Від контейнера до полігону: що відбувається зі сміттям у Городоцькій громаді

28 червня 2026 р. 12:06

28 червня 2026 р. 12:06

Що відбувається зі сміттям у Городоцькій громаді

Щодня мешканці Городоцької громади роблять звичну дію: виносять пакет зі сміттям до контейнера або, якщо живуть у селі, часто самі вирішують, куди подіти побутові відходи. Для більшості на цьому історія закінчується. Сміття зникає з кухні, подвір’я чи вулиці. Але насправді саме з цього моменту починається інший шлях — шлях, який сьогодні завершується або на міському полігоні, або на одному з локальних сільських сміттєзвалищ.

Та що відбувається зі сміттям після того, як його викинули? Чому стара система вже не справляється? І що залежить не лише від влади чи комунальників, а й від самих мешканців Цей матеріал — спроба пройти весь шлях від контейнера до кінцевої точки не з кабінетів і проєктної документації, а з точки зору щоденного життя громади.

Місто, села і різні реальності

У старій системі поводження з відходами головне завдання — вчасно забрати сміття від людей і вивезти його за межі населеного пункту. Для міста це означає контейнерні майданчики (сьогодні їх у Городку є 21), техніку комунального підприємства і міський полігон. У приватному секторі комунальна служба має визначені дні, коли збирає сміття на певних вулицях.

Старе сміттєзвалище у Городоцькій громаді Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

— До прикладу, на нашій вулиці сміттєвоз забирає сміття щосереди, — каже Світлана Марцинишина, жителька вулиці Августина Волошина у Городку. — Тож я завчасно готую мішки зі сміттям і виставляю їх біля воріт.

Здебільшого у місті система працює за старою логікою: відходи потрапляють в один контейнер без повноцінного сортування. Водночас у Городку встановлено 20 контейнерів для збору пластику. Це сітчасті контейнери та жовті пластикові контейнери ємністю 1,1 м³.

Контейнер для збору пластику по вул. Шевченка Фото: Городок.City Автор: Юліана Горнік

— Окрім того, з 2025 року збір пластику в місті та у п’яти сільських населених пунктах — Лісогірці, Пільному Олексинці, Чорниводах, Лісоводах і Кремінній — проводить приватний підприємець, — розповідає заступник міського голови Дмитро Варшавський, який курує сферу ЖКГ у громаді. — Підприємець встановив по чотири сітчасті контейнери та забирає їх у міру наповнення.

Також жителі громади можуть здати скло, пластик і папір у складське приміщення підприємця, розташоване у Городку на вул. Шевченка.

— Людей приймаю щодня з пів дев’ятої ранку до п’ятої вечора. Картон приймаю по 2,5 грн, скло — по гривні, пластик — по 5 грн за кілограм, — каже Артем Кравецький, приватний підприємець. — Прагну, щоб усе менше людей бездумно викидали сміття і більше починали його сортувати.

Окрім того, у центрі міста є баки для сортування сміття біля Будинку культури Фото: Городок.City Автор: Юліана Горнік

Та загалом у селах ситуація складніша. За інформацією Городоцької міської ради, централізований збір побутових відходів у сільських населених пунктах громади, а їх є 48, на сьогодні відсутній. Відповідно, за вивіз сміття люди не платять. Через це вони часто самостійно вивозять відходи на сільські сміттєзвалища. У результаті громада отримує десятки точок накопичення відходів, які важко контролювати.

— У нашому селі є два паспортизовані сміттєзвалища, — каже староста села Пільний Олексинець Наталія Вовнянко. — Одне мені зовсім не подобається, бо звідти сміття розносить вітром. Інше — краще, але розташоване далі від людей. А люди як? Головне — швидше винести сміття зі свого подвір’я. Попри це поруч усе одно утворюються стихійні смітники, як би часто ми не говорили про це з односельчанами. Окрема проблема — покинуті будинки, у яких ніхто не живе. Туди люди масово зносять сміття. І поки одні постійно наголошують, що все це потім потрапляє у ґрунт і воду, яку ми п’ємо, інші відверто ігнорують проблему. Кажуть: так було завжди, ще за часів дідів-прадідів, і всі жили. Тому ми вже давно чекаємо на централізований збір сміття.

