У Максаках зібрали 15 700 гривень для ЗСУ та презентували гру про менську говірку

13 жовтня 2026 р. 08:32

13 жовтня 2026 р. 08:32

У Максаках Менської громади під час Дня відкритої хвіртки зібрали 15 700 гривень благодійних внесків на потреби ЗСУ. Гості смакували традиційними стравами, купували смаколики та вироби з висловами менською говіркою, знайомилися з народними традиціями й спілкувалися з жінками з Дягови, які стали героїнями відеоісторій. Ще одним результатом зустрічі стала нова настільна гра «Скриня менських говірок».

20 вересня, у неділю на день відкритої хвіртки у Максаках природа нам подарувала гарну погоду, мужні захисники – тихе небо, а всесвіт – справжніх друзів, що завітали до нашої хати. Найголовніший результат заходу це те, що завдячуючи багатьом небайдужим людям ми зібрали 15 700 грн. благодійних внесків для потреб ЗСУ.

Люди охоче обмінювали свої донати на смаколики від «Заводику сухих перекусів» - щасливчикам поталанило спробувати їжу, яку готують дівчата для перекусів нашим захисникам. Квіткові чаї, набори для узвару, цукерки, пряники…

А які шедевральні пряники виготовила та пожертвувала для ярмарку Менська пекарня «Хлібок» - на них надрукували вислови менською говіркою «Папавишивала» і зобразили елементи вишитого рушника з Покровського та «Ядавита да работи» - цитата цієї ж респондентки.

А які модняві всі ходили з татуюваннями (тимчасовими) – навіть бабусі не стрималися і піддалися загальній атмосфері діалектотатуювання.

Великими лотами ярмарку були футболки з мудрими та цікавими висловами менською говіркою та неймовірна торба від Решотки Олени «Скульки треба – стульки і бери»)))

Колосальну дизайнерську роботу тут зробила наша дизайнерка Василенко Оксана.

А ідеї їй підкидала Віка Царенко та наші дівчата Марія Холод, Даша Картава , Дарина Холод, Софія Холод . Віка Ольховик . Вони записували відео, передивлялися, прослуховували, вибирали діалектні слова та вирази, робили ескізи для нанесення на пряники, чашки, футболки, тимчасове тату…

І з’ясувалося, що це цікаво і цінно для людей. І ми таким чином намагаємося зберегти нашу культурну спадщину – МОВУ і її різновид – менську говірку.

Бабуся Оля, Валентина, Тетяна, Люба і Ніна з Дягови– відчайдухи, які спочатку, ще у червні, погодилися розказати на відео про своє буття. Потім відразу ж стати інтернет-зірками. Бо їхні розповіді про весілля, приготування «ворон», традиції, побут сільського життя стали цікавими для читачів «Менщини туристичної». А тоді ще і пісні!

Ми так чекали і так хвилювалися перед зустріччю і знайомством з ними. Аби здоров`я нікого не «підкачало» і всі могли добратися Максаків.

Дякуючи фермерському господарству «Бутенко», Роману Бутенко ці чарівні жінки з комфортом були доставлені.

Спочатку соромилися, роззиралися… Не розуміли, що такого особливого вони зробили… А ми дослухалися до їх слів, жартів, пісень. Захоплювалися їх життєстійкістю і оптимізмом.

Бо вони і в гру сіли грати, і наїдки смакували, вчили «ворони» готувати, і пісень затягували. А додому поїхали з гостинцями, татушками, новими знайомствами. Ото вже буде, що внукам розказати! (В однієї їх уже 6 і 7 правнуків).

Користуйтеся можливістю, записуйте спогади, пісні, говірку, поради своїх найстарших родичів, бо це такий скарб!

Дякуємо Марії Холод та Альоні Охріменко що "відкопали" для нас такий скарб!

Домовилися, що на наступній зустрічі вчитимуть нас «карапет» танцювати і створять «Партію бабусь», бо «Партія дідів» у Дягові вже давно є.

Наступна розповідь про тих, без кого цей день не відбувся – наших членкинь «Спілки жінок Менщини», волонтерів, помічників

Бо ми з Інна Дудко, Вікторія Прищепа, Жураковська Альона, Вікторія Ольховик, Москаленко Тетяна, Василенко Оксана, Царенко Вікторія вже місяць затівали, планували, переносили дати, переписували формат, наповнення цієї події. Після «гучної» минулої суботи вже думали все скасувати.

Але ж відбулося. Формат «відчиненої хвіртки» виявився найоптимальнішим з питань безпеки. Адже це - вільне і неодночасне відвідування (хтось біля Десни гуляє, хтось у хаті, дехто на подвір`ї).

