вологість:
тиск:
вітер:
Знахідка на 130 карбованців, зіпсований йогурт та «динамівські» цукерки: яким був Кременчук 22 листопада 1966 року
Історична ретроспектива за матеріалами газети «Кременчуцька зоря» від 22 листопада 1966 року.
З висоти 2026 року старі десятиліття часто здаються нам монохромними та статичними. Ми звикли сприймати минуле крізь сухі історичні довідки, забуваючи, що за ними ховається жива, динамічна і надзвичайно строката реальність. Щоб відчути справжній пульс міста, ми зазирнули в один звичайний листопадовий день — у вівторок, 22 листопада 1966 року.
Провідником у цей день для нас стала газета «Кременчуцька зоря».
Оригінальні репортажі, цифри та побутові деталі того часу доводять: Кременчук шістдесят років тому вирував колосальною енергією, масштабними проєктами, працею та щирими людськими історіями.
Наукова організація праці, заводи та солодкі новинки
Перша шпальта випуску зосереджена на темі «п'ятирічки» та впровадженні наукової організації праці (НОП). У передовій статті «Наука щедрої віддачі» зазначається, що вагонобудівний завод вже запровадив 50 планів НОП за участі 15 творчих бригад (близько 250 інженерів, економістів і новаторів), а на заводі шляхових машин станом на 15 листопада прийнято 22 таких плани з очікуваним економічним ефектом у 117 тисяч карбованців.
Старший майстер дільниці тарілчастих пружин вагонобудівного заводу В. Кравченко у матеріалі «Впевнено йти далі» розповідає про роботу за системою бездефектного виготовлення продукції з першого пред'явлення та намір скоротити брак на 20%. За його даними, продуктивність праці на дільниці становить 102–103%, а технічні зміни дозволяють заощадити 2 тисячі нормо-годин і щонайменше 20 тисяч кіловат-годин електроенергії.
Паралельно інженер Б. Лоскутов звітує про дострокове виконання одинадцятимісячного плану рейкозварювальним поїздом № 11: з початку року зварено 505 кілометрів рейок (зокрема 30 кілометрів 800-метрових) і випущено понад план продукції на 45 тисяч карбованців.
У той час на нафтопереробному заводі в конференц-залі відкрилася пересувна виставка досягнень народного господарства з 40 схемами нових технологічних процесів, а серед будівельників відзначають маляра управління «Житлобуд» тресту «Кременчукнафтохімбуд» Наталію Попову.
Кондитерська фабрика тим часом готує до ювілейної виставки карамель «Кримська», «Спорт», «Даруницька» та цукерки «Чапаєв», «Кременчуцькі вогні» й «Золотий дубль», назву якого завідуюча виробництвом М. Каплан напряму пов'язує з футбольним тріумфом київського «Динамо». А на сторінках газети також відзначають майстрів своєї справи — різбошліфувальника інструментального цеху № 1 автозаводу Олександра Нечипоренка, наладчика цеху шасі Володимира Непораду та стругальника шкіряно-шорного комбінату В. Чурсіна, який раціоналізував роботу верстата.
«Повідомляють читачі»: побут, вдячність і нарікання
Рубрика «Повідомляють читачі» поєднала і життєві історії про людську порядність, і гострі сигнали про побутові проблеми міста.
У замітці «Добрий вчинок» читач розповідає про трьох дівчат, які знайшли гаманець, у якому були паспорт і 130 карбованців, та одразу віднесли знахідку до міського відділу міліції. Власником виявився мешканець села Піщаного, який щиро подякував дівчатам за чесність.
Поруч пенсіонерка тепло відгукується про працівницю фотографії № 52 біля Палацу культури Катерину Михайлівну Іванову — мешканці житломістечка автозаводу поважають її за вміння знайти спільну мову навіть із найвибагливішими клієнтами та якісне виконання замовлень.
А начальник другого відділу міськвійськкомату публікує «Подяку за чесну службу»: із військових частин надійшли схвальні листи про відмінників бойової та політичної підготовки Анатолія Гавриловича Чорноволюка (до армії працював столяром на Кременчуцькому комбінаті хлібопродуктів) та Володимира Кириловича Кудряшова (працював на полігоні заводу «Монтажбуддеталь»). Крім того, голова колгоспу імені Петровського Глобинського району дякує водіям кременчуцької автоколони № 2252, які за 46 днів перевезли 76 800 центнерів цукрових буряків на відстань 25 кілометрів.
