Ніжинська преса: від перших видань до сьогодення (Частина І)

26 липня 2026 р. 18:07

26 липня 2026 р. 18:07

Сьогодні новини з’являються за лічені хвилини. Одне повідомлення в мережі може облетіти місто швидше, ніж людина встигне вийти з дому. Але ще понад століття тому головним джерелом інформації були друковані газети. Саме вони повідомляли про найважливіші події, знайомили містян із політичними змінами, друкували оголошення, літературні твори, гумористичні замітки та навіть сільськогосподарські поради. Кожен випуск ставав своєрідним літописом свого часу.

Журналісти MYNIZHYN вирішили простежити, як народжувалася ніжинська преса, які газети першими побачили світ, як вони змінювалися разом із державою та чому сьогодні старі пожовклі шпальти мають не меншу цінність, ніж архівні документи. Адже історія місцевої журналістики – це не лише перелік назв і дат. Це історія самого Ніжина, його мешканців, їхніх радощів, тривог, перемог і випробувань.

Перші кроки ніжинської періодики припадають на кінець ХІХ століття. Саме тоді місто, яке вже було відомим освітнім і торговельним осередком Лівобережної України, поступово долучалося до розвитку друкованого слова.

Першим прикладом періодичного друку став журнал «Благовесть», десятий номер якого вийшов у Ніжині 1889 року. До цього журнал видавали у Харкові та Петербурзі, однак саме Ніжин став одним із міст, де продовжилося його життя. Це був важливий крок, який засвідчив, що місто має необхідний інтелектуальний потенціал та читацьку аудиторію для розвитку власної преси.

На початку ХХ століття газетне життя Ніжина пожвавлюється. Уже 1906 року протягом кількох місяців виходила щотижнева газета «Нежинская летопись». Водночас містяни могли читати літературну та громадсько-політичну газету «Нежинская речь», яка прагнула висвітлювати не лише місцеві новини, а й суспільні процеси, що відбувалися в тодішній Російській імперії.

Наступного року побачив світ «Нежинский листок», який продовжив традицію місцевої газетної справи. Хоча багато з цих видань існували недовго, саме вони стали першими спробами створити постійний інформаційний простір міста.

Подальший розвиток журналістики був пов’язаний із появою нових друкованих проєктів. У 1913 році почала виходити газета «Нежинская копейка», яка друкувалася до 1914 року. Зі 113-го номера вона змінила назву на «Нежинский голос».

Подібні перейменування були характерними для того часу, адже редакції намагалися відповідати суспільним настроям та знаходити власне місце серед інших друкованих видань. Сам факт існування кількох газет одночасно свідчить про те, що Ніжин мав активне громадське життя, а мешканці відчували потребу в регулярному отриманні інформації.

Особливе місце серед дореволюційних видань посідає газета «Нежинец», започаткована Ніжинським сільськогосподарським товариством у серпні 1914 року. Вона виходила щотижня й була присвячена насамперед питанням сільського господарства, економіки та громадського життя.

Для регіону, де значна частина населення була пов’язана із землеробством, така тематика мала особливу актуальність. Газета видавалася до початку 1917 року і стала важливим джерелом інформації для селян та землевласників.

Поряд із серйозними суспільно-політичними виданнями в Ніжині існувала й гумористична преса. Двічі на місяць із 1914 року виходив громадсько-літературний журнал «Нежинская пчела». На його сторінках друкувалися літературні матеріали, гумористичні замітки та сатиричні тексти.

Уже в 1916 році журнал отримав коротшу назву – «Пчела», однак саме цього року припинив своє існування. Незважаючи на нетривалу історію, видання демонструвало, що місцева журналістика прагнула бути різножанровою та задовольняти різні читацькі інтереси.

Початок Першої світової війни суттєво вплинув на життя всієї країни, і друкована преса не стала винятком. Газети дедалі більше приділяли увагу політичним подіям, економічним труднощам та новинам із фронту.

Водночас вони залишалися важливим майданчиком для оголошень, повідомлень місцевих установ і відображення повсякденного життя ніжинців. Саме через шпальти газет сучасні дослідники можуть відтворити атмосферу міста початку ХХ століття, зрозуміти, чим жили його мешканці та які питання хвилювали суспільство.

Проте вже незабаром звичний ритм життя докорінно змінили революційні події 1917 року. Разом зі зміною влади змінювалася і преса. Одні видання припиняли існування, натомість з’являлися нові газети, які ставали речниками нової політичної епохи.

Саме із цього моменту починається наступний, не менш цікавий розділ історії ніжинської журналістики.

Після зречення імператора та падіння Російської імперії у 1917 році життя країни стрімко змінювалося. Політичні події, боротьба за владу та формування нових органів управління безпосередньо вплинули й на друковані видання.

