. З квартири зникли й міжкімнатні двері. Стіни та підлога потребували ремонту, а ванна кімната була взагалі непридатна для користування.

Дозвіл на полювання

Вранці 13 листопада на всій території УРСР розпочався сезон полювання на хутрових звірів, відстріл яких був дозволений. Полювати можна було щосереди та щонеділі протягом усього дня, а також у святковий день — 5 грудня.

«Норма відстрілу — не більше двох зайців на одного мисливця за день полювання», — повідомлялося в газеті.

Водночас на всій території УРСР заборонялося полювати на видр.

А ще в тому номері газети містяни могли дізнатися про надходження меблів до магазину №3 на вулиці Першотравневій, 3. Покупцям обіцяли необмежений вибір товару. У продажу були платтяні шафи широкого асортименту — вітчизняного та імпортного виробництва, столи, буфети, дивани, тумбочки під телевізори та інші меблі.

Такою була газетна повсякденність Кременчука 1966 року: депутати обговорювали роботу на округах, школярки скаржилися на вечірні відключення світла, а журналісти критикували будівельника за недбале ставлення до комунального майна. Поруч із цим містяни стежили за мисливським сезоном та новинками в магазинах. Зі сторінок старої газети постає місто зі своїми проблемами, турботами й звичним життям, у якому, попри плин часу, деякі питання залишаються напрочуд актуальними.

Нагадаємо, трудові рекорди, скарги на автобуси та захист від ядерної зброї: про що писали кременчуцькі газети 60 років тому .

Плани горять, магазини - порожні, будівництво Будинку культури відстає: чим жив Кременчук десятки років тому .

Депутатка, токар-депутат і буфетниця зі скарги: обличчя Кременчука 1966 року .

Олена Синтюрина

Полтавські