Наталія Вовнянко Фото: Городок.City

Як додає староста, для села було б добре, якби сміття забирали комунальники хоча б раз на місяць, а якби раз на тиждень — це було б ідеально. Люди готові укладати договори й платити за послугу стільки, скільки потрібно. Бо розуміють, що чим довше існує стара модель, тим більше вона перетворюється на проблему, яку неможливо вирішити одним прибиранням чи разовою акцією.

Міський полігон створений для іншої епохи

Сьогодні кінцева точка для значної частини відходів у Городку — міський полігон за межами міста, якому вже понад 30 років. Його санацію проводили декілька разів. У 2021 році комунальники повідомляли про проблеми з вивезенням відходів, а також періодично з’являлися повідомлення про займання на сміттєзвалищі. Мешканцям навіть дозволяли самостійно вивозити сміття на полігон. Але його потужності, зокрема площа лише 4 гектари, вже вичерпані, а сама модель поводження з відходами потребує оновлення.

Санацію старого полігону проводили уже декілька разів Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

— Найпомітніший ризик — це запах, — пояснює санітарно-екологічна інспекторка Городоцької громади Наталія Чайковська. — Він з’являється тоді, коли на полігон потрапляють змішані відходи, особливо органіка. Вона розкладається разом із пластиком, папером, склом та іншими матеріалами. У результаті утворюються гази, неприємний запах і фільтрат — це забруднена рідина, яка проходить крізь масу сміття. Якщо на полігоні немає сучасного захисту, ця рідина може потрапляти у ґрунт і підземні води. Це найменш помітна, але дуже серйозна проблема. Люди можуть роками не бачити цього процесу, але він є одним із найнебезпечніших.

Ще один ризик — дим і займання, каже екологиня. На старих сміттєзвалищах пожежі можуть виникати через накопичення газів, спеку, необережне поводження з вогнем або самозаймання відходів. Дим від таких пожеж — це вже питання якості повітря, здоров’я людей і безпеки.

Тож якщо говорити просто, старий полігон лише вирішував питання «куди подіти сміття сьогодні». Сучасний підхід має відповідати на інше питання: як зробити так, щоб відходів для захоронення було менше, а те, що все ж потрапляє на полігон, не створювало небезпеки для людей і довкілля.

Що планують змінити

Саме тому у громаді почали працювати над проєктом нового полігону твердих побутових відходів. Він має бути не просто місцем для захоронення сміття, а об’єктом із системою захисту: спеціальним дренажем, збором та очищенням фільтрату і контрольними свердловинами.

На Городоччині новий полігон ТПВ планують облаштувати за межами сіл Підлісний Олексинець та Слобідка Олексинецька. Площа ділянки — понад 13 гектарів, з яких 7 гектарів займатиме зона складування відходів. Площа ділянки складування — 65 300 м², загальний об’єм зони складування — 653 940 м³. Але головна відмінність нового проєкту — не лише в масштабі.

Ділянка майбутнього полігону Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

Будівництво нового полігону планують реалізовувати у три черги. Проєктна документація вже готова, тож нині головне питання — пошук фінансування для старту робіт. У громаді розглядають різні можливості залучення коштів, адже йдеться не лише про облаштування нової території для складування відходів, а про створення повноцінної інфраструктури: із сортувальною станцією, системою збору й очищення фільтрату, дегазацією, контрольними свердловинами та подальшою рекультивацією території.

— Ідея полягає в тому, щоб відходи не просто звозили на нову ділянку, а пропускали через іншу систему: зважування, сортування, відбір того, що можна використати повторно або передати на переробку, і лише потім захоронення залишкової частини, — розповідає перший заступник Городоцького міського голови Артур Косінський. — Згідно з проєктними рішеннями, на новому об’єкті мають бути сортувальна станція, вагова, дезінфекційна зона, пожежні резервуари, збірник фільтрату, очисні споруди, контрольні свердловини, система дегазації та система очищення фільтрату. Також передбачено рекультивацію полігону після завершення його експлуатації, тобто приведення території до безпечного стану.

Плану будівництва полігону Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

Для читача це може звучати технічно. Але на практиці йдеться про дуже конкретні речі. Вагова потрібна, щоб громада розуміла, скільки відходів реально завозять. Сортувальна лінія — щоб пластик, скло, метал та інші придатні матеріали не йшли одразу на захоронення. Система збору фільтрату — щоб небезпечна рідина не потрапляла в ґрунт і воду. Дегазація — щоб зменшити ризики запаху, накопичення газів і займання. Контрольні свердловини — щоб відстежувати можливий вплив на підземні води.

