У Жищинцях повернули до життя старовинний обряд зажинок за рукописом місцевого краєзнавця

01 серпня 2026 р. 15:05

01 серпня 2026 р. 15:05

Давня традиція жнив

Перш ніж починати жнива, у Жищинцях колись зажинали перший сніп. Саме з нього розпочинався обряд зажинок — із подякою за майбутній урожай і побажанням щедрого хліба. Цю давню традицію нині вдалося відтворити завдяки рукопису місцевого краєзнавця Василя Теклюка, який багато років тому описав історію села та його звичаї.

Історія з рукопису

Ідея відновити обряд належить директорці Жищинецького сільського будинку культури Наталії Пилипчук. Про зажинки вона дізналася з рукопису Василя Теклюка — педагога, краєзнавця та багаторічного директора музею в Лісоводах. У своїх записах він зібрав історію Жищинець та описав звичаї, які побутували в селі багато десятиліть тому.

Наталія Пилипчук Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Я прочитала, як колись у Жищинцях починали жнива, і захотілося, щоб цей звичай знову ожив. За описами Василя Теклюка, господар запрошував жінок зажати перший сніп — це і були зажинки. Потім усі поверталися до маєтку, де людей частували, грали троїсті музики, а вже зі сходом сонця починалися великі жнива. Усе це супроводжувалося народними піснями, — розповідає Наталія Пилипчук.

Під час відтворення обряду учасниці не намагалися показати весь процес жнив. Вони відтворили їхній початок — збирання першого снопа, який колись символізував початок польових робіт. Саме цей момент став основою театралізованого дійства.

До мінівистави просто неба, у полі за селом, долучилися учасниці фольклорного колективу «Вербиченька». Кілька тижнів поспіль вони збиралися на репетиції, щоб максимально точно відтворити кожну деталь, описану в рукописі.

Любов Король Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Коли Наталія Дмитрівна запропонувала показати цей обряд, ми одразу погодилися. Після роботи майже щодня збиралися на репетиції, бо хотілося, щоб усе виглядало так, як колись. Нам це цікаво, ми цим живемо. Поки живуть такі традиції, живе й село, — говорить Любов Король.

Зажинки неможливо уявити без народної пісні. Тому для постановки учасниці колективу добирали жнивні обрядові пісні, які колись звучали на початку жнив. Саме вони допомогли передати атмосферу, з якою люди виходили в поле багато років тому.

— Я співаю з дитинства. Народна пісня піднімає настрій, додає сили. Люблю нести її людям. Для мене українська народна пісня — це моє життя , — говорить Наталія Казьмірова.

Для учасниць колективу ця постановка — спосіб познайомити молодь із давніми традиціями рідного села, а старшим нагадати звичаї, про які вони пам'ятають із дитинства або знають із розповідей своїх бабусь, дідусів і батьків.

— Сьогодні початок жнив асоціюється з роботою комбайнів, а серп для багатьох дітей уже став музейним експонатом. Натомість ще кілька поколінь тому саме ним жали перші колоски, а про важку працю в полі розповідали бабусі й дідусі, — наголошує Лариса Главацька.

Наталія Пилипчук та фольклорний колектив «Вербиченька». Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Наші діти повинні знати, як колись жили й працювали люди, щоб цінувати хліб і працю, вкладену в нього. Багато хто ще пам'ятає розповіді своїх бабусь і дідусів про жнива, про хліб із печі, про спільну працю. Не хочеться, щоб ці спогади загубилися серед сучасного ритму життя. Без минулого не буде майбутнього, — говорить Аліна Чіпчар.

У Жищинцях переконані, що такі відтворення допомагають зберігати нематеріальну культурну спадщину та повертають до життя історії, які десятиліттями існували лише на сторінках рукописів. І поки їх пам'ятають, давні традиції мають шанс жити далі.

Хмельницькі