Валідатори по-хмельницьки: як електронний квиток породив питання до міської влади

16 червня 2026 р. 17:37

16 червня 2026 р. 17:37

У Хмельницькому вже понад два роки триває історія з впровадженням електронного квитка та встановленням валідаторів у громадському транспорті. Спочатку це виглядало як звичайний крок до цифровізації: безготівкова оплата, облік пасажирів, зручність для містян. Але після аналізу документів, конкурсних процедур і фінансової моделі системи виникає дедалі більше запитань — не лише до приватного оператора, а й до самої міської влади.

Підприємець Олександр Кириченко опублікував власне розслідування, у якому проаналізував процес зміни оператора автоматизованої системи обліку оплати проїзду, умови проведення конкурсу та механізм фінансування проєкту.

Від «Герца» до CityCard

Перші валідатори для КП «Електротранс» постачала компанія «Герц». Це був пілотний проєкт, спрямований насамперед на облік пільгових перевезень у тролейбусах.

Наприкінці 2023 року міська влада вирішила змінити оператора автоматизованої системи обліку оплати проїзду (АСООП). 28 вересня виконком Хмельницької міської ради затвердив порядок проведення конкурсу, а згодом переможцем стало ТОВ «СІТІ КАРД СИСТЕМ».

З 1 березня 2024 року CityCard офіційно почав роботу в тролейбусах Хмельницького. Тоді зміни майже не викликали суспільного резонансу — мова йшла лише про комунальний транспорт.

Коли система дійшла до маршруток

Ситуація змінилася після заяв міської влади про поширення електронного квитка на приватні маршрути. У 2024–2025 роках посадовці неодноразово обіцяли запуск валідаторів у маршрутках, тестові режими та повний перехід на безготівкову оплату.

Саме тоді серед перевізників почали говорити про фінансові умови підключення до системи. За словами одного з перевізників, який спілкувався з автором розслідування на умовах анонімності, оператор мав отримувати значну комісію з кожного квитка. Ця інформація виглядала настільки нетиповою, що потребувала документального підтвердження.

Схема компенсацій замість прямої закупівлі

Після перших інформаційних запитів з’ясувалося головне: місто не платить оператору напряму. Натомість перевізники сплачують комісію CityCard, а міський бюджет компенсує їм ці витрати.

Формально бюджет не перераховує кошти приватному оператору. Фактично ж кошти громади все одно потрапляють до оператора — але через посередництво перевізників. Така конструкція дозволяє уникнути багатьох процедур і питань, які виникли б у разі прямої бюджетної закупівлі послуг.

При цьому управління транспорту підтверджувало факт компенсацій, але уникало прямої відповіді про розмір комісії.

Комісія у 8% — значно вище ринку

Після отримання конкурсної документації з’ясувалося, що CityCard запропонував комісію у 8% з кожної транзакції. Це менше, ніж озвучені перевізниками «дві гривні з квитка», але все одно суттєво вище ринкових ставок.

Для порівняння: великі платіжні оператори в Україні працюють із комісіями приблизно 1,5–2%, а для великих оборотів — ще нижчими. Тобто умови, закладені в системі Хмельницького, виглядають у кілька разів дорожчими за звичні ринкові моделі.

Конкурс без реальної конкуренції

Ще більше запитань викликає сам конкурс на визначення оператора АСООП. Оголошення про нього опублікували не через систему Prozorro чи профільні майданчики, а у міській газеті «Проскурів».

На конкурс подалися три компанії. Але двох учасників відхилили через формальні недоліки: неналежно завірені переклади сертифікатів, зауваження до оформлення документів і навіть до прошивки папок. Усунути ці недоліки учасникам не дали можливості.

У підсумку після першого етапу в процедурі залишився лише один учасник — ТОВ «СІТІ КАРД СИСТЕМ», яке автоматично стало переможцем.

Це не є прямим доказом порушення закону, але створює враження конкурсу, де реальної конкуренції фактично не відбулося.

Запуск, який постійно переносять

Окрема історія — це строки запуску системи у маршрутках. У лютому 2026 року заступник міського голови Микола Ваврищук заявляв, що більшість маршруток буде обладнано валідаторами вже у березні, а тестовий запуск стартує у квітні.

Квітень минув — запуску не сталося. Потім з’явилися пояснення про «технічні моменти». У травні чиновники повідомили, що система готова на 95%, але безготівкова оплата досі працює лише у великогабаритному транспорті. Конкретних дат запуску вже не називали.

У результаті місто має встановлені валідатори, визначеного оператора, затверджені рішення виконкому — але повноцінна система в маршрутках так і не запрацювала.

Чи могла система працювати інакше?

Так. Найчастіше як приклад наводять Львів, де оператором електронного квитка є не приватна компанія, а комунальне підприємство «Львівавтодор». Саме місто контролює систему, програмне забезпечення, валідатори та фінансові потоки.

У такій моделі немає приватного посередника, який отримує відсоток із кожної поїздки. Витрати на систему є прозорими бюджетними витратами, які можна перевірити через закупівлі та фінансові документи.

Звісно, комунальна модель теж коштує грошей. Але різниця полягає у прозорості та підзвітності.

Головне питання — не валідатори

Уся ця історія — не про пластикові коробки в маршрутках. Головне питання — як саме міська влада ухвалює рішення, витрачає кошти громади та організовує конкурси.

Розслідування не доводить наявність корупційного злочину. Але воно чітко показує низку корупційних ризиків:

• конкурс без реальної конкуренції;
• формальне відхилення учасників через оформлення документів;
• відсутність публічної інформації про ключові фінансові умови;
• непряма схема фінансування через компенсації перевізникам;
• комісія, що суттєво перевищує ринкові показники;
• постійне перенесення запуску системи без чітких пояснень.

Міська влада повинна працювати не формально, а ефективно — в інтересах громади. І якщо система електронного квитка справді потрібна Хмельницькому, то вона має бути прозорою, економічно обґрунтованою та зрозумілою як для пасажирів, так і для перевізників.

Модератор

Хмельницькі