Гиля-Гиля (Копанка), або як наші прадіди у футбол грали

14 червня 2025 р. 23:17

14 червня 2025 р. 23:17

У Долині, на зарінку, коло потічка, стиналися у гранні «гиля-гиля» долинські моцарі із болехівськими. Грання було дуже інтересне, бо довкола вигона зібралися купи людей, які дивилися за тим, хто кому більше накопає бальонів. Тота ватага, що загилить більше пузирів, у падолисті буде здибатисі у Станиславові із ріпниками Калуша на ліпший копняк року і наймоцнішу ватагу «гиля-гиля» з-попід гір.

Гилянка розпочалася в півполуденок. Наші моцарі віхопилися на обліг у вишитих сорочках, пущених поверха такого ж відтінку гачей, а болехівські хлопаки були в срібних підсинених сорочках, опущених у фіялкові гачі.

Долинською ватагою заправляв капітан Михась Калічка, він же і брамкар. Загилювальники: Іван Варгатий, Василь Суковатий, Кирило Дзьобатий, відбирачі – Стах Кадило, Юзьо Мастило, Данило Напханий, підтиначі – Яким з-під Запуста, Гаврило Лінивий та Максим з Новички.

Болехівські грачі малисі в такім коші: брамку сторожував Левко Перевертайло, загилювальники – Вінтін Борзий, Василь Ксьондзів, Михайло Друнцьо, відбирачі – Ґеньо Пелехатий, Орко Витвицький, Казьо Опришків, підтиначі – Йосафат Паранин, Іван Ваків і Гринь Пляцок.

Розборонником у копанні був Гарасим Справедливий зі Стрия.

Гилянку розпочали гості. Вінтін Борзий ухопив бальона і відраз погнавсі з ним до наших воріть. Здалеку як вгамселив направець, то Калічка ледве вхопив пузир обіруч, що відбивсі від лівої футрини. Наші хлопаки настрашилисі того і пігнали бальона попри ліву фосу вгальопи. Співчувальники долинської ватаги додавали їм духу, репетуючи: «Гиля! Гиля!». Тогди Яким з-під Запуста вірвавсі з-під ніг болехівців і головов зафайдулив бальона в брамку, аж сі шнурки порвали. Долинські співчувальники з усього горла вівівкували: «Гил-Гил!», присвистуючи в пальці, а болехівські гендлярі, що приїхали хто волами, а хто пішодрала, гет сі затєли і затіяли між собов гутірку: чому сі так стало?

Розборонник запищав у вербове свистало, і грання знов сі почєло з середини облогу.

Але тіко Гаврило Лінивий хотів відобрати у Василя Ксьондзового бальон, остатний, холера, зашпортавсі в свої широкі гачі і пішов по траві карбулясом. Розборонник дмухнув у піщевку, що так не мож, збештав Гаврила, а відтак дав кару нашим.

…У бальон приціливсі Орко Вітвицький і відгилив го Йосафатови Параниному, а той дав шпруньга до долинських ворітців. В нашого брамкара заделькотіли ноги і тим часом Йосафат як вгилить з усьої сили, аж верхня лата брамки трісла. Бальон опинивсі там, де треба. Тепер сі утішили співчувальники з Болехова. Вони підскакували і підкидали вгору капелюші, ходаки і били палічьом в цебрики.

Наш капітан почав сі вісварувати з розборонником, що болехівський моцар бив з непозволеного пляцу, бо був на 20 цалів напереді. Але розборонник розгорівсі, що йому перечіт, подув у свистало і грізно показав на нього пальцем.

Потому граннє пішло не в лад. Усі сі роззлостили, деякі батяри більше копали у гачі супротивників, ніж бальон. То розборонник мав роботу.

На полуденок братчики пішли ні з чим. Підопхавши під ремінь трохи логази з киселицею і віпивши по келішку сивухи, моцарі знов повібігали на зарінок.

Долинські парубки (видно під час полуденка дав їм доброго прочухана І. Гольдкремер, що помалу сі кивали), рвалися усією гурмою до брамки болехівців.

У другий захід облоги брамки гостей фраєрився Стах Кадило. Він бігом подріботів лівим боком. Навскоси до нього гальопами зближувавсі болехівець Гринь Пляцок. Коли учув, що не може утримуватисі з нашим загилювальником, ухопив го ззаду за очкур, гудз розвязавсі, шнурок лишивсі в руках Пляцка. Кадило, великий патріота своєї ватаги, незважаючи на сміх співчувальників, зі спущеними гачима таки добіг близько до ворітців і загилив бальон.

Така утіха вкрила облоги довкола що не мож було ніц почути. Онисько Маруні Онуфрейкової з Підлавча, що сидів з іншими бахурами на трепеті, упав долів з радости, а в церквах ударили в дзвони. О!

Болехівські моцалі не хотіли здаватисі, вони сі розятрили, як дідько в пеклі. Геньо Пелехатий шмальнув по писку Данила Напханого, аж той заївсі юшков. Сюди нагодивсі розборонник і назначив кару за таку капость. Потерпілий повтирав від болота ноги, перехрестивсі, і так цільно вдарив бальона, що брамкар лише сі за голову вхопив. 3:1.

Граннє уже було зіграну, хоч скінчилосі аж тоді, коли сонце було на дві жердки від землі. Наші били бальона поза фоси – шкодували сили, бо напереді відповідальна гилянка на ліпшу ватагу з-під Карпат.

Усі разом скажемо: аби їм панБіг поміг перегилити калуських моцарів у падолисті.

Джерело: Болехів, текст від Володимира Стефківського,

А також Ярослав Стахнів, DialectStat

Тернопільські