Що буде замість А-95 та А-98 та як зміни можуть повпливати на ринок пального
24 червня 2026 р. 10:08
24 червня 2026 р. 10:08
З
1 липня на українських автозаправних
станціях (АЗС) відповідно до європейських
стандартів з’являться нові маркування
пального — E5 і E10 для бензину та B7 і B10
для дизельного пального. Ці позначення
відображатимуть частку біокомпонентів
у складі пального. Зокрема, маркування
E5 означає, що вміст біоетанолу в бензині
становить до 5%, E10 — до 10%, тоді як B7
вказує на вміст біодизеля до 7%.
Яким
чином запровадження нових стандартів
маркування та використання біокомпонентів
у пальному вплине на вибір бензину й
дизельного пального власниками
автомобілів різного віку та року випуску?
Які потенційні ризики або технічні
обмеження можуть виникнути для
транспортних засобів? Чи готові великі
та малі оператори паливного ринку до
впровадження нових вимог, і як це може
позначитися на вартості пального? Крім
того, якими будуть позитивні та негативні
наслідки цих нововведень для ринку
нафтопродуктів загалом, зокрема з точки
зору екологічного впливу?
У
країнах Європейського Союзу така система
маркування пального застосовується
вже протягом кількох років. Її впровадження
було спрямоване на те, щоб зробити
інформацію про склад пального максимально
зрозумілою та доступною для автовласників.
Тепер до цієї практики долучається й
Україна.
Як
зазначають експерти ринку, після 1 липня
на автозаправних станціях і надалі
будуть доступні бензини марок А-95 та
А-95 Premium. Водночас зміни торкнуться лише
додаткового маркування, яке інформуватиме
споживачів про вміст біокомпонентів у
пальному.
Великі
мережі АЗС сприймають ці нововведення
переважно спокійно, оскільки вже давно
адаптували вимоги до якості пального
та логістичних процесів відповідно до
європейських стандартів.
Крім
того, після знищення Кременчуцького
нафтопереробного заводу Україна фактично
перейшла на імпорт нафтопродуктів із
країн Європи, де аналогічні норми та
система маркування успішно функціонують
уже не перший рік.
Як
зазначає
експерт
консалтингової компанії А-95 Артем Куюн,
дійсно для мереж АЗС це не буде ніякою
новиною, яка їх застане зненацька.
«Такі
бензини та дизельне пальне у нас були
ще до початку повномасштабної війни,
тому дивуватися немає жодних причин,
адже це просто формальне закріплення
правил гри державою. Єдине про що можна
казати — це зачистка резервуарів АЗС
під зберігання цього пального та
дотримання таких правил надалі. Наскільки
я знаю, це все проходить успішно. Питання
може бути до так званого некомерційного
зберігання, приміром, приватними особами
вдома у каністрах. У цьому випадку я б
радив їм просто частіше оновлювати таку
продукцію», — зазначає експерт.
Проте,
приміром,
засновник
і генеральний директор групи компаній
«Prime» (Prime Group) Дмитро Льоушкін
висловлює занепокоєння тим, що окремі
нелегальні або невеликі АЗС можуть і
надалі використовувати низькоякісний
технічний спирт для змішування з пальним.
Це створює ризик перевищення допустимих
норм вмісту біоетанолу та реалізації
пального, характеристики якого можуть
відповідати не стандарту E10, а E20 і вище,
що здатне негативно вплинути на
експлуатаційні властивості пального
та роботу транспортних засобів.
Подібну
позицію поділяє й Артем Куюн, який також
вважає цей ризик цілком реальним.
Водночас
із 1 липня набувають чинності не лише
нові вимоги щодо вмісту біокомпонентів
у бензині та дизельному пальному, а й
фінансові санкції за їх порушення.
Зокрема, за реалізацію пального без
обов’язкового вмісту біоетанолу
передбачено штраф у розмірі понад 21
тис. грн за кожну тисячу літрів продукції.
Очікується, що такі санкції стануть
додатковим стримувальним чинником для
недобросовісних учасників ринку.
Професор
Києво-Могилянської школи врядування
імені Андрія Мелешевича, доктор наук з
державного управління, кандидат технічних
наук, відомий експерт ринку нафтопродуктів
Геннадій Рябцев
зазначає у коментарі Finance.ua, що на практиці
пальне великих мереж і локальних АЗС
часто не має принципових відмінностей
ані за походженням, ані за якістю.
«Що
я можу порадити власникам авто: не
купувати бензини та дизпальне саме так
званих іменних марок, адже ніяких
відмінностей за якістю між ними та
звичайним невеликими АЗС немає, а ціни
можуть бути на 6−7 гривень вищими. Відомі
„преміальні“ АЗС необґрунтовано
завищують ціни, а всім розповідають про
те, що у них найкраща якість пального.
