"Ментальне здоров’я стало питанням стійкості бізнесу", - Дмитро Судак, Тева в Україні

17 липня 2026 р. 17:19

17 липня 2026 р. 17:19

Війна змінила не лише безпекову, економічну та соціальну реальність України. Вона суттєво вплинула і на психічне здоров’я українців. Дослідження показують, що майже половина українців сьогодні має симптоми тривожності, депресії або емоційного виснаження, а Всесвітня організація охорони здоров’я оцінює втрати світової економіки через депресію та тривожні розлади майже в $1 трлн щороку. Це означає, що практично у кожній команді є люди, які живуть в умовах хронічного стресу. Тож ментальне здоров’я перестало бути лише особистою справою людини. Воно безпосередньо впливає на продуктивність команд, якість управлінських рішень та взаємодію, а отже і на ефективність та стійкість бізнесу. Про те, чому це питання сьогодні має бути у фокусі керівників, говоримо з операційним директором Тева в Україні Дмитром Судаком

Ми часто говоримо про стрес як про щось звичне. Але що таке хронічний стрес з медичного погляду і чому він настільки небезпечний?

- Стрес сам по собі — це нормальна фізіологічна реакція організму. У складній ситуації або під час загрози він навіть допомагає: ми швидше реагуємо, краще концентруємося, можемо мобілізувати сили для вирішення проблеми. Проблема виникає тоді, коли цей стан триває не години чи дні, а місяці або навіть роки. У такому разі організм просто не встигає відновлюватися, і це вже впливає не лише на емоційний стан, а й на роботу мозку та всього організму.

Одним із перших страждає сон. Людина складніше засинає, сон стає поверхневим, вона частіше прокидається вночі й відчуває постійну втому. А недосипання ще більше погіршує концентрацію уваги, пам’ять, здатність навчатися, ухвалювати рішення та контролювати емоції. Людина швидше виснажується,  стає менш стійкою до нових викликів і частіше припускається помилок. Крім того, тривалий стрес пов’язаний із підвищеним ризиком розвитку тривожних розладів, депресії, серцево-судинних захворювань, з ослабленням імунної системи та іншими проблемами зі здоров’ям.

Ми живемо в умовах повномасштабної війни вже п’ятий рік. Наскільки це змінило загальну картину ментального здоров’я в країні?

- За даними ВООЗ, 46% українців повідомляють про проблеми з ментальним здоров'ям, а 41% — про психічні розлади або пов’язані з ними симптоми. Ці цифри чітко показують масштаб впливу війни на психологічний стан населення. Постійна небезпека, повітряні тривоги, втрати, вимушене переселення, тривала невизначеність — усе це створює навантаження, з яким людина не мала б жити роками.

При цьому є ще одна особливість тривалого стресу: ми поступово до нього звикаємо. Поганий сон, постійна втома, труднощі з концентрацією починають сприйматися як нова норма. Саме тому сьогодні важливо говорити про раннє розпізнавання проблеми. Адже що довше людина живе у такому стані без підтримки, то більший ризик, що це позначиться і на її здоров’ї, і на якості життя, на здатності працювати, навчатися, будувати стосунки.

Для бізнесу це означає, що ми не можемо оцінювати стан команди лише за тим, чи виконуються завдання сьогодні. Питання в тому, якою ціною і чи зможе команда зберігати ефективність завтра.

Сьогодні багато хто живе за принципом: "Я працюю, отже зі мною все гаразд". Наскільки це хибне уявлення?

- Це один із найнебезпечніших міфів. Всесвітня організація охорони здоров’я оцінює, що депресія та тривожні розлади щороку призводять до втрати майже 12 млрд робочих днів у світі. Але йдеться не лише про лікарняні. У сучасних дослідженнях існує окремий термін — презентеїзм. Тобто людина фізично присутня на роботі, але хронічний стрес, тривожність, депресія чи інші проблеми зі здоров’ям суттєво знижують її продуктивність. І саме презентеїзм може коштувати роботодавцям навіть більше, ніж відсутність працівника через хворобу.

Людина продовжує працювати, але повільніше виконує завдання, їй складніше концентруватися, аналізувати інформацію, ухвалювати рішення та перемикатися між завданнями. Зростає кількість помилок, складніше знаходити нові креативні ідеї. Знижується ясність мислення: людині важче глибоко аналізувати інформацію, бачити взаємозв’язки та мислити стратегічно. Погіршується взаємодія з колегами: у когось це проявляється підвищеною дратівливістю та конфліктністю, а хтось, навпаки, стає більш замкнутим, уникає комунікації та поступово втрачає залученість до роботи.

Саме тому сьогодні керівникам уже недостатньо оцінювати стан команди лише за тим, чи людина вийшла на роботу і чи виконала поставлене завдання. Важливо розуміти, якою ціною досягається цей результат. Якщо людина місяцями працює в режимі постійного виснаження, це рано чи пізно позначиться і на її здоров’ї, і на ефективності команди.

При цьому досі часто вважають, що чим вищі вимоги до людей, тим кращий результат покаже команда. Чи працює така логіка сьогодні?

- Безумовно, бізнес існує для того, щоб досягати результатів. Саме завдяки успішному бізнесу створюються робочі місця, сплачуються податки, розвивається економіка. Тому ніхто не говорить про відмову від KPI, високих стандартів чи якісної роботи. Але сьогодні дедалі очевидніше: результат залежить не лише від поставлених цілей, а й від того, чи має людина ресурс їх досягати. Якщо ж людина тривалий час живе в умовах хронічного стресу, додатковий тиск не призводить до кращого результату. Навпаки, він може ще більше погіршувати концентрацію, знижувати продуктивність, збільшувати кількість помилок і пришвидшувати виснаження. Тому сьогодні керівникам важливо бачити обидві сторони.

З одного боку — результат, якого має досягти команда. З іншого — реальний стан людей, які цей результат забезпечують. Якщо причина погіршення показників не у недостатній мотивації, а в тому, що люди працюють на межі своїх можливостей, посилення контролю чи жорсткіші дедлайни лише погіршать проблему. Наприклад, якщо людина провела ніч без сну через обстріли, а вже зранку має ухвалювати складні рішення чи презентувати важливий проєкт, очікувати від неї тієї ж концентрації, швидкості мислення та уважності було б наївно. Це не про бажання працювати чи рівень відповідальності людини. Це про те, що навіть наймотивованіші люди мають фізіологічні межі своїх можливостей.

Саме тому сьогодні ефективне управління — це не про вибір між результатом і турботою про людей. Це про емпатію як управлінську компетенцію. Вона означає здатність зрозуміти, що стоїть за зміною поведінки або результатами людини, вчасно помітити перевантаження й ухвалити рішення, яке допоможе зберегти і команду, і результат. Коли керівник бачить не лише цифри, а й людей, допомагає правильно розставити пріоритети та створює умови, у яких команда може відновлюватися, виграють усі — і працівник, і бізнес.

Як керівнику зрозуміти, що команда або окрема людина вже працює на межі ресурсу? На які сигнали варто звертати увагу?

- Важливо не намагатися ставити діагнози. Керівник не має бути психологом або лікарем, але він має бути уважним до змін у поведінці людей. Найчастіше перші сигнали видно у поведінці. Наприклад, працівник, який зазвичай був активним і включеним, раптом стає відстороненим, менше говорить на зустрічах, уникає ініціативи. Або, навпаки, людина стає різкішою, швидше дратується, конфліктує через речі, які раніше не викликали такої реакції.

Ще один важливий сигнал — нетипові помилки. Якщо людина, яка раніше працювала уважно, починає частіше щось забувати, пропускати деталі, повільніше ухвалювати рішення або постійно відкладати завдання, це не завжди питання дисципліни. Часто це може бути ознакою виснаження. Дослідження про сон і продуктивність показують, що нестача сну погіршує увагу, швидкість реакції, здатність чітко мислити й підвищує ризик помилок. Тому після безсонної ночі через обстріли люди можуть реагувати по-різному: хтось одразу відчує, що не може працювати на повну силу, а хтось, навпаки, перші години триматиметься на адреналіні. Але це не означає, що ресурс не витрачається. Втома може наздогнати пізніше, через день, два або після кількох таких ночей поспіль.

Саме тому потрібен індивідуальний підхід. Але індивідуальний підхід — це  не про привілеї для одних і несправедливість для інших. Це про здоровий управлінський глузд. У когось є маленькі діти, у когось родичі в небезпечному регіоні, хтось живе в місті з частими обстрілами, а хтось краще відновлюється після стресу. Умови різні, і реакції людей теж різні. Завдання керівника не створювати винятки, а встановити зрозумілі правила: що для нас є пріоритетом, де ми можемо бути гнучкими, як перерозподіляємо навантаження, коли людині потрібна пауза, а коли допомога фахівця. Коли навколо так багато невизначеності, робота має бути для людини опорою, а не ще одним джерелом стресу. Ми не можемо вплинути на обставини війни, але можемо створити хоча б на роботі середовище, у якому є зрозумілі правила, взаємна довіра, підтримка й відчуття стабільності.

Мені здається, нам загалом потрібно чесно переглянути ставлення до перепрацювань. Ми довго романтизували людей, які працюють ночами, у вихідні та у відпустках. Але робота замість сну, постійне виснаження не роблять команди сильнішими. Вони роблять їх більш вразливими.

Виходить, сьогодні бізнесу важливо змінювати саму культуру роботи?

- Я переконаний, що так. Піклування про психічне здоров’я починається не з великих бюджетів і складних програм. Воно починається з культури взаємоповаги та відкритого діалогу. Людина має розуміти, що може чесно сказати: "Мені зараз складно", не боячись, що її сприймуть як слабку чи недостатньо професійну. А керівник має бути готовим почути і підтримати. Саме тому сьогодні так важливо навчати керівників помічати ознаки виснаження, говорити про ментальне здоров'я відкрито та залучати фахівців. Адже досі багато людей відкладають звернення по допомогу лише через страх осуду або нерозуміння, що з ними відбувається.

Водночас це завжди взаємна відповідальність. Компанія має створити безпечне середовище, де про такі речі можна говорити відкрито, і надати інструменти. Але й сама людина має уважно ставитися до власного стану, не ігнорувати тривожні сигнали організму й не чекати, поки виснаження стане критичним. Я також переконаний, що сьогодні це вже частина соціальної відповідальності бізнесу. Компанії мають формувати культуру турботи про ментальне здоров’я: підвищувати обізнаність людей, відкрито говорити на цю тему, руйнувати стигму навколо звернення по психологічну допомогу та допомагати людям краще розуміти свій стан. Адже це інвестиція не лише у добробут команди, а й у здоровіше, стійкіше суспільство у майбутньому.

Зрештою, культура ментального здоров’я — це про створення умов, у яких люди можуть залишатися ефективними довго. І я переконаний, що саме така культура стане однією з головних конкурентних переваг компаній у найближчі роки.

Економіка