Назавжди 51: родина та побратими попрощалися із гранатометником Віктором Наделом

23 вересня 2026 р. 17:58

23 вересня 2026 р. 17:58

Довгий час родина жила надією та молитвою, адже після бою 14 червня 2024 року солдат Віктор Надел вважався зниклим безвісти. На жаль, дива не сталося — Шосткинська громада провела в останню путь свого земляка, побратима з позивним «Дед», який віддав життя за майбутнє України.

Надел Віктор Дмитрович народився 10 січня 1973 року в місті Шостка. Віктор зростав у невеликій родині, був єдиною дитиною для своїх батьків. Навчався у Воронізькій загальноосвітній школі №1, де здобув неповну середню освіту. Після школи вступив до професійно-технічного училища №10, де опанував професію електромонтера.

З дитинства Віктор захоплювався риболовлею. Це захоплення пройшло з ним через усе життя. Риболовля була для нього не просто улюбленою справою, а можливістю відпочити душею, побути серед природи та знайти спокій.

13 грудня 1991 року Віктор розпочав строкову військову службу. Після її завершення розпочав трудову діяльність у Шосткинській виправній колонії.

Згодом у житті Віктора з’явилася родина. Він був батьком двох дітей — доньки Ірини та сина Дмитра. Для своїх дітей він був турботливим і люблячим батьком, людиною, яка завжди залишалася близькою та рідною.

Віктор був доброзичливим, відзивчивим, врівноваженим, товариським і добрим. Умів підтримати, допомогти, знайти потрібні слова. Таким його пам’ятатимуть рідні, друзі, знайомі та побратими.

30 вересня 2020 року Віктор долучився до лав Збройних Сил України, у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.

Автор: З Фейсбуку Миколи Ноги

Він проходив службу на Донецькому, Чернігівському та Луганському напрямках. Мав військове звання солдата, виконував обов’язки гранатометника.

У 2022 році Віктор отримав осколкове поранення. Проходив лікування у Дніпрі, а після відновлення знову повернувся до служби, продовживши виконувати свій військовий обов’язок та захищати Україну. За сумлінну службу Віктор був відзначений нагрудним знаком « Знак пошани», зокрема за 15 років сумлінної служби, а також отримав нагороду учасника бойових дій.

Він обіцяв повернутися. І вдома його чекали.Чекали того дня, коли він знову переступить поріг рідного дому, обійме найдорожчих людей і просто буде поруч.

У Віктора були прості й щирі мрії. Він хотів знову поїхати на рибалку, повернутися до мирного життя, більше часу проводити з рідними. Мріяв відвезти кохану дружину на море — здійснити маленьку сімейну мрію та подарувати їй щасливі спільні дні. Та війна перекреслила ці плани.

14 червня 2024 року, виконуючи військовий обов’язок, Віктор Дмитрович Надел загинув у районі населеного пункту Урожайне Волноваського району Донецької області.

Певний час Віктор вважався зниклим безвісти. Для його родини це був час болісного очікування, надії та молитви. Вони не втрачали віри та продовжували чекати на звістку. І родина дочекалася.
Але не так, як мріяла. Дочекалася можливості провести Віктора в останню путь, назавжди зберегти його образ у своїх серцях і з вдячністю згадувати кожну мить, проведену разом.

Він не встиг повернутися додому у відпустку. Не встиг поїхати з дружиною до моря. Не встиг знову взяти до рук вудку та провести час біля води. Не встиг здійснити ще багато простих, але таких дорогих серцю мрій.

Та він назавжди залишиться у пам’яті своїх дітей — як батько, у пам’яті дружини — як коханий чоловік, а для побратимів — як бойовий товариш, з яким разом захищали Україну. Його життя обірвалося на війні, але пам’ять про нього житиме у серцях тих, хто його любив, знав і чекав.

Його ім’я навіки вкарбоване в історію нашої громади та в серця кожного з нас. Присутні в глибкій пошані схилили коліно перед полеглим воїном, віддаючи йому останню шану. Повільною ходою люди підходили до труни, аби покласти оберемки свіжих квітів та попрощатися. Уся громада у скорботній мовчанці проводжала свого героя в останню путь.

Сумські