ПРОДОВЖУВАЧКА ДІДІВСЬКОЇ СПРАВИ

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

ПРОДОВЖУВАЧКА ДІДІВСЬКОЇ СПРАВИ

03 березня 2026 р. 13:12

03 березня 2026 р. 13:12

Зізнайтеся, хто з читачів хоч раз у житті вдягав валянки? Мабуть, кожен другий пригадає і скаже: було діло… Мова піде саме про них, а точніше — про давнє ремесло пошиття цієї теплої взувачки. До речі, «прадід» валянок прийшов до нас із Середньої Азії кілька тисяч років тому, ідея такого взуття була принесена кочовими народами. Валянки не були традиційним українським взуттям і історично мали обмежене поширення в Україні, згодом їх активно почали носити на Слобожанщині (Харківщина, Сумщина) та Чернігівщині. До початку XX століття валянки вважалися відносно дорогим «панським» або міським взуттям. Селяни частіше носили постоли з вовняними обмотками або чоботи. Масове поширення валянок відбулося лише з розвитком промислового виробництва. Були й биті, і шиті. Нині ж сучасні українські майстри активно відроджують традиційні ремесла.

Знайомтеся: ніжинка Ольга Володимирівна Коворотня (дівоче — Рябченко), продовжувачка родинної справи.

ПРОДОВЖУВАЧКА ДІДІВСЬКОЇ СПРАВИ

Нині сезон продажу валянок завершується, люди переходитимуть на "літнє" взуття. Та Оліна швейна машинка не замовкатиме, готуватиме тепле взуття вже на нові холоди. До слова, ніжинці цю взувачку називають не інакше як валянці.