Родина з Чернігівщини розповіла скільки сіна треба корові й в яку ціну приймають молоко

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Родина з Чернігівщини розповіла скільки сіна треба корові й в яку ціну приймають молоко

13 липня 2026 р. 11:38

13 липня 2026 р. 11:38

Галина НЕГРІЙ та Олександр ЛЕБІДЬ щойно привезли тюки з сіном. Коропська громада

Галина НЕГРІЙ та Олександр ЛЕБІДЬ щойно привезли тюки з сіном. Сьогодні згрібали і тюкували траву, що скосили трохи раніше. У Нехаївці на Коропщині.

— Уже на далекі луки ніхто не їздить. Це таке «городнє сіно», — топчеться біля повного причепа Галина.

У 70-річного Олександра Борисовича мінітрактор.

— Наша транспортинка, — ласкаво називає техніку. — Маленька, худенька, поганенька. Але тягне. Город ним розпахую, полю, картоплю копаю. А оце притягла сінце. І ще треба возити багато.

— Велика ділянка?

— Тепер бери, скільки хочеш. Аби сіна на корову вистачило. Сьогодні згребли і затюкували з 60 соток. Багато городів гуляє. Не обробляють. Той віддав, той віддав. Виросло — скосили. Хочеш удобрюй, щоб краще росло. У нас і так гарне. На одну рогату треба не менше 200 тюків. А в нас дві, Берізка і Марта, — розказує Галина Іванівна.

— Учора гребли. Удвох з чоловіком вручну, граблями. А затюкував Сергій Омелечко, місцевий фермер. Сьогодні зателефонувала, Сергій приїхав. За годину все зробив. Добре, що в Нехаївці є такий чоловік, що може допомогти в цьому ділі. Бо вже сили нема перевозити насипом. Скосити — 40 гривень за сотку, затюкувати — 20 гривень тюк.

— Трактор косить, трактор тюкує. А ви що робите?

— Підгрібаю, — дивується питанню Галина. — Як тюк порветься, я його перекидаю, щоб трактор по-новому затюкував. Де відтягну далі. Усяке. Перевезти — то вже наша страва.

— Якісь тюки у вас маленькі. Не такі рулони, як у полі лежать , — розглядаю прямокутні блоки сіна на причепі. Пресоване сіно тримається в тюках синтетичними мотузками. Так кріпить тюкувальна насадка на тракторі.

— Кілограмів 15 у кожному. А в рулоні — до пів тонни сіна. Хто ж його підніме? Ще треба шукати, чим повантажити і перевезти. Удома — щоб кудись закинути, — розмотувати треба, — пояснює переваги тюків Галина. — А ці вдвох з причепа поскидаємо і перенесемо в сінник. За все платити — дуже дорого.

211 тюків! У причепі 50-60 вмістилися. Решта на полі ще лежать. Але більше сьогодні не поїдемо, утомилися. Та й корови скоро додому йтимуть.

— А раптом дощ?

— Будемо тільки раді. А з сіном нічого не станеться. Провітриться і буде сухе, як порох.

Галина сама знімає тюк сіна з причепа.

— То він і не важкий? — дивуюся, що жінка одна справилася.

— Чого ж, важкий, — сміється Галина. — Але й ми здорові і в міру упитані.

— Звикли, — потакає жінці Олександр. — Бачте, який щільний, — не може простромити пальцем тюк Борисович.

Вантажили самі. Беремо вдвох тюк з двох боків — так легше — і закидаємо в причіп.

— Молоко дешеве. Чоловік з Коропа їздить попід дворами і забирає. Дев’ять гривень за літр платить. Куди возить, хтозна. Здешевіло, як тільки корови пастися почали. Було 10, наче трохи краще. А дев’ять та в цю пору, коли сіно заготовляти треба, — зітхає жінка.

— Як на стійло стануть, може, трохи підніметься. Здається, навіть 11 колись було. Добавка щодо жиру є. Тоді може і 10 вийти. Але зараз паша молода, жир слабкий. То я ще й на наш базар продавати ношу. Інакше б не окупилося.

Навряд наступного року дві корови будемо тримати. Важко. А корови молоді. Марті чотири роки, Берізці вісім.

Встаю о пів на шосту. Корів зразу треба почистити, хвости їм випрати, — загинає пальці Галя. — Як коли, то й роги помити можна. Потім помити дійки. Подоїти. Процідити молоко. Помити бідон, відро вимити. Марлю, якою проціджувала, випрати. Це багато роботи.

— І вже аж тоді на сіно можна їхати?

— Ні, — сміється Галина. — Ще ж на пашу відігнати треба. Корови йдуть на пасовище близько 7.00. Тоді ще гусей пастися відігнати. Інші невідкладні справи зробити. І вже тоді тільки їдемо на сіно.

Корів кожен двір по черзі пасе. Як сам не хочеш, можна пастуха найняти. Один хлопчина за день бере 250 гривень бере, другий — 350, третій — 400.

Нам, звичайно, краще за 250. Назар. А буває, що мені він треба і сусіду треба. То другому вже доведеться за 300 наймати.

Ми пасемо вдвох з чоловіком один день. Одна людина — за одну корову з двора. Наймаємо, якщо хтось з нас не може. Один не подужає. На пасовищі всяке буває: то корова за бугаями скаче, то тікає. Буває, й отелиться. У нашій череді 60 корів.