Водночас читачі вказують на відчутні прогалини в міській торгівлі та благоустрої.
Завідувачка лабораторії міського молокозаводу Б. Шевченко у дописі «Краще торгувати молокопродуктами» зазначає, що завод випускає продукцію 42 найменувань — зокрема топлене, білкове, шоколадне молоко, молоко з кавою та йогурт. Проте багато містян навіть не знають про користь цих новинок: магазини ігнорують рекламні листівки, не мають холодильних камер і тримають продукцію у непристосованих приміщеннях, через що вона швидко псується. Авторка пропонує розширити мережу спеціалізованих молочних магазинів по всьому місту.
А мешканці будинку № 12-36 по вулиці ім. 40-річчя Жовтня у листі «Про благоустрій забули» скаржаться, що новобудову здали й заселили, але ні домоуправління, ні самі жителі не дбають про озеленення двору, а вуличні електроліхтарі, які горіли лише перші дні після новосілля, давно згасли і ніхто їх не ремонтує.
Шкільні спогади і не тільки...
Особливе місце у номері займає ліричний нарис Р. Сатановської (вул. Шевченка, 10-27) «Вчителько моя...» про педагога школи № 11 Антоніну Степанівну Терещенко.
Авторка згадує, як 36 років тому сімнадцятирічна Антоніна з довгими чорними косами вперше зайшла до класу переростків, де п'ятнадцятирічний учень ледь не зірвав їй перший урок. Вона починала працювати в часи боротьби з неписьменністю, пережила воєнну евакуацію зі школою до далекого Сибіру, а тепер, почувши від директорки школи Єлизавети Максимівни Дроздової про майбутній вихід на пенсію, зізнається, що не уявляє життя без школи й перевірки учнівських зошитів.
У спортивній колонці випуску підбивають підсумки змагань: робітничий кореспондент З. Заліган описує товариський матч на полі вагонобудівників, де місцева команда у напруженій грі поступилася полтавському «Супутнику» з рахунком 1:2.
Проте З.Тополевий додає приємнішу новину — у підсумковій таблиці першості УРСР з футболу серед чемпіонів областей 1965 року команда вагонобудівного заводу виборола третє місце та бронзові медалі. Порадували й юні легкоатлети: тренер дитячої спортивної школи А. Короткий повідомляє, що на стадіоні заводу шляхових машин шкільна команда Кременчука перемогла гостей з Олександрії з рахунком 84 проти 63 очок.
Завершити вівторок містянам пропонували біля екранів телевізорів або в кінотеатрах. У рубриці «Вогник телевізора» зазначено, що о 19:00 транслювали концерт художньої самодіяльності «Від Дніпра до Бугу» з Кіровограда, о 19:30 — кінопрограму, а о 20:10 — виставу Львівського театру ім. М. Заньковецької «Для домашнього вогнища» за І. Франком. У кінотеатрі «Більшовик» із 9:20 до 21:00 демонстрували фільм «Чортове колесо» (на останньому сеансі — документальну стрічку «Стежкою зоологів»), а у малому залі о 13:20 та 15:00 йшла «Людина без паспорта». У кінотеатрі ім. Кропивницького показували двосерійну картину «Скільки літ, скільки зим!» (сеанси о 14:00, 17:00 та 20:00).
Загортаючи цей листопадовий номер 1966 року, знову переконуєшся: стара газета — це зріз епохи. Один вівторок вмістив у собі й виробничі звіти заводів з економічними розрахунками, і крик душі про зіпсоване молоко чи згаслі ліхтарі, і теплу вдячність першій вчительці, і вечірні кіноафіші.
Кременчук змінюється, з'являються нові квартали й ритми життя, але бажання жити, працювати, сперечатися й ділитися міськими новинами залишається незмінним.
Із Кременчука до Києва літаком: яким був день 7 липня у Кременчуці 60 років тому
Свіжі овочі для містян та закордонні пристрасті на екранах: яким був Кременчук 12 липня 1966 року
Соломія Верба
Джерело: kg.ua
Новини рубріки
У Кременчуцькому краєзнавчому музеї з’являться зарядні станції EcoFlow
22 листопада 2026 р. 14:23