Чи вистоїть Київ наступної зими? Під ударами зовні та підніжками зсередини

17 липня 2026 р. 16:13

17 липня 2026 р. 16:13

Зателефонував колишній міністр ЖКГ і поставив мені прямо-таки гамлетівське запитання: залишатися на зиму в Києві чи їхати світ-за-очі? Запитання закономірне, якщо врахувати постійні закиди президента, міністрів та інших друзів влади про неготовність столиці до зими та відставання у виконанні Плану стійкості . При тому, що інформація з владних кабінетів на Хрещатику, 36, іде буквально в телеграфному стилі.

Очевидно, що питання ексміністра хвилює усіх без винятку киян, навіть тих, хто виїхати з міста не збирається, просто не може чи не має куди. Для того щоб розібратися в ситуації, довелося поспілкуватися з багатьма відповідальними людьми у столичній владі.

На скільки потягне План стійкості Києва?

Загальна сума, яку було озвучено на засіданні РНБО 3 березня, становить 67,5 млрд грн. Враховуючи, що весь бюджет Києва — 106 млрд грн, зрозуміло, що ця сума для міста абсолютно непідйомна. Тому міська влада запропонувала взяти на себе 20,4 млрд грн, які можна покрити через кредитні запозичення, різні бюджетні програми та інші додаткові джерела. Ще 47,1 млрд грн отримати з анонсованих тепер уже екпрем’єркою Юлією Свириденко 216,32 млрд, які Кабінет міністрів запланував на плани стійкості. ( Матеріал писався на тлі зміни уряду. )

Тут слід пояснити, що приблизно 90% міського бюджету прив’язані намертво до статей витрат — на освіту, охорону здоров’я, соцзахист, транспорт тощо. Тож на розвиток — нове будівництво, заміну теплотрас, прокладання та ремонт доріг, інші напрями розбудови інфраструктури — залишається зовсім небагато, що входить до так званого бюджету розвитку. Отже, знайти навіть ці 20,4 млрд грн для влади міста — непросте завдання.

Чи є у міста такі кошти? На сьогодні, за словами Петра Пантелеєва, акумульовано 11,1 млрд грн, є попередня домовленість з Ощадбанком та ЄБРР про кредити на загальну суму 5,2 млрд грн, є власні кошти «Київтеплоенерго» — 1,7 млрд, субвенція на 1,3 млрд грн, отже, потрібна сума поступово набирається.

Своєю чергою Кулеба звинувачує владу Києва у відсутності роботи в напрямі розподіленої теплової генерації: «Понад 600 МВт потужностей досі залишаються навіть без проєктивних ( мовою оригіналу . — О.С. ) рішень на заміщення. Держава забезпечила фінансовий ресурс, однак місто має надати конкретні рішення, визначити чіткі заходи та графіки їх реалізації. Це відповідальність міської влади».

Оскільки забезпечення Києва теплом, у «світлі» минулої зими, — це справді питання виживання трьох мільйонів людей, розглянемо його більш прискіпливо.

Скільки тепла потрібно Києву?

ТЕЦ-4, або Дарницька, попри назву, електрики насправді не виробляла — її генератори були зношені й демонтовані ( вочевидь це наслідок господарювання приватного власника, Анатолія Шкрібляка ), тому станція постачала лише теплову енергію . Але й теплове обладнання було повністю знищене наприкінці минулої зими.

У міністра енергетики Дениса Шмигаля ( за чутками в експертному середовищі ) була ідея привезти теплові котли для її відновлення із законсервованої ТЕЦ у Прибалтиці. Можливо, її й буде реалізовано, адже він заявив про Дарницьку ТЕЦ: «Вона в приватній власності, там і буде залишатися. Ми збираємося допомагати відновлювати ». Цікавий поворот справи — КМУ збирається вкладати кошти платників податків у приватну власність? Прокуратуро, агов!

Паралельно зараз реалізується інший проєкт. Голова Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури при Мінрозвитку Сергій Сухомлин заявив: «Агентство відповідає за децентралізацію теплозабезпечення в зоні ТЕЦ-4, де потрібно з нуля побудувати сотні мегават теплової генерації із захистом. Для Києва вже визначено п’ять локацій для встановлення котелень. Земельні ділянки виділені, котельне обладнання законтрактоване, будівельні роботи розпочато. Всі об’єкти мають отримати антишахедний захист другого рівня».

