На першому бойовому завданні загинув брат депутата облради. У громадах втрати

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

На першому бойовому завданні загинув брат депутата облради. У громадах втрати

21 липня 2026 р. 00:25

21 липня 2026 р. 00:25

32-річний Андрій Бабенко з Замістя Прилуцького району

У громадах Чернігівщини прощались із захисниками, які загинули на російсько-українській війні.

32-річний Андрій Бабенко з Замістя Прилуцького району загинув 9 червня 2026 року. На першому бойовому завданні. Був молодшим братом Дмитра Пахомова, депутата облради.

15 червня тіло Андрія зустріли в Прилуках. Попрощалися з захисником у церкві Ікони Пресвятої Богородиці «Цілителька». Поховали в селі Замістя.

* * *

42-річний Олександр Вітченко з селища Ріпки. Загинув 4 червня 2026 року на сумському напрямку. Попрощалися з військовим у Свято-Миколаївському храмі. Поховали на центральному кладовищі Ріпок.

40-річний Сергій Ісаченко з села Лизунівка Новгород-Сіверського району. Був далекобійником. У грудні 2024 року мобілізували.

У травні 2026 року боєць загинув на Донеччині. Понад місяць вважався безвісти зниклим. Попрощалися та поховали Сергія Ісаченка в Новгороді-Сіверському на Покровському кладовищі.

33-річний Андрій Шкарупа з села Сидорівка Комарівської громади Ніжинського району. Навчався в комарівській школі-інтернаті. У рідному селі допомагав односельцям. Під час повномасштабної війни чоловіка мобілізували.

6 червня 2026 року загинув у бою на Харківщині. Попрощалися та поховали воїна в Сидорівці.

50-річний Віктор Васильченко з села Даньківка Линовицької громади Прилуцького району. Працював апаратником обробки зерна в ПрАТ «Полтавське хлібоприймальне підприємство».

З 2014 року Віктор Васильченко був учасником АТО. А з початком вторгнення знову добровільно долучився до ЗСУ.

25 січня 2025 року біля села Петропавлівка на Донеччині зник безвісти. Через понад рік підтвердили, що того дня захисник загинув. Попрощалися та поховали Віктора Васильченка в Даньківці. У нього залишилися дружина, дві доньки, мати та два брати.

55-річний Сергій Полосьмак з села Забарівка Корюківського району. Працював охоронником у селищі Козелець. З вересня 2014 року до вересня 2015-го брав участь в АТО. У січні 2023 року знову долучився до ЗСУ.

6 травня 2025 року Сергій Полосьмак зник безвісти. Через рік підтвердили, що того дня солдат загинув. Попрощалися та поховали захисника в селі Низківка Сновської громади.

51-річний Віталій Кулик з села Бакланова Муравійка Куликівської громади. Працював будівельником, був майстром дахів. Заробляв у різних містах та країнах. У квітні 2022 року чоловік долучився до ЗСУ. Мав нагороди.

Помер 10 червня 2026 року. Попрощалися та поховали штаб-сержанта Віталія Кулика в Чернігові на кладовищі «Яцево». У нього залишилися дружина, дочка, онучка.

45-річний Андрій Мойсеєнко з Прилук. Працював на будівництві в Києві. Наприкінці 2023 року разом зі своїм товаришем вступив до полку «Азов». Воював біля Краматорська та Слов’янська.

— Важка служба і війна позначилися на його здоров’ї, — пишуть у громаді.

13 червня 2026 року Андрій Мойсеєнко помер. Попрощалися та поховали захисника в Прилуках на міському кладовищі «Новий побут». У нього залишились мати, сестра та брат.

39-річний Костянтин Однолько народився в місті Потсдам, Німеччина. Коли був малим, родина переїхала на Прилуччину. Проживав і працював у Києві. 13 грудня 2025 року добровільно став на захист України. Серед побратимів мав позивний Тигр. 13 червня 2026 року військовий помер у госпіталі від осколкових поранень, які отримав на сумському напрямку.

Поховали Костянтина в селі Замістя Сухополов’янської громади.

