Понад рік вважалися зниклими безвісти: в Чернігові попрощалися з військовими (Відео)

14 жовтня 2026 р. 22:00

14 жовтня 2026 р. 22:00

14 жовтня в Катерининській церкві в Чернігові попрощалися з двома захисниками України – Володимиром Омельяненком та Іваном Метліком. Обох тривалий час вважали зниклими безвісти. Рідні чекали й вірили, що вони живі. Але дива не сталося – в жовтні 2026 року обом родинам повідомили про загибель рідних людей.

Чернігівець Володимир Омельяненко народився 1 листопада 1984 року. Навчався в місцевій школі №4, згодом здобув вищу освіту та працював різноробочим. Близькі згадують його як щиру, доброзичливу людину, яка цікавилася багатьма речами та завжди відгукувалася на допомогу іншим.

«Він багато чого любив, він до всього був ладний, багато чим цікавився. Він до кожного йшов на допомогу, він віддавав останнє, але віддавав, він усіх виручав, він до кожного йшов. Він був дуже доброю дитиною, він на все відгукувався. Звісно, як у кожної людини, у нього були свої принципи, свій характер, але ми всі люди. Але він був дуже добрим»,- Любов Зубок – тітка загиблого Володимира Омельяненка

Із перших днів повномасштабного вторгнення у 2022 році Володимир кілька разів ходив до військкомату, аби стати на захист країни, але отримував відмови. Його мобілізували в березні 2025 року до лав аеромобільних військ. Утім, уже за кілька місяців родина отримала звістку про те, що він зник безвісти.

«Він дуже рвався захищати, не один раз він ходив, але все була відмова, а потім у березні 2025 року призвали. А у червні 2025 року він зник безвісти»,- Любов Зубок – тітка загиблого Володимира Омельяненка

«Мені зателефонувала тітка, я точної дати не пам’ятаю, сказала, що твій брат зник безвісти, вважається зниклим безвісти»,- Юрій Зубок – двоюрідний брат загиблого Володимира Омельяненка

Увесь цей час мама та близькі Володимира не припиняли пошуків: ходили на обміни, спілкувалися зі звільненими військовими й рідними інших зниклих, до останнього сподіваючись побачити його серед живих.

«Мама постійно ходила на акції, мама ходила на кожну зустріч полонених, вона постійно мала зв’язок з усіма, вона шукала його, мої діти шукали його. Навіть зараз я думаю, що він десь живий, просто мені не віриться, що його немає. Я просто в це не можу повірити, що його немає. Мені здається, що він десь живий, що він подзвонить, або відчинить двері, або ми десь знайдемо його в соцмережах, що він напише, що живий»,- Любов Зубок – тітка загиблого Володимира Омельяненка

Захисник загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Цьогоріч Володимиру мало виповнитися 42 роки.

«Зовсім молодий, ще можна жити і жити. Але він загинув, захищаючи нас»,- Любов Зубок – тітка загиблого Володимира Омельяненка

14 жовтня в Чернігові в останню путь провели Івана Метліка. Він народився 20 січня 1977 року в селі Ведильці на Чернігівщині. Навчався в місцевій школі, пройшов строкову службу, працював різноробочим, а від 2014 року – далекобійником. У 2025 році був мобілізований до лав ЗСУ, де служив помічником гранатометника у 100-й механізованій бригаді. Близькі згадують Івана як чуйну та світлу людину.

«Людина була чудова, характер був поступливий такий, він добрий був хлопчик»,- Любов – подруга загиблого Івана Метліка

«Він завжди був світлою людиною, приходив завжди на допомогу . Він завжди добрий був, доброта його була скрізь, хоч би куди він пішов, хоч би де він був, він завжди залишався світлою людиною»,- Валентина Циндук – подруга загиблого Івана Метліка

17 травня 2025 року під час боїв на Торецькому напрямку Іван Метлік зник безвісти. Рідні та друзі рік і чотири місяці вірили й сподівалися, що захисник живий і перебуває в полоні.

«Рік і чотири місяці він вважався зниклим безвісти. Сподівалися і сподіваємося, що все ж таки він живий»,- Валентина Циндук – подруга загиблого Івана Метліка

Проте через 16 місяців родина отримала офіційне сповіщення про загибель воїна. Поховали Івана Метліка в його рідному селі Ведильці.

Журналіст: Таліна Тарасенко

Чернігівські