Довести це на практиці дуже складно та
й робити такого ніхто не буде», — додає
він.
Отже
від 1 липня водії на АЗС побачать: нові
європейські позначки — коло для бензину,
квадрат для дизеля. Це матиме такий
вигляд:
⭕ Бензинова
група (у колі):
всередині
кола латинська літера E та цифра, що
вказує на максимальний відсоток
біоетанолу (наприклад, E5, E10).
🔲 Дизельна
група (у квадраті):
всередині
квадрата латинська літера B та цифра
відсотка біодизеля (наприклад, B7, B10) або
маркування XTL для повністю синтетичного
дизеля.
Як
водіям орієнтуватися щодо обрання марки
З
метою уникнення плутанини серед водіїв
на автозаправних станціях у зв’язку
із запровадженням нового маркування
та забезпечення безпечного вибору
бензину і дизельного пального для
транспортних засобів фахівцями розроблено
спрощені правила сумісності пального
з автомобілями.
Як
зазначає Рябцев, на більшості автомобілів,
випущених після 2011 року, на внутрішній
стороні лючка паливного бака розміщено
заводське маркування сумісності
пального, зокрема позначення E5 або E10.
Це означає, що виробником передбачено
використання бензину з відповідним
вмістом біоетанолу. У низці випадків
допускається перехід на пальне з вищим
вмістом біокомпонентів (зокрема E10),
однак оптимальним залишається дотримання
рекомендацій виробника.
Автомобілі,
випущені у 2000−2011 роках, переважно
розраховані на використання бензину з
октановим числом А-95 (що відповідає
маркуванню E5). Окремі моделі, зокрема
японського та корейського виробництва,
допускають застосування бензину А-92
(умовно пов’язаного з E10), однак у
більшості випадків саме А-95 вважається
більш безпечним та ефективним.
Для
транспортних засобів цього періоду
важливим є врахування рекомендацій
виробника, які містяться в інструкції
з експлуатації, особливо для моделей,
випущених до 2005 року.
Додатковим
технічним фактором є ступінь стиснення
двигуна: для високо форсованих, спортивних
або турбованих двигунів зазвичай
рекомендується використання бензину
А-95 або преміальних марок пального,
оскільки застосування пального з нижчим
октановим числом може призводити до
детонаційних процесів і прискореного
зносу двигуна.
Щодо
автомобілів, випущених у 1990-х роках,
слід враховувати їхню підвищену
чутливість до вмісту біоетанолу в
пальному. Більшість таких транспортних
засобів є несумісними з бензином E10,
оскільки етанол може негативно впливати
на гумові ущільнювачі, паливні шланги
та окремі металеві компоненти паливної
системи.
У
таких випадках доцільним є використання
бензину з маркуванням E5 (зокрема А-92 або
А-95 залежно від вимог виробника). Для
автомобілів із карбюраторними двигунами
рекомендованим зазвичай є бензин А-92
(E5), оскільки карбюраторні системи є
більш чутливими до наявності спиртових
домішок у паливі.
Загалом
для карбюраторних двигунів характерним
є обмежене використання пального з
високим вмістом етанолу та переважне
застосування бензину з мінімальним
вмістом біокомпонентів. Водночас у
сучасних умовах класичне неетанолізоване
пальне поступово втрачає поширення на
ринку.
У
практичному вимірі рекомендується
дотримуватися вимог виробника автомобіля,
використовувати пальне з мінімально
необхідним вмістом біоетанолу, а також,
за можливості, не зберігати паливо
тривалий час у баку з метою уникнення
накопичення вологи та погіршення його
властивостей.
Щодо
дизельного пального, для автомобілів,
випущених у 1990-х роках, рекомендованим
є використання пального з маркуванням
B7. Використання пального B10 у таких
транспортних засобах, як правило, не
рекомендується через підвищений вміст
біокомпонентів, що може негативно
впливати на стан паливної системи та
окремих її елементів.
Для
автомобілів, вироблених у період
2000−2011 років, також переважно рекомендовано
використання дизельного пального B7,
хоча в окремих випадках можливі винятки,
які визначаються виробником і мають
бути уточнені в технічній документації
або на офіційних ресурсах автовиробника.
Транспортні
засоби, випущені після 2011 року, у багатьох
випадках можуть бути сумісними з пальним
B10 (залежно від маркування на лючку
паливного бака). Водночас значна частина
експертів ринку зазначає, що оптимальним
варіантом залишається використання
стандарту B7 як більш універсального та
безпечного для більшості дизельних
двигунів.
