На Чернігівщині мешкає тваринка, яка взимку, щоб економити енергію, може зменшуватись у розмірах до 30 %

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

На Чернігівщині мешкає тваринка, яка взимку, щоб економити енергію, може зменшуватись у розмірах до 30 %

08 серпня 2026 р. 16:08

08 серпня 2026 р. 16:08

Це – унікальний маленький ссавець – хижак у своєму сегменті, – бурозубка мала або мідиця мала. Унікальність полягає у тому, що практично всі її органи взимку мають таку рідкісну особливість – зменшувались: мозок — на 15–30%, череп —також у т.ч й через перебудову кісткової тканини. Зменшується також товщина кісток і навіть дещо скорочується довжина тіла, стають меншими внутрішні органи: серце, печінка, нирки. В цілому загальна маса тіла може зменшитися на третину від її і до того доволі мініатюрного «робочого стану» (вага коливається від 2,5 до 6 г, а довжина тіла разом із хвостом, який складає майже половину від її загальної довжини, у найбільших особин може «сягати» 10 см). Навесні ж її тіло повертається до своїх «нормальних» розмірів. І це не всі особливості бурозубки малої.

Ще вона має одну з найбільших швидкостей метаболізму серед тварин і повинна їсти через рівні проміжки часу — приблизно кожні дві години. Тому активна практично цілодобово: і вдень, і вночі шукає різних дрібних комах та інших безхребетних. Після активного пошуку та знаходження їжі активний період у неї змінюється на період відпочинку. І так практично кожні дві години. Сердечний ритм бурозубки, тобто кількість ударів на хвилину, порахувати доволі складно, адже її серце б’ється майже безупинно. Тваринка має червоно-бурі наконечники зубів – такі собі «напівкоронки», утворені осадженням заліза, що посилює захист їх від зносу, — звідси й назва – бурозубка. Проживає у відносно вологій місцевості з густою рослинністю на землі, полюбляє підлісок та опале листя, дуже прудка та маленька, уникає сусідства будь-кого, більшого за комах та личинок, — тому побачити її у природі – велике везіння.

В цілому у Євразії ця тварина наразі не стикається із загрозою зникнення, хоча на локальних рівнях окремі популяції можуть потребувати уваги через знищення чи руйнування природних місць їхнього проживання, використання пестицидів і зниження числа безхребетних- основного джерела її харчування. Бурозубка мала внесена у Додаток III Бернської конвенції. Мешкає в багатьох природоохоронних територіях.

Джерело: Чернігівщина туристична, за матеріалами видання «Південь сьогодні». animalia.bio, wikipedia