Звідки походить селище Стара Синява?

29 вересня 2026 р. 12:02

29 вересня 2026 р. 12:02

Засновником цього мальовничого подільського містечка та його першим господарем став шляхетський рід Сенявських. У першій половині XVI століття воєвода белзький і майбутній коронний гетьман Миколай Сенявський викупив тутешні землі, де раніше існувало лише невелике поселення Синявка. Він прагнув створити потужний оборонний і господарський домен на кордоні з татарським степом. Меджибізька волость, до якої тоді входила Стара Синява, ідеально підходила для цього, але офіційно належала королю, а Зборовські тримали її у заставі.

Миколай Сенявський виплатив величезну на той час суму — 33500 польських флоринів (золотих), що покривала борги корони перед Зборовськими, та викупив права на Меджибізький замок і прилеглі землі. До рук Сенявського перейшов не просто замок, а гігантський округ. Сюди входило місто Меджибіж, містечка Хмільник (частина прав) і Зіньків, а також понад 30 навколишніх сіл, хуторів і величезні масиви незаселених земель — так званих «пустинь».

Сенявський розділив гігантську волость на менші адміністративно-господарські одиниці для зручності управління. Земельні масиви навколо річки Іква та її приток були виділені в окремий Синявський ключ. Центром цього ключа і стало нове місто Сенява (Стара Синява), засноване у 1543 році.

Щоб захистити ці землі від татар, Сенявському була потрібна постійна військова сила. Для цього він почав наділяти дрібну військову шляхту та військових ділянками землі навколо Ікви та Бугу. Замість грошової плати ці люди отримували у володіння хутори та села (так виникали шляхетські гнізда на Старосинявщині). Головна умова володіння — служба «конем і збройно». За першим звуком тривоги з Меджибізького чи Синявського замків ці шляхтичі мали виступати на оборону кордонів.

Оскільки землі ближче до Чорного шляху вважалися небезпечними, залучити туди селян було важко. Сенявський та його намісники оголошували на річках Іква та Буг так звані слободи: закликали туди переселенців з Галичини, Волині та Мазовії, звільняючи їх від усіх податків і панщини на 15-20 років. Тільки-но термін слободи закінчувався, села вносилися до загального реєстру (інвентаря) і починали приносити прибуток магнату.

Завдяки угоді 1540 року та заснуванню Синяви у 1543 році, Сенявський створив надійний заслін, який перекрив татарам один із головних виходів з Чорного шляху вглиб Галичини.

Першими військовими слугами та шляхтою Меджибізького й Синявського округів стали дрібні шляхтичі та бояри, які засновували оборонні хутори, які згодом переросли в села Старосинявщини.

Коли у 1543 році Старій Синяві надали Магдебурзьке право, ці шляхтичі стали головним кістяком оборони новоствореної прикордонної лінії. Привілей Магдебурзького права дарував місту польський король Сигізмунд I Старий. Разом із наданням автономії поселенню Синяві офіційно надали статус міста. Це кардинально змінило його життя: містечко звільнялося від безпосереднього управління, судової та адміністративної влади місцевих феодалів. Тут створили виборні органи управління — магістрат, який складався з ради (адміністративний орган) та лави (судовий орган). Також Магдебурзьке право чітко регулювало діяльність купецьких об’єднань та ремісничих цехів. Міщани отримали право вільно обирати заняття, організовувати ярмарки та торгувати. При цьому закони закріплювали спадкоємне право міщан на володіння нерухомістю та майном. Завдяки новому статусу Стара Синява почала швидко розростатися та перетворилася на значний торговельний і оборонний пункт Поділля. Вже у другій половині XVI століття тут збудували надійну фортецю для захисту від постійних татарських набігів на Чорному шляху.

Рід Сенявських володів містом майже 200 років, аж поки у XVIII столітті чоловіча лінія роду не згасла. Остання представниця роду, Марія Софія Сенявська, була однією з найбагатших наречених Європи. У 1731 році вона вийшла заміж за руського воєводу, князя Олександра Августа Чарторийського. Як грандіозний весільний посаг (придане) Стара Синява, разом із величезними маєтками Сенявських, перейшла у власність князів Чарторийських, які володіли Старою Синявою порівняно недовго. Наприкінці XVIII або на початку XIX століття маєток викупила княгиня Анна Цецилія Радзивілл. Саме вона заснувала в місті великий садибний комплекс (будівля її колишнього палацу пізніше використовувалася як корпус місцевої лікарні). Згодом, аж до буремного 1917 року, містечком володів графський рід Стадницьких.

Використані архівні матеріали

Хмельницькі