53-річний Олександр Лютий з села Плиски Ніжинського району. Тривалий час вважався безвісти зниклим. У червні ДНК-експертиза підтвердила: Олександр загинув 23 жовтня 2023 року поблизу села Старомайорське Донецької області.

27-річний Андрій Ковальов з Корюківки. Працював електриком у Чернігові, згодом — у Києві. У травні 2024 року мобілізували. Пройшов базову загальновійськову підготовку у Великій Британії. Після повернення у складі 21-го окремого батальйону спеціального призначення Окремої президентської бригади імені Богдана Хмельницького воював на покровському напрямку. Мав позивний Вуді.

У вересні 2024 року Андрій загинув поблизу села Красногорівка Донецької області. Тривалий час вважався безвісти зниклим.

38-річний Євгеній Радус з Новгорода-Сіверського. Працював на Чорнобильській АЕС, згодом — водолазом у рідному місті. У 2022 році добровільно став до Збройних сил України.

У 2024 році Євгеній Радус зазнав важких поранень. Попри тривале лікування, реабілітацію та боротьбу за життя, наслідки війни виявилися сильнішими. Серце захисника не витримало. 20 червня 2026 року Євгеній Радус помер.

52-річний Георгій Проскурня к з села Велика Загорівка Плисківської громади Ніжинського району. Тривалий час вважався безвісти зниклим. Через два роки прийшли результати ДНК. Офіційно підтверджено, що сержант Георгій Проскурняк загинув 4 червня 2024 року в районі села Сокіл Покровського району Донецької області. Поховали воїна в рідному селі.

51-річний Вячеслав Шолудько з села Рудьківка Бобровицької громади. Працював на Броварському заводі залізобетонних конструкцій, потім у готелі «Турист». З 10 березня 2015 до 29 серпня 2016 року воював в АТО/ООС. Мав нагрудний знак «Учасник АТО». Далі служив до 2021 року. 26 вересня 2017 року був нагороджений медаллю «Честь, Слава, Держава» за мужність, патріотизм та високу громадську позицію від громади міста Києва. Та нагрудним знаком «За зразкову службу». З лютого 2022 року обороняв Чернігів. У 2023 році був нагороджений медаллю «За оборону Чернігова». Мав позивний Батя.

26 січня 2025 року Вячеслав отримав перше тяжке поранення. Але вже в березні повернувся до виконання бойових завдань. 13 червня 2026 року в Запорізькій області отримав тяжке поранення, був госпіталізований. Наступного дня захисник помер.

У скорботі доньки Богдана, Мирослава та Софія, сестра Наталія, брати Сергій, Олександр та Юрій, племінниці Вікторія та Марина, зять Сергій.

43-річний Андрій Дорофєєв , стрілець-оператор, народився в Донецьку. У 2014 році, після окупації міста, чоловік переїхав до села Велика Доч Височанської громади. До Збройних сил України був мобілізований у червні 2024 року.

Загинув 15 вересня 2024 року. Майже два роки захисника вважали безвісти зниклим. Залишилася сестра, яка також проживає в селі Велика Доч як внутрішньо переміщена особа. Поховали військового в цьому ж селі.

50-річний Валентин Сова з села Вересоч на Куликівщині. Працював на куликівському молокозаводі. У 2015-2016 роках брав участь в АТО. Мав статус учасника бойових дій та ветерана війни.

У червні 2024 року Валентина Сову знову призвали. Боєць пройшов навчання за спеціальністю водія в Десні. Згодом — військову підготовку в Іспанії за штурмовим напрямом. Після навчання служив у складі 61-ї окремої механізованої Степової бригади. У вересні-жовтні 2024 року вивозив поранених побратимів.

У листопаді 2024 року військового направили на курський напрямок. 29 грудня 2024 року зник безвісти. Понад рік і п’ять місяців рідні жили надією на його повернення. Родина не припиняла пошуків. Донька Тетяна Литвяк ходила на всі обміни, розпитувала про батька. Чекала та вірила…

35-річний Максим Худобець з села Жадове на Семенівщині. Служив з 2020 року. Загинув 14 червня 2025 року в районі Костянтинівки на Донеччині. Попрощалися та поховали Максима Худобця в Чернігові, на кладовищі в Ялівщині.

Джерело : "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО