Молився тричі на день у полоні, щоб зустріти Великдень удома: історія військового Петра Базара

14 квітня 2026 р. 20:09

14 квітня 2026 р. 20:09

• «Скоро буду вдома, чекайте!» – відео, на якому воїн із Тернопільщини вперше за чотири роки говорить зі своєю бабусею, облетіло соціальні мережі та зібрало тисячі вподобайок. Це перші хвилини після обміну. Петра Базара звільнили з російського полону напередодні Великодня разом з іншими 174 військовослужбовцями.
• Сестра Оксана Надорожна говорить, що це справжнє великоднє диво, яке їхня родина запам’ятає назавжди.

Він не стримує сліз і водночас усміхається. На іншому кінці телефону чути сльози радості – тепер між ними більше немає тисячі кілометрів і невідомості. Родина Базар дочекалася, Бог почув їхні молитви.

«Бабцю, напечіть мені, будь ласка, домашніх пляцків і печива. Дуже хочу ваших пампушків», – говорить звільнений Петро до своєї бабусі у перші хвилин після звільнення.

У російському полоні захисник провів чотири роки. Увесь цей час його родина жила в невідомості, і лише звістки від побратимів, яких звільняли раніше, давали надію, що він витримає і обов’язково повернеться на рідну Тернопільщину. Вдома на захисника чекали мама, дружина, бабуся та дідусь, а також сестра і брат Павло, якого раніше також звільнили з російського полону.

Не отримали жодної звістки…

32-річний Петро Базар родом із Настасова, що у Великоберезовицькій селищній громаді. Війна торкнулася його ще у 2014 році, адже під час проходження ним строкової служби розпочалися бойові дії на Сході України. Тоді Петро разом із братом Павлом перебував у Слов’янську.

Коли у 2022 році Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Петро разом із братом Павлом став на захист держави. Вони долучилися до 110-ї окремої механізованої бригади.

– У березні 2022 року брати стали на захист Батьківщини. Воювали на Донеччині, де тривали запеклі бої. А вже 10 квітня 2022 року обидва потрапили в російський полон. Їх розділили, вони перебували в різних місцях і нічого не знали один про одного, – говорить сестра Оксана Надорожна. – Наша родина зверталася до різних інстанцій, писала звернення, щоб нагадувати про них і домогтися звільнення з полону. Також мама їздила по Україні, до Брюсселя та Туреччини, де брала участь у заходах на підтримку українських полонених.

Більшу частину перебування в російському полоні Петра утримували на окупованій території Луганської області, і лише за рік до обміну перевезли на територію російської федерації. Перебування під гнітом росіян було надзвичайно важким…

– Про те, що Петро живий, нам повідомляли його побратими, яких звільняли впродовж цих чотирьох років. Хлопці зв’язувалися з мамою та дружиною. Завдяки їм ми бодай трохи знали про його стан, за що дуже вдячні. Адже чотири роки бути в невідомості –надзвичайно важко. Дружина також писала листи Петру в полон, але він отримував їх не одразу. Лише один чи два листи дійшли в останній рік його перебування там. Тоді він і дізнався, що брат Павло вже вдома, – розповіла сестра Оксана.

Незабутній Великдень для всієї родини

Молитви родини Базар були почуті – 11 квітня, напередодні Великодня, сім’я отримала сповіщення в додатку «Дія» та повідомлення від Координаційного штабу про звільнення захисника з полону. За словами сестри Оксани, це були незабутні емоції, радість і щастя від того, що нарешті всі зможуть зустрітися, обійнятися і наговоритися за втрачений час.

– Цьогорічний Великдень став для нас незабутнім і особливим. Ми завжди пам’ятатимемо це диво – повернення і звільнення нашого Петра, – говорить пані Оксана. – Це справжнє диво, що Бог почув його і наші молитви. Це дуже цінно.

У день свого повернення Петро Базар розповів, що найбільше мріяв потрапити додому на Великдень, аби зустріти свято в Україні разом із сім’єю. А витримати жахи полону йому допомагала молитва.

– Минулого Великодня нас привезли до тюрми, посадили в камери. Я сів і попросив Бога, щоб уже наступного Великодня був удома зі своїми рідними, їв із ними паску. Мені наснився сон, у якому Бог звернувся до мене і сказав: «Якщо ти молитимешся цілий рік — я подарую тобі такий шанс». Я спершу думав, що це вигадки, але все ж молився тричі на день. І зараз я вдома, – розповів Петро Базар у день звільнення.

Першою, хто після чотирьох років тиші почула голос Петра, була бабуся. Її номер телефону захисник пам’ятав завжди, адже він був ідентичний його власному – відрізнялися лише дві цифри.

– Наші номери він не пам’ятав, лише бабусин. Вона дуже плакала, коли почула його голос. А вже за кілька годин і нам вдалося з ним поговорити, – каже сестра Оксана. – Перебуваючи в полоні, Петро дуже чекав зустрічі з дружиною. Вона була його маленьким вогником надії та натхнення. Він мріяв про їхню зустріч після довгої розлуки, про спільні плани. І нарешті він вдома, в Україні. Ми дякуємо всім, хто підтримував нашу родину весь цей час, хто надсилав звернення і боровся за Петра. Дякуємо за кожну молитву і добре слово.

Також Оксана Надорожна наголосила: якщо ви також чекаєте рідну людину з полону — не втрачайте надії, скільки б часу не минуло. Боріться, моліться, вірте — і ваша людина обов’язково повернеться. Бо молитва дає сили тим, хто на передовій і в полоні.

На рингу війни: колишня боксерка гартує дух артилеристів

Перші свята після полону: повернувся додому і став хрещеним донечки побратима

Кожен донат — це збережене життя: волонтери просять зібрати кошти на авто для захисників з Тернопільщини

Тернопільські