«Чернігів — моє місце сили»: історія співачки Альони Юдицької (Відео)

29 липня 2026 р. 14:13

29 липня 2026 р. 14:13

Альона Юдицька – співачка з Чернігова, яка перетворила любов до музики на справу свого життя. Співати вона почала ще в дитинстві. Уся її родина була співучою, тож у спадок Альона отримала не лише чудовий голос, а й щиру любов до музики.

Тривалий час Альона працювала співачкою за кордоном, однак згодом вирішила повернутися до рідного Чернігова.

Сьогодні Альону Юдицьку можна почути в багатьох ресторанах міста. Своїми виступами вона дарує чернігівцям, попри непрості часи, трохи тепла, добра та гарного настрою. Саме в Чернігові співачка створює авторські пісні, знаходить натхнення у людях і творчості, а зароблені кошти вкладає в розвиток власної музичної кар’єри.

Про життя, творчий шлях та мрії чернігівської співачки дивіться у відео.

« Мене звати Альона Юдицька, я проживаю в Чернігові, взагалі родом із Новгорода-Сіверського. Мій псевдонім дуже легкий – це моє прізвище Юдицька, але англійською мовою. Взагалі музикою я займаюся від першого класу, одразу конкурси, одразу був ось цей хист. Це такий дар, який дістався мені від моєї бабусі, тому що весь наш рід Юдицьких співучий, усі пов’язані з музикою. І так вийшло, що, зростаючи в селі, я виросла під пісні бабусі. Кіпр – це був мій перший контракт музичний у складі тріо. Перший контракт у 18 років був у мене вимушений, мені, тодішній студентці, треба було за щось жити. На контракти я почала їздити і жити за кордоном тільки тому, що це була робота. Це не був відпочинок. Це дуже класний досвід і я рада цьому. Я потрапила на Мальдіви – це була одна з моїх мрій, я сама ніколи не назбирала б, щоб побувати на Мальдівах і подивитися на цю красу, надихнутися нею. Це просто було якоюсь недосяжною мрією для мене. І я зрозуміла, що завдяки тому, що можу співати, я можу заробляти цим на життя, у мене є така можливість. Потім я приїхала після контракту до Чернігова і зрозуміла, що просто втомилася. І я вирішила вибудовувати саме тут таку ж манеру роботи.

І вийти на такий же дохід. У Чернігові пишуться всі пісні. А як інакше? Я вважаю, поки тут моє місце сили, я не знаю, що буде через рік, через два, ніхто не знає, але я дуже сильно вірю, що буду продовжувати писати власні пісні саме тут і працювати саме тут. Пісень узагалі в нотатках орієнтовно 10, але тих, які вдалося професійно реалізувати, усього три. Та ми працюємо над тим, щоб втілити більше пісень. Перша пісня «Де ти» присвячена моїй подрузі. Колись ми дуже добре спілкувалися, але зараз, на жаль, наші шляхи розійшлись, бо вона переїхала за кордон. Ця пісня хоч і має такий доволі швидкий темп і дуже легкі слова, проте в неї закладена душа, вона присвячена її загиблому чоловіку. Якщо з дитинства я писала тільки вірші, занотовувала їх у блокнот, але це таке дитяче, потім воно переросло в більш дорослі рими та думки. Потім помер мій батько, і в мене потяг до цього якось зник, я думала, що все, натхнення більше немає, і цього написання до авторського написання просто не було. Але з часом війна, морально було дуже тяжко повернутись у цей творчий стан, музика завжди мене рятувала та відволікала від усього в житті. І потім у мене з’явився мій чоловік, який подарував мені цю окриленість. І з часом народилася пісня «Раз у житті». І я зрозуміла, що ця пісня для особливого моменту, вона стала саундтреком до мого першого весільного танцю. А ось ця крайня пісня «Ідеальні вони» – це про стосунки, які не бувають ідеальними. Я планую вкладати свої зароблені в закладах гроші у свою творчість, бо без цього я себе взагалі не уявляю, і наскільки це можливо, стараюся це втілювати в життя, бо це не дуже дешево і, на жаль, не дається так легко. Наприклад, щоб поїхати до Києва та записати в студії пісню – це потрібно місяців зо три працювати в закладах, щось відкласти, також треба вкладати в сім’ю. Мені подобається працювати саме в Чернігові, бо тут всі одне одного плюс-мінус знають. І завдяки цьому, звісно, в одному закладі попрацювала, інший заклад подивився – вирішив запросити. Мене надихають люди, і я можу творити тільки тому, що мене оточують такі люди класні, підтримують, і ці виступи в рідному місті – це просто не передати словами, наскільки я щаслива бути тут і творити тут. Звісно, перша мрія – щоб закінчилась війна, я вважаю, що це мрія кожного з нас. У майбутньому я дуже хочу відкрити дитячу студію там, де будуть займатися дітки не просто якихось заможних людей, а щоб це була змога для кожної дитини. Тому що по собі пам’ятаю: в мене не було музичної школи, тому що це було дуже дорого, і на моєму шляху було дуже багато людей, які допомагали мені. Наприклад, Оля Коцур – це людина, в якої була студія «Калита» в міському палаці культури, і коли я була студенткою, то не мала грошей, щоб займатися вокалом, і вона казала, щоб я приходила просто так. І тому я хочу в майбутньому студію, в якій буде якась кількість безкоштовних місць. Тому перше – це закінчення війни, друге – це реалізувати свою студію. І безумовно, продовжувати писати, знімати кліпи та прокладати собі шлях, хоч як би було важко »,- Альона Юдицька, співачка

Журналіст: Оксана Замятіна

Оператор: Ангеліна Лабута

Чернігівські