Як пояснюють у міській раді, на захоронення має потрапляти лише залишкова частина відходів після сортування, тобто те, що неможливо повторно використати або передати на переробку. Пластик, скло, метал та інші ресурсоцінні матеріали мають відбирати окремо. А відходи, які все ж потраплятимуть на полігон, мають складуватися у спеціально облаштованих картах із багаторівневим захистом.

— Будівництво нового полігону твердих побутових відходів не є самостійним вирішенням проблеми поводження з відходами в громаді, — коментує Михайло Сверблюк, директор ТОВ «Поділляпроектсервіс», підприємства, яке виготовляло проєктно-кошторисну документацію для нового полігону, — а повинно розглядатися як складова комплексної системи управління відходами, що включає заходи із запобігання утворенню відходів, їх роздільного збирання, сортування, відновлення ресурсів, перероблення та утилізації. Полігон призначений для захоронення лише залишкових відходів після їх попереднього оброблення.

Відповідно у майбутній моделі шлях сміття має починатися не на полігоні, а біля будинку людини. Мешканець викидає відходи у контейнер. Далі їх забирає спеціалізована техніка.

— Із запуском нового полігону плануємо охопити збором сміття всі населені пункти громади, — каже Наталія Шиманська, головна спеціалістка відділу ЖКГ, інфраструктури та благоустрою Городоцької міської ради. — Але на захоронення повинна потрапляти лише та частина відходів, яку неможливо відсортувати чи використати повторно.

Саме тут важливо не створювати ілюзії: навіть найкращий полігон не перетворить змішані відходи на безпроблемний ресурс автоматично. Якщо люди й надалі викидатимуть усе в один пакет, сортувальна лінія працюватиме з набагато складнішим і бруднішим потоком. Тому новий полігон може стати лише частиною зміни, але не замінити саму систему сортування, комунікації з людьми та відповідального поводження з відходами.

Тариф: чому стара ціна не покриє нову систему

Окреме питання — тариф. Сьогодні, за інформацією КП «Городоккомунсервіс», діючий тариф на збір, вивезення та захоронення побутових відходів у Городоцькій громаді є мінімальним — 15 гривень з однієї особи.

— Це найнижчий показник в області, — стверджує Наталія Шиманська. — У сусідніх громадах він удвічі або утричі вищий.

Зрозуміло, що після запуску нового полігону тариф зміниться. Адже нова система — це не лише вивезення сміття. Це електроенергія для сміттєсортувальної лінії, заробітна плата працівників, які будуть на ній задіяні, паливно-мастильні матеріали для спецтехніки, робота самого полігону, обслуговування систем очищення, контроль і логістика по всій громаді.

— І коли в сільських населених пунктах буде забезпечено централізований збір ТПВ, відповідно до вимог законодавства буде встановлено єдиний тариф на послугу з управління відходами на всі населені пункти громади, оскільки на території громади один суб’єкт господарювання — КП «Городоккомунсервіс», — продовжує пані Наталія . — І підкреслю: обов’язковим етапом перед затвердженням тарифу на послугу з управління побутовими відходами є громадське обговорення.

Загалом для міських жителів це буде зміна вартості послуги. Для сільських — поява самої послуги, якої раніше фактично не було. Саме тому тарифне питання потребує окремого пояснення: люди мають розуміти, за що саме вони платитимуть, які послуги отримають і як контролюватиметься якість їх надання.

Що можуть зробити самі мешканці

У темі сміття легко перекласти всю відповідальність на владу або комунальні служби. І справді, саме влада має планувати систему, шукати фінансування, забезпечувати техніку, полігон, тариф і контроль. Комунальні служби мають якісно виконувати послугу. Але без участі мешканців система поводження з відходами теж не запрацює повноцінно.

Перший крок — не створювати стихійних звалищ. Викинуте у посадці, біля дороги чи на околиці села сміття не зникає. Воно просто стає проблемою для всіх: забруднює територію, створює ризик загоряння, приваблює тварин, псує вигляд громади й зрештою потребує додаткових коштів на прибирання.

