Загадка давньої монограми: що вдалося розшифрувати на історичній будівлі у містечку на Хмельниччині

07 листопада 2026 р. 10:17

07 листопада 2026 р. 10:17

Ми звикли уявляти античність як добу білосніжного мармуру, а середньовічну архітектуру — як стримане сіре різьблення. Насправді ж давні скульптури та архітектурні прикраси були яскравими й різнобарвними. Скульптури розфарбовували під природні кольори людського тіла, а різьблені елементи храмів, замків і фортець вкривали фарбами.

Таку традицію називають поліхромією. Вона була поширена не лише в античності, а й у Середньовіччі, Ренесансі та ранньомодерну добу. Значна частина розписів не збереглася до наших днів, а в XIX столітті популярності набула мода на стриманіші кольори.

Одним із прикладів поліхромного архітектурного оздоблення є костел Святої Трійці в Олиці — пам’ятка раннього бароко, зведена у 1635–1640 роках. Однак цього разу йтиметься про іншу історичну споруду — міську браму Сатанова. Про її оздоблення та загадкову монограму розповідає історик Дмитро Полюхович.

Унікальна міська брама Сатанова

Сатанівська міська брама — рідкісна пам’ятка оборонної архітектури. За словами історика, нині лише сім населених пунктів України можуть похвалитися міськими брамами середньовічного та ренесансного періодів.

До наших днів багато таких споруд дійшли лише частково. Від автентичних Золотих воріт Києва, наприклад, збереглися два мури, а решта споруди є відтворенням. Від міських брам Львова залишилися зображення на гербі.

Сатанівська брама збереглася майже повністю . До того ж, як зазначає Дмитро Полюхович, вона має найбагатше архітектурне оздоблення серед подібних українських пам’яток.

Міські брами виконували не лише оборонну функцію. Вони були своєрідним обличчям міста, його символом і парадним входом, через який зустрічали поважних гостей або поверталося переможне військо. Тому головні в’їзди намагалися прикрашати особливо ретельно .

Південна брама Сатанова, яка збереглася донині, була саме таким парадним в’їздом . Від неї починався шлях до Кам’янця — тодішньої столиці Поділля. Звідси й назва споруди — Кам’янецька брама.

У місті була також Городоцька брама, від якої дорога вела до Городка. Вона розташовувалася приблизно в районі сучасного автовокзалу, однак відомостей про її вигляд та оздоблення майже не збереглося.

Герб Сенявського та напис на брамі

Кам’янецька брама зазнала значних пошкоджень під час воєн другої половини XVII століття. У 1722–1724 роках її реконструювали коштом тодішнього власника міста, коронного гетьмана Адама Миколая Сенявського.

Він подбав і про представницьке оздоблення споруди. Центральним елементом став його родинний герб «Леліва» , розміщений на тлі так званого мілітарію — композиції з військових знамен, гармат, ядер, барабанів та інших військових атрибутів.

Під гербом розмістили велику меморіальну таблицю з латинським написом. У перекладі він звучить так:

«Адам Миколай із Гранова Сенявський, власник Шклова та Миші, краківський каштелян, найвищий воєначальник коронного війська, заради безпеки громадян відновив цю фортифікацію року Божого 1722, маючи намір мурами захистити Вітчизну, яку стільки разів боронив власними грудьми. Отже, найвища думка фундатора подбала про спорудження цієї брами, аби перегородити Османській Порті шлях до Польщі, щоб мати змогу протистояти нападам варварів рівною силою. Злому татаринові протиставився Сатанів, проти якого навіть брами пекла не зможуть встояти. А коли цю фортецю буде зачинено перед ворогами, свої ключі вона віддаватиме лише Богові, Королю та Вітчизні. Року Божого 1724».

Особливо промовистою є фраза: «Свої ключі вона віддаватиме лише Богові, Королю та Вітчизні».

Як припускає історик, автором цього тексту міг бути сам Адам Миколай Сенявський, який добре володів словом і залишив по собі значну епістолярну спадщину.

Загадкова монограма Марії Софії Сенявської

Історик вважає, що оздоблення Кам’янецької брами, найімовірніше, було поліхромним. Одним із аргументів на користь цієї версії є аналогії з іншими архітектурними пам’ятками.

Зокрема, відомо, що Єзуїтська фіртка у Львові мала різнобарвне оздоблення. Фіртки були меншими брамами й невіддільною частиною міських укріплень. У Сатанові, крім Кам’янецької та Городоцької брам, існували ще дві фіртки. Одна з них мала назву Кушнірська — ймовірно, її спорудили коштом кушнірського цеху.

На світлині реконструкція поліхромного герба «Леліва» з брами, виконана Дмитром Полюховичем

Додаткові свідчення поліхромії вдалося знайти й у самому Сатанові.

Ще близько десяти років тому в історичному центрі містечка стояв кам’яний будинок, який за радянських часів використовували як лазню. На його фронтоні була велика різьблена кам’яна таблиця завширшки понад метр. На ній зображено складну монограму, увінчану князівською геральдичною короною.

Тривалий час її значення залишалося нерозгаданим. У центральній частині композиції розміщена латинська літера «М», яка, якщо придивитися, складається з двох літер «S». Отже, маємо «MSS». Ліворуч від неї — літера «I», праворуч — «K».

Саме останні дві літери тривалий час збивали дослідника з пантелику. Серед можливих версій була й та, що монограма належала княгині Ізабеллі Любомирській, яка певний час володіла Сатановом. Однак літери «MSS» не вписувалися в таке припущення. Зрештою з’явилася версія, що йдеться про когось із родичів князя Чарторийського або княгині Любомирської.

Після чергового повернення до цієї загадки Дмитру Полюховичу вдалося знайти ймовірне пояснення. На його думку, з імовірністю 99% монограма належить Марії Софії Сенявській, доньці Адама Миколая Сенявського.

Історик розшифровує її так:

• I — латинське Illustrissima, тобто «Найясвітліша» — почесний титул, який використовували щодо жінок князівського роду;
• MSS — ініціали Марії Софії Сенявської;
• K — Księżna, тобто «княгиня».

Таким чином, напис можна прочитати як «Найясвітліша Марія Софія Сенявська — княгиня». Після другого шлюбу з Августом Олександром Чарторийським Марія Софія стала княгинею.

Сліди давнього розпису

Особливу увагу до цієї монограми привертають залишки поліхромного розпису, які досі помітні на кам’яній таблиці.

Час реконструкції Кам’янецької брами та ймовірний період створення таблиці з монограмою розділяють лише 10–15 років. З огляду на тодішні архітектурні тенденції це невеликий проміжок. Тому історик вважає, що збережені сліди фарби на монограмі є вагомим аргументом на користь того, що й оздоблення брами було різнобарвним.

На користь цієї версії свідчать і надгробки — мацеви — на сусідньому єврейському кладовищі. Дмитру Полюховичу вдалося виявити залишки фарб на кількох надгробках середини XVIII століття.

Зокрема, на барельєфах помітні сліди вохри, якою були пофарбовані леви, зеленої фарби на гілочках та блакитного тла. На деяких мацевах фарба збереглася завдяки їхньому нахиленому положенню: барельєфи були частково захищені від опадів.

Реконструкцію поліхромного оздоблення одного з таких надгробків

Отже, на думку Дмитра Полюховича, є підстави стверджувати, що фасад Кам’янецької брами Сатанова був яскравим і поліхромним. Які саме кольори використовували для його оздоблення, наразі невідомо. Це можна встановити лише завдяки спеціальним дослідженням: непомітні оку залишки фарби могли зберегтися в порах вапняку.

Модератор

Хмельницькі