Двічі врятована: детективна історія ікони XVII століття, що зберігається на Хмельниччині

13 червня 2026 р. 10:19

13 червня 2026 р. 10:19

У храмі святого Станіслава в Городку на Хмельниччині зберігається унікальна ікона Святого Антонія , історія якої нагадує справжній детектив. Святиня пережила війни, пожежі, закриття храмів, переслідування віруючих за радянських часів та кілька реставрацій. Завдяки самовідданості місцевих жителів і духовенства образ, якому понад чотири століття, вдалося зберегти до наших днів, розповідає історик Дмитро Полюхович.

Святий Антоній здавна вважається небесним покровителем Городка. Саме тому його свято, яке відзначають 13 червня, і сьогодні залишається одним із найважливіших для місцевої католицької громади.

Історія ікони на Поділлі розпочалася на початку XVII століття . Саме тоді францисканці заснували свій монастир у Кам’янці. Образ Святого Антонія став однією з головних реліквій обителі. Наприкінці XVIII століття монастир потрапив під знесення через розбудову міських укріплень. Для демонтажу споруд королю Речі Посполитої Станіславу Августу Понятовському навіть довелося отримати спеціальний дозвіл від Папи Римського Пія VI.

У 1787 році власник Городка Ян Якуб Замойський прихистив францисканців разом із їхньою головною святинею. Для них на березі Смотрича збудували новий монастирський комплекс, спроєктований відомим польським архітектором Фридеріком Гісґесом. Центром нового осередку став костел святої Анни, де й розмістили образ Святого Антонія .

Після ліквідації францисканського монастиря російською владою ікону перенесли до костелу святого Станіслава, який також був споруджений коштом родини Замойських. Саме там вона перебувала до початку радянських репресій проти церкви.

У 1932 році радянська влада закрила храм. Церковне майно було розграбоване, а коштовний срібний оклад та численні дари вірян зникли. Саму ж ікону планували знищити. Однак сторож храму ризикнув власною свободою і врятував реліквію. Він вирізав із полотна центральний фрагмент із зображенням Святого Антонія та немовляти Ісуса, сховав його під одягом і виніс зі сплюндрованого костелу.

Після цього святиню таємно переховувала черниця Кася Кирилівська . У роки німецької окупації, коли релігійне життя частково відновилося, ікона знову стала доступною для вірян. У 1942 році місцевий художник наклеїв урятований фрагмент на нове полотно та відновив образ у попередніх розмірах.

Протягом десятиліть ікона зберігалася у цвинтарній каплиці. Згодом на цьому місці збудували сучасний храм святого Станіслава єпископа і мученика, де святиня перебуває нині.

Нова сторінка в історії реліквії відкрилася у 2007 році, коли українські та польські фахівці провели її ґрунтовну реставрацію. Саме тоді на дослідників чекало несподіване відкриття . Виявилося, що врятований у 1942 році фрагмент уже сам по собі складався з кількох частин.

Реставратори встановили, що найдавнішою частиною образу є лик самого Святого Антонія, датований початком XVII століття. Науковці припускають, що первісна ікона могла постраждати під час однієї з пожеж або воєнних подій минулих століть . Імовірно, пошкодження сталися ще за часів турецьких воєн, після чого святиню відновили, домалювавши постать святого та немовля Ісуса.

Таким чином, ікона Святого Антонія пережила щонайменше дві великі катастрофи — руйнування у минулі століття та антирелігійну кампанію радянської влади у ХХ столітті. Сьогодні вона залишається не лише духовною реліквією, а й унікальною пам’яткою історії та культури Поділля, яка зберігає у собі пам’ять про кілька століть непростої історії краю.

Модератор

Хмельницькі