Перша телефонна лінія і «Червоний млин»: чим запам'яталася остання власниця Старокостянтинова

19 липня 2026 р. 09:56

19 липня 2026 р. 09:56

Наш земляк, В. Пироговський, в своїй праці присвяченій Старокостянтинову, зазначав про його останніх власників, з того часу, як місто стало повітовим у складі Волинської губернії:

з 1800 по 1840 рр. власницею була К. Ржевутська.

Після її смерті в 1857р. Старокостянтинів був проданий з торгів, його купив поміщик Тржецький, який ним володів недовго і місто знову було виставлене на публічний продаж.

З 1860-1895 р. – маєтком Старокостянтинів володіє княгиня Абамелек (баронеса Пансон), а з 1895 р. – Старокостянтиновом володіє поміщиця Дубасова, яку в місті ще називали генеральша, через посаду її чоловіка. Власник землі в місті і ряду сіл повіту генерал Дубасов жив в Києві, був акціонером цукрового заводу в Старокостянтинові. Всі справи в місті вела його дружина.

При Дубасовій в 1905 р. збудовано «Червоний млин», з’явився перший телефонний зв'язок в місті. Один із перших телефонів міста був встановлений саме в маєтку Дубасових. Телефонна лінія використовувалася для зв'язку: із цукровим заводом, із залізничною станцією, з іншими маєтками. Дубасова займалась благодійністю, надавала кошти церквам, освітнім та медичним закладам.

«Великим підприємством в Старокостянтинові був цукровий завод. Його будівництво завершено в 1898 р. Підприємство належало акціонерному товариству Гольдштейна, а потім Дубасову. Сам генерал Дубасов жив у Києві. В 1913-1914 рр. завод виробляв 3200-3500 пудів цукру на добу. Землею навколо міста володіла дружина генерала Дубасова» – зазначено в книзі «Красносілка-Сахнівці» нашого земляка, історика, краєзнавця, бувшого директора краєзнавчого музею села Красносілка – Дмитра Стаховича Наконечного.

Сам Дубасов любив грати в карти і одного разу програвши велику суму, щоб повернути борг вирішив продати землі навколо Красносілки.

Як зазначив в свої книзі Дмитро Наконечний:

«В 1910 р. генерал збанкротував, і вирішив продати землі у с.Красносілка. Ці землі викупили в Дубасова 40 сімей переселенців з Олешина, Гречан, Іванковець, Бубнівки, які поселились в селі після купівлі-продажу...

Селянам було продано 500 десятин землі по 120 крб за 1 десятину на загальну суму 60 тисяч крб. Частину грошей у кредит виплатив Селянський банк. Селяни-переселенці розрахувались із банком до 1917 р. Платили золотими монетами. Розрахунки з паном за землі проводила комісія в складі:

голови – Кирила Степановича Наконечного, членів – Семена Мазяра, Савки Томалі.

Генерал відмовився брати золото – «Це надто важкі гроші для мене» – казав він. Через два тижні у Київському банку селяни обміняли золото на паперові «катеринки».

– А ці гроші по мені – мовив Дубасов і поклав пачку грошей в кишеню, пішов грати в карти. Коли виходив з дому наказав своєму економу – «порахуй грошву в стариків».

Генеральша О.С. Дубасова володіла Старокостянтиновом до жовтневого перевороту 1917 р.

В «Списку Старокостянтинівського повіту осіб, установ, спілок, товариств, компаній, які мають право участі у земських виборах» на 3-х річний термін. Житомир, 1911 р., є запис:

«Дубасова Олександра Сергіївна, має 3000 десятин землі, обкладеній оброком. Вартість земельного майна обложеного земельним оброком – 173 017крб. Проживає в Старокостянтинові, с.Новики».

Хмельницькі