Чоловік із Чернігівщини таксує по всій Україні, возить військових на службу: скільки це коштує

14 липня 2026 р. 18:18

14 липня 2026 р. 18:18


Олександр Головко біля своєї патріотичної автівки

На дверцятах наліпка з номерами телефонів і напис: «Таксі по Сосниці і по всій Україні. 10% від кожної поїздки на потреби Збройних сил».

Сосничанин Олександр Головко таксує в центрі селища. Його патріотичну автівку знають усі.

На капоті темно-синьої «Ауді» фарбами намальований синьо-жовтий прапор і тризуб. Ззаду на склі наліпка з написом: «ЧЕРНІГІВ — МІСТО-ГЕРОЙ!» Поруч герб Чернігова — чорний орел із золотим хрестом у лівій лапі.

— Я патріот, українець. Допомагаю ЗСУ. Кожен місяць перераховую частину виторгу. Тому місцеві і називають мою машину «патріотичне таксі», — каже 56-річний Олександр ГОЛОВКО, таксист. — «Ауді» старенька, 1996 року, годує мене й досі. За кермом з 1988 року.

Захотів, вирішив, зробив. У Чернігові знайшов майстра, який розмальовує капоти аерографом. Попросив намалювати прапор та герб. Кілька років тому заплатив за таку аерографіку вісім тисяч гривень. Наліпку на задньому склі з Черніговом та орлом виготовила жіночка-переселенка з Харкова. Кілька місяців жила в нашій громаді. А потім повернулася додому. Її фірма таке робить. Написав розміри та що має бути, вислала мені. Коли був проїздом на заході країни, наклеїв на капоті наліпку з гербом. Обіцяли, що протримається два роки. Злізла раніше.

Призивали мене у 2022 році двічі. Маю проблеми зі здоров’ям. Молодість була бурхлива. Робив бізнес. Садив картоплю гектарами. А потім сраним кацапам возив. Заробив собі міжхребетні грижі, маю проблеми з колінними суглобами.

Тож продовжив волонтерити. Знають мою автівку на блокпостах. Раз на два місяці їздимо з Галею Титкач зі Спаського на Сумщину та на Харківщину. На багато напрямків цивільних уже не пускають. Небезпечно. Фронт усе ближче і ближче.

— Що возите зараз військовим?

— Генератори, аптечки, турнікети. Також хлопці просять кирки, лопати, скоби для бліндажів. Та смаколики, які дівчата готують. З села Бутівка допомагає війську Валентина Біжовець зі своєю командою. У Сосниці допомогу військовим збирає Наталія Кошова.

Також постійно потрібні маскувальні сітки. Жінки плетуть в селах. Та не завжди вистачає коштів на закупівлю матеріалів для сіток. Рулон якісної тканини коштує п’ять-шість тисяч гривень. Є і за 3,5 тисячі гривень.

— Скільки викликів таксі у вас щодня?

— П’ять-шість. П’ятниця — базарний день. У Сосницю з’їжджаються з  усіх сіл. Тоді роботи більше. Сьогодні о сьомій ранку було замовлення до Борисполя. Але треба було тещу в лікарню везти. Тож віддав замовлення знайомому.

Єдиної тарифікації щодо таксі немає. Був випадок, у Сосницю військового з Запоріжжя привезли за 25 тисяч гривень. А я його відвіз назад за 12 тисяч гривень.

— Скільки коштують ваші послуги?

— Їжджу з лічильником. Сосницею — 130 гривень. Це до трьох кілометрів. Далі в Сосниці — плюс 30 гривень за кілометр. Якщо їду за селище, 25 гривень за кілометр.

З Сосниці до Києва — 6250 гривень. Військових багато їздить. Не тільки у столицю, а й в інші міста. Два рази один і той самий військовий їздив зі мною. Чоловік служить у Львові, дівчина з Сосниці. Живуть у нас. Приїхав на 15 днів у відпустку. У цей час міняється комбат. Командує о 21.00, щоб завтра о 9.00 весь батальйон стояв на плацу. Нереально дістатися так швидко до Львова та ще й коли справа до ночі. Доїхали, але запізнилися. Другий раз возив його ж під Покровськ. Кілометраж великий був. І за вартістю понад 10 тисяч гривень.

— У комендантську годину їздите?

— Так. Але беру трубку тільки від своїх постійних клієнтів. Їх записую в телефонну книгу.

Було кілька випадків. «Швидка» відвезла ввечері чи вночі людину з села в корюківську лікарню. Хтось її супроводжував. А як добратися назад? Викликають таксі.

Що цікаво, у Київ у комендантську годину не пускають. А от з Києва їдь, куди хочеш. На всіх трасах — Житомир, Львів, Одеса — уночі їдуть.

Попутників, коли їду сам, не завжди підбираю. Був якось випадок у Кіптях. Стояла жіночка ввечері з немовлям на великому морозі. Завірюха. Зупиняюся, запрошую в машину. Та відповідає: «Не сяду. Я вас не знаю». Кажу: «Сідай, бо замерзне дитя. Я ж нормальний». Та все одно: «Ні. З вами не поїду». З того часу зупиняюся лише перед тими, хто піднімає руку.

Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки

"Час Чернігівський" писав про таке:

Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":

Схожі новини

Чоловік із Чернігівщини таксує по всій Україні, возить військових на службу: скільки це коштує

Джерело: cntime.cn.ua