Другий крок — поступово звикати до сортування. Навіть якщо система роздільного збору ще не ідеальна, мешканці можуть починати з найпростішого: не змішувати скло, метал, пластик, папір і органіку там, де є можливість здати або відкласти їх окремо. Що чистішими будуть ресурсоцінні відходи, то більше шансів, що вони не поїдуть на захоронення.

Третій крок — правильно поводитися з великогабаритними, будівельними та небезпечними відходами. Старі меблі, ремонтне сміття, батарейки, електроніка, лампи чи інші специфічні відходи не мають опинятися у звичайному контейнері або в лісі. Для громади це також виклик: людям треба дати зрозумілу відповідь, куди і як такі речі можна здати.

Четвертий крок — брати участь в обговореннях. Якщо громада змінює систему поводження з відходами, мешканці мають право ставити питання: яким буде тариф, де проходитимуть маршрути, як контролюватимуть полігон, хто відповідатиме за порушення, як часто звітуватимуть про стан довкілля. Участь у таких обговореннях — це не формальність, а спосіб впливати на рішення до того, як вони стануть незворотними.

Що показує досвід інших громад Хмельниччини

Досвід інших громад Хмельниччини показує: сортування починає працювати не тоді, коли просто встановили контейнери, а тоді, коли для людей створили зрозумілу й зручну систему. Наприклад, у Хмельницькій громаді вже працюють Центри управління відходами, де мешканці можуть здати різні види відходів для подальшої переробки чи утилізації.

За інформацією Хмельницької міської ради, у березні 2026 року в громаді запрацював уже третій Центр управління відходами. Два центри, які працювали до цього, щомісяця відвідували близько 2000 мешканців. Там відходи сортують за 13 фракціями: пластикові пляшки, поліетилен, скло, папір і картон, комбіноване пакування, метал, небезпечні побутові відходи, зелені та будівельні відходи й інші види сміття.

Важливо й те, що у Хмельницькій громаді сортування підкріплюють не лише контейнерами, а й комунікацією з мешканцями. На геопорталі міської ради функціонує інтерактивна мапа контейнерних майданчиків для збору пластику, скла та змішаних побутових відходів. Тобто люди можуть не лише почути заклик сортувати, а й побачити, де саме це можна зробити.

Інтерактивна мапа контейнерних майданчиків для збору пластику, скла та змішаних побутових відходів. Фото: Скріншот

Для сільської частини Городоцької громади показовим може бути і досвід Дунаєвецької громади. На порталі«Децентралізація» описано, як у цій громаді, що має 51 населений пункт, понад 20 населених пунктів уже були охоплені послугою збирання сміття. У решті сіл старости проводили інформаційно-роз’яснювальну роботу. Такий досвід важливий саме для громад, де поряд із містом є багато сіл, а звичка самостійно вивозити сміття формувалася роками.

Ці приклади не є готовим рецептом для Городоцької громади. Але вони показують головне: новий полігон має бути лише частиною ширшої системи. Щоб відходів для захоронення ставало менше, потрібні сортування, зручна інфраструктура, регулярне вивезення, зрозумілий тариф і постійна комунікація з людьми.

Головне питання — не лише де буде полігон

Тож наразі все виглядає так, що для Городоцької громади новий полігон — це шанс перейти від старої логіки «вивезти й закопати» до системи управління відходами. Проєктна документація вже готова, будівництво планують у три черги, а громада шукає кошти, щоб розпочати роботи. Та навіть після старту будівництва не можна буде говорити про відповідальність лише влади чи комунальних служб, бо мова також про шлях сміття, який починається з кожного пакета, винесеного з дому.

Автор: Маріанна Шкаврон

Що тоді може змінитися? Коли відходи будуть рухатися не хаотично, а за зрозумілим маршрутом — від контейнера до сортування, від сортування до контрольованого захоронення лише залишкової частини, це може зменшити стихійні звалища, екологічні ризики, запахи, дим і небезпеку для ґрунтів та води.

Але зміни відбудуться лише тоді, коли готова проєктна документація, пошук фінансування і технічні рішення перейдуть у реальну щоденну практику. Бо сміття не зникає в момент, коли людина викидає його у контейнер. Воно просто переходить у наступну точку свого шляху. І від того, якою буде ця точка — стихійне звалище, старий полігон чи контрольована система сортування й захоронення, — залежить не лише чистота громади, а й якість життя людей у ній.

Хмельницькі