Отже, центральною владою мають бути побудовані п’ять теплових станцій (ТС) середньої потужності, які замінять Дарницьку ТЕЦ, але це не «сотні мегават», а рівно 1256 МВт, або 1080 Гкал/год ( за звичною номінацією теплової потужності ). Чи вистачить цих п’яти ТС на заміну ТЕЦ-4, наразі невідомо. Та й чому теплові, а не когенераційні станції, які одночасно виробляли б іще й електроенергію, залишається питанням. Принаймні жителі Дарницького та Дніпровського районів узимку матимуть можливість перевірити виконання обіцянок КМУ в особі пана Сухомлина ( якщо він збереже посаду після ротацій в уряді ), а заодно і його прогноз: «Києву достатньо складно буде виконати план стійкості до початку опалювального сезону». ( Це і зараз видно неозброєним оком, але, мабуть, Сухомлин знає щось таке, про що нам не говорить. ) Ну що ж, побачимо, але раптом тепло не повернеться на Дарницю, кияни знають, кому конкретно пред’являти претензії.

ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 разом видавали киянам понад 3600 Гкал/год теплової енергії та 1200 МВт електричної. Генерацію тепла, попри ракетні удари, вдалося відновити ще минулої зими, а от електрогенерацію було так сильно зруйновано, що влада прийняла рішення її не відновлювати — через вразливість і велику вартість її реанімації. Для повного відновлення теплопостачання з цих ТЕЦ знадобиться (вже цього року ) 3,7 млрд грн, а електропотужності замінити набагато складніше — треба будувати нові джерела генерації ( про це нижче ) та відбирати електроенергію з Об’єднаної енергетичної системи України (ОЕСУ).

Нарешті, щоб закрити тему тепла, нагадаємо, що у Києві є в наявності близько 150 середніх теплових станцій і невеликих котелень, які закривають потреби майже половини міста. ( Нагадую це тим міністрам і посіпакам влади, які без упину торочать про відсутність розподіленої теплової генерації в Києві. ) Вони, тобто теплові станції ( бо міністрам це не допоможе ), потребують звичайних щорічних регламентних робіт для підготовки до зими.

Десять критичних об’єктів «Київтеплоенерго» буде захищено ( до початку опалювального сезону ) другим рівнем захисту — бетонними шелтерами та антидроновими сітками. Петро Пантелеєв зазначив побіжно, що при спорудженні останніх доводилося вносити зміни в проєкти буквально на ходу — через постійне зростання вибухової потужності ворожих дронів. Від себе додам, що вид такого шелтера, який показали журналістам, грандіозний: площа — майже футбольне поле, висота 18 м, а каркас для антидронової сітки заввишки 24 м. Про вартість страшно й сказати.

Чи буде в Києві вода?

У місті є три джерела постачання води — Дніпровська та Деснянська водозабірні станції та система артезіанських свердловин, усі вони виявилися достатньо стійкими минулої зими. На додачу до них місто збудувало ( вже! ) додатковий резервний водозабір, що насправді є досить складною інженерною спорудою. Всі критичні вузли системи водопостачання (ВП) та водовідведення (ВВ), тобто водо- та каналізаційні насосні станції (разом 28 об’єктів) передбачено убезпечити першим рівнем захисту — мішками з піском. Ці об’єкти територіально розосереджені по місту, і влучити в них доволі складно через компактні розміри, але в найгіршому випадку ці насосні станції можна швидко відновити.

Ще минулої зими всі вони вже були забезпечені резервним живленням , але до наступної зими спеціально для системи ВП і ВВ будують три нові дизельні електростанції потужністю 16 МВт ( з частотними регуляторами для стабільної роботи ) вартістю 1,8 млрд грн. Разом для системи «Київводоканалу» планується до зими забезпечити 40 МВт резервних потужностей . Отже, на постачання води в Києві перебої електроенергії не повинні впливати.

Щодо Бортницької станції аерації. Чи загрожує Києву її руйнація/вихід з ладу? Відповідаю: на моє переконання — ні. Станція складається з трьох незалежних блоків очищення стічних вод потужністю по 600 тис. кубометрів на добу. Зараз на станцію надходить близько 1,1 млн кубометрів побутових і промислових стоків щодоби, тобто для очистки достатньо роботи лише двох блоків. Дном Дніпра прокладено шість тюбінгів великого діаметра, через які стоки потрапляють на Бортницьку станцію. Навіть якщо всі вони будуть зруйновані, то повз Київ щодоби протікає 118 млн кубометрів води, отже, примішування неочищених стічних вод становитиме менш як 1%, і така вода спокійно буде очищуватися у природний спосіб у повільній течії Канівського водосховища. Наш народ із задоволенням відвідує київські пляжі, купається у дніпровській воді, де концентрація громадської сечі теж, мабуть, наближається до 1%, і… нічого.

Чи врятує Київ розподілена електрогенерація?

Тут мається на увазі будівництво локальних електростанцій різної потужності на заміну втраченим на ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6. Зрозуміло, що замінити 1200 МВт їхньої сумарної електричної потужності неможливо ( тоді треба будувати нові ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 ). Отже, місто, себто міська влада, сподівається отримати її з Об’єднаної енергетичної системи України. Однак і влада міста, і уряд намагаються поліпшити ситуацію через спорудження когенераційних установок на території міста.

З приблизно 2000 МВт, які Київ споживає взимку, для забезпечення критичної інфраструктури місту необхідно 200 МВт. Саме для того, щоб забезпечити її роботу в разі збоїв в ОЕСУ ( за відсутності електропостачання з неї ), в плані стійкості Києва передбачено будівництво певної кількості когенераційних станцій загальною потужністю 170 МВт вартістю 3,5 млрд грн, які профінансує місто. В кожній такій станції буде встановлено кілька газопоршневих чи газотурбінних установок, які вироблятимуть електрику та тепло одночасно. Усе, що нагрівається при їхній роботі, — олива, антифриз, вихлопні гази — потрапляє на теплообмінники, з яких тепло передається в систему централізованого опалення. Одна така станція може видавати 20 МВт електричної та 17 МВт теплової енергії. Владі міста вдалося закупити ці установки у найкращого в світі виробника ( за ними стоїть черга! ), який просив не афішувати його назви, і це справді диво інженерного мистецтва та технічної естетики. Контроль оливи — кожні 150 годин, заміна — через 3000 годин безперервної роботи, лише аварійних датчиків — 56, а всього близько 300, гарантія — 2 роки, робоча зміна — 2 людини. Практично всі, крім однієї, станції будуть готові та запущені в роботу до початку опалювального сезону, а остання — до нового року. ( Цей абзац акцентовано персонально до майбутнього профільного міністра та голови Агентства відновлення ).

Люди — золотий ресурс

Сьогодні в розпорядженні «Київтеплоенерго» є 70 мобільних котелень, які можна за лічені години під’єднати до об’єктів критичної соціальної інфраструктури міста. Коли у Петра Пантелеєва запитали, хто обслуговуватиме ці котельні, то виявилося, що добровольці йдуть не лише на фронт. У Києві створено Добровільний підрозділ цивільного захисту з людей, які мають «бронь», — вчителів, лікарів, інших — близько 1000 осіб. Усі вони зараз проходять навчання для роботи на установках аварійного призначення, щоб компенсувати нестачу кадрів у «Київтеплоенерго», «Київводоканалі» та інших комунальних підприємствах. Саме цих людей Пантелеєв і назвав «золотим ресурсом».

Цього літа як ніколи проявили ініціативу в підготовці до наступної зими мешканці багатоквартирних будинків — на співфінансування їхніх проєктів бюджет міста надав 420 млн грн. Це означає, що люди встановлюють за власний кошт ( гроші наперед! ) сонячні панелі, насоси, накопичувачі енергії, а місто їм компенсує 70% вартості. Отже, у спільноти мешканців з’являється не лише додаткове обладнання, а й фінансовий ресурс, який вони можуть продовжувати вкладати в свій будинок. За правильної компоновки будинок може функціонувати в автономному режимі кілька діб.

Сьогодні вже 200 київських багатоквартирних будинків влаштували сонячні електростанції (за співфінансування міста), а ще 30 шкіл отримають сонячні панелі та пристрої зберігання енергії до 1 вересня. Скільки власників приватних будинків і бізнесів встановили у себе сонячні електростанції, підрахувати неможливо, але зрозуміло — дуже багато.

Приємно усвідомлювати, що не лише центральна і міська влада готується до зими, але й власне самі жителі Києва. І це теж — золотий ресурс, ресурс тепла і світла.

Підсумки

Досвід минулої зими показав, що за відсутності опалення людей рятувала… розетка. ( Тільки не та, де бідний власник уникає сплати податків, розмазуючи прибуток через кріпаків-ФОПів ). Розетка, в яку можна включити електронагрівач, хоч старий, хоч новий, та врятуватися від холоду.

У міської влади є ідеї щодо забезпечення Києва теплом саме в такий спосіб, але коштуватиме це до 10 млрд грн, яких зараз немає. Однак бюджетом міста передбачено 800 млн грн на ремонт щитових та електромереж ( вони у власності міста ). Трансформаторні підстанції перебувають у власності ДТЕК, і ця компанія має опікуватися їхньою дієздатністю та захистом. ( Коли матеріал був готовий, зателефонував голова одного з київських ЖБК й повідомив, що ремонт щитових передбачено лише для будинків т. зв. комунальної власності, тобто які обслуговують комунальні керуючі компанії, а ЖБК та ОСББ виключили з програми. Як на мене, останнє рішення – помилкове: міська влада має допомогти усім киянам. )

Тут хотілося б почути від КМУ ( він же не філія ДТЕК?! ) звіт про стан справ у цій галузі, але поки що його нема. Так само, як нема інформації від Міненерго та «Укренерго» щодо стану та спроможностей ОЕСУ.

Тому відповідь на гамлетівське запитання, бути чи не бути ( в Києві ), люди мають шукати самі.

Економіка