Пише вірші між боями: у 50-й артбригаді служить поет із Тернопільщини

09 червня 2026 р. 10:34

09 червня 2026 р. 10:34

Важливо Війна з рф Люди Новини Події Суспільство

50 бригада

Війна здатна забирати звичне життя, змінювати людські долі та випробовувати кожного на міцність. Проте навіть серед запеклих боїв та гуркоту артилерійських гармат залишається місце для високого й прекрасного — тут народжуються щирі рядки про любов, вірність, родину та надію.

Історією одного з таких талановитих захисників, який поєднує службу з творчістю, поділилися на офіційній сторінці 50-ї окремої артилерійської бригади .

Перегляньте також

Від військового училища до поетичних рядків

Захисник Володимир родом із Тернопільщини. Його шлях у лавах війська розпочався чимало років тому, ще під час навчання у військовому училищі. Саме в ті курсантські роки він вперше відчув потяг до творчості й почав створювати свої перші поетичні тексти.

Для Володимира написання віршів ніколи не було професійною діяльністю. Поезія для нього — це насамперед особливий спосіб висловити власні думки, зафіксувати найглибші переживання та передати ті почуття, для яких часом неможливо підібрати звичайні слова.

Сьогодні майор або офіцер Володимир обіймає відповідальну посаду — він є заступником командира батареї з психологічної підтримки персоналу 1-го самохідного артилерійського дивізіону 50-ї окремої артилерійської бригади. Попри щоденне виконання складних бойових завдань, він знаходить хвилини для творчості, вкладаючи у кожен рядок палку любов до рідної землі та непохитну віру в українську Перемогу.

Найбільша мрія захисника: родина та мирне небо

Попри військові будні, серце поета прагне найпростіших і найважливіших для кожної людини речей. Володимир щиро ділиться своєю найбільшою мрією — якнайшвидше перемогти й повернутися до затишного дому.

Військовий поет понад усе чекає дня, коли зможе:

• Дочекатися омріяного завершення війни та настання справедливого миру.

• Знову особисто обійняти своїх найрідніших людей.

• Побачити улюблених онучок — 8-річну Анну та однорічну Габію.

• Повернутися до своєї коханої дружини Оксани, якій він не втомлюється присвячувати зворушливі й сповнені тепла поетичні рядки.

Дочекатися омріяного завершення війни та настання справедливого миру.

Знову особисто обійняти своїх найрідніших людей.

Побачити улюблених онучок — 8-річну Анну та однорічну Габію.

Повернутися до своєї коханої дружини Оксани, якій він не втомлюється присвячувати зворушливі й сповнені тепла поетичні рядки.

Історія Володимира доводить: українські воїни захищають не лише території, а й саму українську душу, культуру та майбутнє своїх нащадків, залишаючись людяними й чуйними навіть у найважчі часи.

“Моя, моя, ти лиш моя!
На цьому і на всі світи можливі!
Щоночі пісня солов’я
Нагадує про дні щасливі!..

Їх небагато в нас було,
Надіюсь, повно жде надалі!
Ще трішки – і здолаєм зло!
Ще мить – і ми поринем в далі!

Як мріяли ми до війни,
Ти пам’ятаєш їх, кохана.
Ми будем здійснювати сни,
Моя, ти лиш моя, Оксана!!!

Кохаю до нестями я
Й кохатиму тебе навіки…”

У бригаді наголошують: навіть у найважчі часи справжні почуття сильніші за відстань. А мрії про мирне майбутнє, любов до близьких і віра в Перемогу допомагають українським воїнам вистояти та продовжувати боротьбу за свою країну.

Ми писали також: Військові 50 артбригади побували у Зарваниці перед виконанням бойових завдань .

Військові 50 артбригади побували у Зарваниці перед виконанням бойових завдань

Тернопільські