Кожен, як гвинтик складного механізму, знає, що робити – носити, розкладати, розставляти, садити, викопувати, писати, комунікувати, косити, нагадувати, керувати, вигадувати, зустрічати… А потім кришити, шинкувати, подавати, прибирати, посуд мити, скарги і похвалу вислуховувати, дякувати, проводжати…

Цього разу на допомогу прийшла і Тетяна Марцева – від підготовки складових для сухих перекусів до їх продажів на благодійному ярмарку. Вчасно була допомога Наталії Лапи, нашої ткалі – не злічити, скількох вона вже навчила ткати на ткацькому верстаті!

Так само все відпрацьовано і у Максаківських хазяйок – груба топиться, лавки з усього села зносяться, дрова рубаються, кришиться, вариться, солиться, дегустується. Тут пауза – чи смачно гостям? Смачно! Ура! Можна десерт подавати.

Алла Головченко, Наталія Кушніренко, Тамара Василець, Тетяна Куліш та їх подружки – щоб ми без вас робили б?! А гості, що робили б без смачного обіду?)

Віка Ольховик та Марія Холод були мамами-наставницями своїх дітей. Допомагали знайти респондентів, зкомунікувати, записати відео, зробити фото. А так як Влада Ольховик стала студенткою і не змогла приїхати, то мама ще і про їхні справи сама розказувала. Та головне – особистий приклад. Ці жінки самі закохані в мову, небайдужі до свого майбутнього і своїх дітей, то ж приклали максимум зусиль для виховання їх справжніми патріотами.

На згадку про таку пригоду дівчата отримали ексклюзивні фартухи «Ядавита да работи» (менською говіркою, звісно), пошиті і вишиті Галиною Фесюн, талановитою майстринею з Кукович. До речі, репліки старовинного поліського вбрання, що були на фотосесії, це - її рук творіння. І учасники просили на святі її телефончик)))

Дяка нашим родичам, що підвозили, вивозили, підтримували, терпіли. І дяка гостям - ви справжні друзі, бо не злякалися, не полінувалися, знайшли можливість, причину, привід зайти у відкриту хвіртку.

Ще один важливий результат нашої праці - нова настільна гра на основі менських говірок, зібраних під час наших експедицій, пошуків, записів.

«Скриня менських говірок» - така буде її назва.

Змінена механіка гри. Це вже буде не "доміно", як в попередній.

30 літературних слів і по два синоніми-діалекти до кожного.

90 яскравих карток з неймовірними ілюстраціями від дизайнерки Марини Скоробагатько. Кожну картку можна подовгу роздивлятися - стільки деталей і персонажів!

І ще один сюрприз в коробці: одним набором карток можна грати в 2 різні гри.

У її створенні брали участь молоді люди, то ж гадаємо дітям і молоді буде цікаво грати - а це основна мета нашої роботи - залюбити діітей в рідну мову, подолати меншовартість нашої говірки, чи сприйняття її як мови бабусь і села.

Дякуємо безмежно за підтримку, консультування, допомогу Тетяні Хомич - кандидатці філологічних наук, доценту, завідувачці факультету української мови, літератури та журналістики Національного університету "Чернігівський колегіум" ім. Т.Г. Шевченка.

Вона разом зі своїми студентами приїжджала навчала, консультувала на початку досліджень говірки, завжди була на зв'язку і ось відвідала з когортою студентів наш захід і ретельно тестує нашу нову гру.

Вже зовсім скоро, у разі схвальних позитивних відгуків (а частину з них ми вже почули 20 вересня) ми будемо тиражувати гру і реалізувати.

Окремо хочеться розказати про "варони" - автентичну страву, галушки з гречаного борошна.

Готувалися тиждень: шукали підходяще борошно, консультувалися синявськими "Господарочками", Валентином Боженовим з "Хлібка», Анною Олещенко (вона записала згадки про цю страву у Киселівці), вичитували в старих книгах рецепти. Вікторія Прищепа тренувалася вдома зварити ці гречані галушки.

А на святі ледь про них не забули... "А "варони"?! - нагадав хтось. І тут дівчата взялися місити тісто, ліпити кружальця та варити. Допомагали дягівських бабусі, згадуючи, як ця страва виглядала в дитинстві.

Не зовсім чорними вийшли, мабуть через гарнішу якість муки і самої гречки.

Засмажку з сала з'їли з млинцями, то вийшли з положення, перемастивши в'яленими помідорами з пахучою олією. В оригіналі від дягівських господарок була олій з хріном.

Ну така собі українсько-італійська страва вийшла. Але обов'язково ще готуватимемо.

А ви помітили, що до свята у нас з'явилася нова груба?! На дворі. Для зручності приготування страв. Приїжджайте - пригостимо!

Чернігівські