Три роки надії та болю: у Шепетівці прощалися із Сергієм Швецем

22 квітня 2026 р. 17:21

22 квітня 2026 р. 17:21

Три роки рідні зберігали надію на повернення захисника, проте сьогодні довга дорога додому завершується гіркою правдою. 22 квітня 2026 року назавжди до рідного міста повернувся солдат Сергій Олександрович Швець, щоб знайти спокій у землі, яку він захищав.

Сергій Швець народився 13 квітня 1988 року у Шепетівці, в родині Олександра Миколайовича та Ольги Володимирівни. Виховувався разом із братом Віталієм у любові та взаємоповазі, зростаючи спокійним, врівноваженим та щирим хлопцем. Навчався у другій школі, де його пам’ятають як життєрадісного товариша, чиє серце завжди було відкритим для друзів та близьких.

«Для друзів він завжди був просто “Швєк” — це дитяче прізвисько пізніше стало і його бойовим позивним. За понад двадцять років нашої дружби Сергій жодного разу не підвів: ми розуміли одне одного без слів і ніколи не сварилися. Таких справжніх людей важко знайти — він підтримував вчинками, а не словами, і був готовий прийти на допомогу в будь-який час доби», — згадує шкільна подруга та кума Олена.

Попри зовнішню кремезність та брутальність, для близьких Сергій завжди був надійним порадником, з яким було легко і просто залишатися собою. Він щиро любив дітей, а малеча відповідала йому взаємністю — син друзів ще зовсім малим щодня забігав до Сергія на роботу, щоб просто побачитись. Для кращого друга Богдана він став більше ніж кумом — він став братом, з яким пройшли через усі життєві випробування. Це був той рідкісний зв’язок, який не здатні розірвати ні час, ні відстань, ні навіть смерть.

Після школи Сергій розпочав трудовий шлях, переймаючи від батька майстерність з ремонту та фарбування автомобілів. Невдовзі життя принесло йому важкі випробування: передчасну смерть батька, а згодом і старшого брата Віталія. Втративши найближчих чоловіків, Сергій став єдиною опорою для мами, Ользги Володимирівни, і з гідністю взяв на себе всю відповідальність за родину.

У 2011 році Сергій створив сім’ю, а згодом справжньою розрадою та втіхою для нього став син Роман. Повномасштабне вторгнення змінило життя чоловіка: продовжуючи працювати, він щодня бачив наслідки війни на понівечених автівках, які привозили з фронту. Кожен слід від обстрілу чи уламка відгукувався у його серці болем і дедалі більше зміцнював рішення стати на захист країни особисто.

У листопаді 2022 року Сергій зробив свій вибір і став на захист Батьківщини. Після вишколу, у складі 77-ї окремої аеромобільної бригади він виконував бойові завдання на одному з найскладніших напрямків — під Бахмутом. Навіть після поранення та контузії воїн відмовився від тривалого лікування і повернувся до побратимів. Він оберігав спокій матері до останнього, щоразу повторюючи у слухавку: «Мамо, все буде добре».

Остання розмова з близькими відбулася 10 квітня 2023 року, а наступного ранку Сергій залишив голосове повідомлення:

«Я вас дуже сильно люблю».

Це були його останні слова. Три довгих роки невідомості, пошуків та надії на диво завершилися офіційним сповіщенням: солдат Швець Сергій Олександрович загинув 11 квітня 2023 року поблизу Бахмута внаслідок ворожого танкового обстрілу.

Він до останнього подиху залишався вірним присязі. Сьогодні ми схиляємо голови перед мужністю Героя, чия любов до України виявилася більшою за життя. Його шлях завершився в полум’ї битви, але ім’я назавжди закарбоване в історії нашої незламності.

Герої не вмирають!

Шепетівська міська рада

Фотогалерея

• Коментарі
• Увійти

  • Цей сайт
  • Google
• Зареєструватися

• Цей сайт
• Google

Будьте першим, хто залишить коментар.

Хмельницькі