Газети дедалі більше ставали не лише джерелом новин, а й інструментом донесення позиції тієї чи іншої влади. Саме в таких умовах 5 квітня 1917 року в Ніжині вийшов перший номер газети «Известия Нежинского Общественного Комитета».

Видання виходило двічі на тиждень, а до складу редакційної колегії входили П. Тихомиров, С. Сивкова та І. Ковалевський. Проте політична нестабільність не дозволила газеті проіснувати довго – вже до кінця 1917 року її випуск було припинено.

Наступні кілька років стали для Ніжина, як і для всієї України, періодом безперервної зміни влади. Саме тому місцева преса буквально відображала ці політичні трансформації.

Першою радянською газетою міста вважаються двомовні «Известия-Вісті» – орган повітового воєнного революційного комітету та повітового комітету КП(б)У. Видання виходило з перервами упродовж 1919–1920 років і неодноразово змінювало назву відповідно до нових політичних реалій.

Спочатку друкувалися «Известия Нежинского Революционного комитета», пізніше – «Известия Нежинского Уездного Исполнительного Комитета Советов рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов = Вісті Ніжинського Повітового Виконавчого Комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів», а вже влітку 1920 року газета стала виходити як «Известия Нежинского военревкома».

Лише 27 червня 1920 року вона остаточно отримала назву «Червоне слово» та перейшла на українську мову. Її засновниками виступили Ніжинський ревком і повітовий виконавчий комітет, а редакторами були Г. Троян та О. Етінгін.

Цікаво, що вже наступного дня до газети було видано окремий «Бюлетень робітничо-селянської газети», що свідчить про активний розвиток інформаційної роботи нової влади.

Проте навіть ця газета проіснувала недовго. Уже в 1922 році їй на зміну прийшла російськомовна «Пролетарская мысль», яка стала офіційним органом повітового комітету КП(б)У, повітового виконавчого комітету, районної спілки та профспілкового бюро Ніжинщини.

Вона видавалася до 1925 року й остаточно закріпила тенденцію використання місцевої преси як засобу поширення партійної політики.

Саме 1925 рік став знаковим для розвитку друкарської справи Ніжина. У місті було створено потужне окружне видавництво «Нове село», яке отримало власну поліграфічну базу після конфіскації більшовицькою владою приватної друкарні підприємця Глезера.

Це було вже не просто редакційне об’єднання, а повноцінний видавничий центр. Тут друкували книги, брошури, газети, здійснювали редакторську підготовку матеріалів і навіть реалізовували продукцію інших видавництв.

Фактично Ніжин перетворився на один із центрів поліграфічної справи регіону. Водночас існування видавництва виявилося нетривалим – уже в серпні 1926 року його ліквідували, а друкарню передали окружному міському господарству.

Попри це, газетне життя міста не припинилося. Навпаки, саме в другій половині 1920-х років з’явилося одне з найвідоміших видань міжвоєнного часу – газета «Нове село».

Вона стала головним періодичним виданням Ніжинської округи й виходила з 1925 до 1937 року. Спочатку газета друкувалася щотижня, однак згодом періодичність збільшилася до двох, а іноді й трьох номерів на тиждень.

На її сторінках публікували матеріали про розвиток сільського господарства, виконання державних планів, господарське життя округи та діяльність партійних органів.

Згодом у складі газети почала виходити вкладка «Більшовицькі резерви», яка пізніше змінила назву на «Передовий загін». Вона була орієнтована насамперед на молодь та комсомольський актив і виходила до 1937 року.

Наприкінці 1930-х років адміністративна реформа змінила структуру місцевої преси. Першою районною газетою став «Більшовик Ніжинщини», що видавався у 1938–1941 роках.

Його наклад сягав 3600 примірників, що для того часу було доволі значним показником. Газета виходила українською мовою та висвітлювала як загальнодержавні, так і місцеві події.

Окрім офіційних матеріалів, у ній існувала «Літературна сторінка», де друкували художні твори місцевих авторів. Це свідчить про те, що навіть у жорстко контрольованій радянській пресі знаходилося місце для розвитку культурного життя міста.

Редакторами видання були І. Татаров, М. Буряк і М. Бородавка.

Кожне нове видання ставало своєрідним дзеркалом своєї епохи, зберігаючи для наступних поколінь події, імена та настрої часу. Але розвиток ніжинської періодики перервала війна, яка змінила не лише долі людей, а й саме призначення газет.

Фото: ілюстративне

Як повідомляв MYNIZHYN , сьогодні Ніжин по праву вважають містом освіти. Його навчальні заклади відомі далеко за межами України, а їхня історія налічує не одне століття. Проте перші кроки у становленні міської освітньої системи були зроблені ще наприкінці XVIII століття, коли в Ніжині відкрили мале народне училище .

Чернігівські