Переселенець із Вовчанська на Чернігівщину: купив хату, шукає другу половинку

04 січня 2026 р. 12:59

04 січня 2026 р. 12:59

Олександр Сироватський. Фото з соцмеж

Олександр — переселенець з Харківської області. З містечка Вовчанськ. Зараз купив хату в Ковчині на Куликівщині. Пенсіонер, 69 років. Одинак.

— Із жінкою розійшовся 10 років тому. Уже її і в живих нема. Зловживала,  — зітхає Олександр. — Сам не п’ю і не курю. І жінку шукаю бажано без шкідливих звичок. Трошки — можна.

— Молодшу ж, мабуть, шукаєте?

— Ні. Від 65 до 70 років. Що я з молодою робитиму? Мені 70. Я вже не балакаю про активні «бойові» дії. Але щоб пригорнути, поцілувати — з любов’ю в мене все гаразд.

Залишився один. Мій рідний Вовчанськ знищили. Трохи пожив за кордоном, в Ірландії. Клімат дуже важкий для мене. Приїхав. Обстежився в чернігівському кардіоцентрі. Виявилося, не просто так мені Ірландія не зайшла — потрібна операція. Зробили шунтування. Пів року живу й дихаю, слава Богу. А гарантію дали на 15 років, — жартує Олександр.

— Будинок у Вовчанську розбитий. У тому місці, де я жив, уже і кладовищ не лишилося, — переходить на сумне. — Один син був, загинув. 42-річним.

Я залишився на Чернігівщині. Було трохи грошей, попросив рієлторів підшукати мені містечко. Я полюбляю з вудкою посидіти. Порадили Ковчин. Кілометр до Десни. Багато озер. Природа.

Село велике. Асфальтоване. Три магазини. Церква. Купив хатинку: дві кімнати, кухня. Газове опалення. І дровами можна. Люблю в хаті 23-24 градуси. Ну, звичайно, теплого туалету з ванною нема.  По-перше, я тут лише сім місяців. А щоб ремонт робити, треба копієчку відкласти. Радий був, що дах над головою є.

Є машинка «Славута» — на риболовлю їздити. Іноді підтаксовую. Як кого з села кудись відвезти чи щось привезти. Ось сьогодні три кіло яблук заробив і шматок сала. Вода у дворі. Централізована система. Можна в хату завести.

— Самі зробити зможете?

— Я не зовсім такий рукастий. Але цвяшок у стіну забити можу, однозначно.

Удома було багато друзів, знайомих. Тут я один. Починаю спілкуватися, вони курять, горілочку п’ють. Мені це вже не цікаво.

— То вам співрозмовник треба, а не жінка?

— Мені треба жінка як жінка. Щоб була гармонія. Щоб до душі. А не як домогосподарка і куховарка. Готувати я сам люблю.  М’ясо до вподоби.   Сам не голодую і їй не дам. У мене зріст 182, вага 90.

Городу тут 32 сотки. Віддав сусідам, хай собі садять. Сотки дві лишив. Відро картоплі посадити. Помідор, огірок. Веду напівміський спосіб життя.

Пенсія, не приховую, посилена: чотири тищі плюс дві як ВПО!

— Які жінки подобаються? Блондинки? Брюнетки? — переходжу конкретніше до справи.

— Щоб з нею можна було цікаво поспілкуватися. Щоб пожартувати можна було. Посміятися разом. Щоб не зациклена була. Хоч на релігії, хоч на чому.  Якщо чесно, хотів би зустріти жінку з моїх країв. Яка житла не має.  Бо я останні копійки витратив на цю хату, тому нікуди вже не переїжджатиму.  Звичайно, розлучену. Чоловіка ж я тут не поселю, — знову жартує Олександр.

— Багато вже претенденток?

— Десь п’ятеро цікавились. Таке враження, що хатній туалет і ванна — це головне на Чернігівщині в селі. Одна про молільні будинки запитувала. Ще цікавились, чому пенсія така мала, на кого хата записана?

Курку, качку тримати можна — сараїв удосталь. Тут люди і свиней, і корів, і бика тримали. Але в 70 років  чи потрібно вже таке господарство? Можливо, краще увагу приділити відпочинку.  Ну і хотілося б, щоб одне одному подобалися. А то два страшки в одній хаті — якось забагато. Миші повтікають.

*Телефон чоловіка в редакції.

Джерело : "Вісник Ч", авторка Олена ГОБАНОВА. Фото з соцмережі

"Час Чернігівський" писав про таке:

• Позивний «Монгол»: Аріф Асланов приїхав з Баку добровольцем, коли почалася війна
• На Чернігівщині громада купили хати для переселенців з дітьми: вільні місця ще є
• Утримують птицю і кіз: як родина переселенців із Донеччини облаштовує побут на Чернігівщині

Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":

• Фейсбук
• Youtube
• Телеграм
• Instagram
• Tik-Tok

Схожі новини

Чернігівські