Загалом
для дизельних автомобілів найбільш
поширеним і безпечним варіантом
залишається пальне B7.
Як
зазначає Рябцев, у разі відсутності
інформації на лючку паливного бака,
рекомендовано звертатися до офіційної
технічної документації або сайту
виробника, використовуючи дані конкретної
моделі автомобіля.
«Таку
інформацію знайти просто: там чітко
порекомендують, який бензин чи дизпальне
підходить до вашого авто. Якщо ж ви
використовуватиме пальне, яке не
відповідає рекомендаціям (це стосується
нових куплених автівок), то вам можуть
відмовити у гарантійному обслуговуванні.
Так що, справа правильного вибору
пального для власників автівок є доволі
серйозною», — резюмує він.
Що
буде з цінами та чи екологія є основним
чинником
За
оцінками окремих експертів, витрати на
виробництво та логістику видів пального
з підвищеним вмістом біокомпонентів
можуть дещо зрости, що потенційно
призведе до незначного підвищення
роздрібних цін — орієнтовно в межах до
60 копійок за літр.
Водночас
Геннадій Рябцев висловлює іншу позицію,
зазначаючи, що реальна динаміка цін
може бути менш прогнозованою. Зокрема,
представники Нафтогазової асоціації
України вже повідомляють про можливе
подорожчання бензину та дизельного
пального без уточнення конкретних
показників, що може свідчити про
потенційну варіативність цінової
політики на автозаправних станціях.
Щодо
екологічного ефекту, Рябцев вважає, що
запроваджені зміни не призведуть до
суттєвого покращення, оскільки, на його
думку, відбувається фактична заміна
одного типу викидів на інший. Водночас
частина українських та європейських
експертів не погоджується з такою
оцінкою, вказуючи на потенційне зниження
рівня токсичності викидів.
Окремо
зазначається, що питання контролю впливу
таких змін на довкілля залишається
відкритим, оскільки можливості державного
екологічного нагляду в умовах воєнного
стану є обмеженими.
У
відповідь на питання про загальну
доцільність впровадження таких стандартів
Артем Куюн зазначає, що значною мірою
їх запровадження було зумовлене потребами
українського аграрного сектору.
«Ідея
була такою — виробляти свій бензин в
Україні. Адже зараз наша країна випускає
чимало біоетанолу з надлишків кукурудзи.
Потім він імпортується до Європи та
додається до бензину. А вже потім у
зворотному шляху завозиться як готовий
продукт до нашої країни. Аграрії вважали,
що все це можна робити в Україні і мати
повний цикл. Але Кременчуцький завод
не працює, нових потужностей не відбудовано
і таким чином це питання залишається
відкритим», — коментує він.
Проте
навіть звичайний імпорт біоетанолу до
Європи і зараз є дуже вигідним: країна
отримує таку жадану валюту.
Підсумки
Незважаючи
на певні дискусійні аспекти, запровадження
нових правил маркування бензину та
дизельного пального в Україні має низку
потенційних позитивних наслідків для
ринку та споживачів.
По-перше,
відбувається поступова синхронізація
українського паливного ринку з
європейськими стандартами, що зменшує
необхідність закупівлі специфічних
партій пального та сприяє уніфікації
постачання.
По-друге,
за оцінками частини екологів, використання
біокомпонентів у пальному може сприяти
зниженню рівня шкідливих викидів.
По-третє,
впровадження нових стандартів підтримує
аграрний сектор, оскільки значні обсяги
сировини, зокрема кукурудзи, використовуються
для виробництва біоетанолу. Це створює
додатковий попит на продукцію
агровиробників та підприємств переробної
галузі. У перспективі, за умови розвитку
національних нафтопереробних потужностей,
це може сприяти формуванню внутрішнього
ринку пального з потенційно нижчою
собівартістю порівняно з імпортним.
Для
власників транспортних засобів одним
із ключових позитивних аспектів є
підвищення прозорості складу пального,
що дозволяє точніше враховувати частку
біокомпонентів та дотримуватися вимог
виробників транспортних засобів.
Водночас
існують і потенційні ризики. Для
автомобілів, випущених у 1990-х роках, а
також для карбюраторних двигунів,
підвищений вміст етанолу в пальному
може становити технічні обмеження.
Додатково
експерти звертають увагу на ризик
недобросовісної практики на окремих
ринкових сегментах, коли пальне може
не відповідати заявленому маркуванню
щодо вмісту біоетанолу. У зв’язку з цим
водіям рекомендується здійснювати
заправку на перевірених АЗС та
дотримуватися вимог виробників
транспортних засобів.