Від панських цегелень до виробництва: 100 років цегельному заводу на Старокостянтинівщині

14 червня 2026 р. 11:11

14 червня 2026 р. 11:11

У 2026 році виповнюється 100 років відтоді, як у Старокостянтинівському краї запрацював цегельний завод. Проте історія виробництва цегли на наших землях розпочалася значно раніше — ще за часів панських маєтків і кріпацької праці.

Перші цегельні на території сучасної Старокостянтинівщини були приватними. Їх утримували власники великих маєтків для власних господарських потреб та будівництва.

Краєзнавець Микола Теодорович згадував, що у XVIII–XIX століттях біля панського двору в Новоселиці діяв цегельний завод. Саме там виготовляли цеглу для спорудження храму в селі Сковородки.

У першій половині XIX століття виробництво цегли стало частиною економічного розвитку краю. Як зазначав дослідник Дмитро Наконечний, поряд із пивоварнями, шкіряними та свічковими мануфактурами працювали й підприємства з виготовлення цегли. Вони стали одними з перших осередків промислового виробництва на Поділлі.

Новий етап розвитку розпочався у 1926 році, коли було збудовано новий цегельний завод. Саме від цієї дати сьогодні ведуть відлік столітньої історії підприємства.

Цегла залишалася одним із найнеобхідніших будівельних матеріалів. Особливо після воєн, коли люди відбудовували житло та господарства. Щоправда, ще довго більшість сільських хат споруджували традиційним способом. Жінки готували суміш із глини та соломи, з якої робили вальки, а чоловіки викладали ними стіни. Дахи вкривали соломою, очеретом або пирієм.

Лише у 1950-х роках набули поширення будинки зі шлаку, який можна було отримати на цукровому заводі. А вже у 1960-х цегла почала активно витісняти старі будівельні матеріали.

У 1960-х роках на території району діяли вже три цегельні заводи. Один із них працював у Красносілці.

За спогадами сучасників, тисяча цеглин тоді коштувала 25–30 карбованців. Саме в цей період дедалі більше будинків почали мурувати з цегли, а солом'яні дахи поступово замінювалися гонтом, руберойдом, шифером та оцинкованим залізом.

Місцева преса в 1966 році повідомляла про відкриття нового цегельного заводу в Красносілці, який спорудила міжколгоспна будівельна організація. Того ж року підприємство будівельних матеріалів виробило понад два мільйони штук цегли та понад 1200 тонн вапна.

Історія місцевих цегелень має й несподівані сторінки.

Під час видобутку глини для виробництва цегли в Красносілці робітники натрапили на бивень мамонта. Сьогодні ця унікальна знахідка зберігається в сільському музеї. Частина знахідки — зуб мамонта — представлена також у краєзнавчому музеї.

Науковці вважають, що мамонти з'являлися на території сучасної Хмельниччини понад 10 тисяч років тому, коли через похолодання на півночі мігрували на південь у пошуках кормової бази.

Ще одна цікава історія пов'язана із забудовою Старокостянтинова.

Під час закладання фундаменту магазину «Авто Центр» будівельники виявили старовинну вогнетривку цеглу з відбитком «Лондон». Спочатку це викликало подив, адже могло здатися, що цегла потрапила сюди з Великої Британії.

Насправді ж напис вказував на прізвище власників цегельного заводу в Проскурові. Родина Лондонів у XIX – на початку XX століття займалася виробництвом цегли, а їхня продукція використовувалася під час будівництва в різних куточках Поділля.

За сто років цегельні заводи Старокостянтинівщини дали матеріал для тисяч будинків, шкіл, ферм, підприємств та громадських споруд. Вони стали частиною промислової історії краю, а разом із цим зберегли чимало цікавих історій — від панських маєтків і старовинних храмів до знахідок мамонтових бивнів та цеглин із загадковими клеймами.

Історія цегельного виробництва — це не лише про будівельний матеріал. Це історія людей, які протягом поколінь будували та відбудовували свій край.

Хмельницькі