Ставка на своїх: чому ветерани мають стати основою відбудови України

30 липня 2026 р. 14:00

30 липня 2026 р. 14:00

Питання повернення ветеранів до цивільного життя – не просто соціальний обов'язок держави, а ключовий фактор економічного виживання України. За даними Міністерства у справах ветеранів України, сьогодні кількість демобілізованих захисників і захисниць складає близько 1,8 млн, проте після війни країна зіткнеться з безпрецедентним викликом. За оцінками уряду та аналітиків, у цивільне життя повернуться до 3 мільйонів осіб із бойовим досвідом.

Це колосальний людський капітал, спроможний вирішити кадровий голод без масового залучення іноземної сили та відіграти ключову роль у повоєнній відбудові країни. Водночас без ефективної державної політики, готовності бізнесу та системної підтримки цей потенціал ризикує залишитися нереалізованим.

В рамках спецпроєкту “Ветеранська економіка” , Delo.ua дізналось, як перетворити масштабну демобілізацію з виклику на рушійну силу економічного відновлення України та подолати бар'єри між ветеранами й роботодавцями.

Попит зростає у десятки разів: де чекають на ветеранів

Український ринок праці вже зараз відчуває гострий кадровий голод, тому ветерани потрібні економіці не з міркувань «соціальної благодійності», а як реальний порятунок від дефіциту робочих рук. Статистика рекрутингових платформ показує колосальну динаміку.

«Якщо порівняти показники минулих років, то у травні 2025 року вакансій, де роботодавці готові наймати кандидатів зі статусом УБД, по Україні стало більше у 38 разів порівняно з 2022 роком. А у травні 2026 року цей показник зріс ще на 22%. Ми очікуємо, що він зростатиме і надалі», – говорить керівниця напрямку «OLX Робота» Марія Абдулліна .

Оскільки OLX фокусується на робочих спеціальностях («блакитних комірцях»), саме тут приріст найпомітніший. Ветеранів активно шукають на позиції водіїв, різноробочих, вантажників, охоронців, будівельників, автослюсарів, комплектувальників та зварювальників – тобто туди, де людей критично бракує. Найбільше пропозицій для кандидатів зі статусом УБД концентрується в Київській області (тут кількість оголошень зросла майже у 60 разів – з сотні до кількох тисяч), а також на Дніпропетровщині, Львівщині, Одещині та Харківщині.

Схожу тенденцію фіксують і на Work.ua. На їхній спецплатформі «Назустріч» зараз опубліковано понад 13 000 вакансій від більш ніж 4 300 компаній, де військовий досвід вважається перевагою. Наприклад, у «Нової пошти» аж 69% вакансій мають таку позначку, у lifecell – 63%.

Леся Примакова , керівниця відділу комунікацій Work.ua, зазначає, що ситуація дуже динамічна: «У січні 2025 року таких вакансій на платформі було трохи більше 6 тис, а в квітні 2026-го – вже понад 16,6 тис. Їхня кількість зросла майже в 2,7 раза, а частка серед всіх вакансій підскочила з 4,5% до 10,5%. Це означає, що дедалі більше роботодавців сприймають найм ветеранів не як соціальну ініціативу, а як звичайне кадрове рішення».

Проте швидкість повернення ветеранів до роботи різна. За дослідженнями Work.ua, серед тих, хто демобілізувався понад рік тому, працює майже половина. А от серед тих, хто повернувся менше ніж півроку тому – лише 16%. Перші місяці в цивільному житті йдуть на адаптацію, лікування та розв'язання побутових проблем, і лише потім людина починає шукати себе в професії.

Платформи та держпідтримка: що працює на практиці

Щоб полегшити військовим повернення до цивільного життя, в Україні запускають спеціальні майданчики та цільові проєкти. Головним кроком уряду стала велика програма «Ветеран. Робота» , яка покликана допомогти колишнім бійцям швидко знайти себе після фронту – перекваліфікуватися на нову спеціальність чи побудувати кар'єру.

Безпосереднім практичним інструментом цієї урядової програми стала онлайн-платформа «Кар’єра ветерана» , створена Українським ветеранським фондом (УВФ) Мінветеранів за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» .

Виконавчий директор УВФ Олег Олива розповідає, що станом на літо 2026 року платформа вже стала повноцінним екосистемним хабом: «До неї вже долучилися понад 1200 роботодавців, свої профілі створили більш як 2500 ветеранів і ветеранок, а база налічує понад 146 тисяч вакансій по всій Україні. Починаючи з травня 2026 року роботодавці через нашу платформу запросили ветеранів на співбесіди понад 700 разів».

Він підкреслює, що це не просто сайт із вакансіями. Платформа допомагає військовим створити резюме з урахуванням навичок, здобутих під час служби, «перекласти» цей досвід на мову цивільних професій, пройти перекваліфікацію або навіть знайти грант на запуск власної справи.

Готовність бізнесу брати ветерана: між деклараціями та реальністю

Український бізнес уже пройшов етап декларації перших намірів і тепер вчиться працювати з ветеранами на практиці. Якщо раніше їхнє працевлаштування вважали ледь не благодійністю, то сьогодні, через гострий дефіцит кадрів, це стало питанням виживання компаній.

Цей тренд підтверджують і в УВФ – Олег Олива зазначає, що приватний сектор дедалі більше цінує ветеранів за їхні унікальні навички – адаптивність, вміння працювати в команді та приймати рішення у складних умовах.

Паралельно уряд пропонує бізнесу конкретні фінансові стимули. У разі найму ветерана на термін не менше року роботодавець має право на компенсацію заробітної плати протягом перших шести місяців у розмірі до 1,5 мінімальної зарплати (близько 13 тис. грн щомісяця) та одноразова виплата за облаштування інклюзивного робочого місця: до 86 470 грн за працевлаштування особи з інвалідністю II групи та до 129 705 грн – за І групу.

Проте на практиці ці інструменти майже не працюють через критичний брак інформації. Опитування Work.ua показує тривожну картину:

• Про фінансове відшкодування за найм ветерана не знають 60% компаній, а скористалися нею лише 5%.
• Про виплати на облаштування робочого місця для людей з інвалідністю не чули 54% роботодавців, а реально отримали ці кошти лише 6%.

Реальні межі цієї підтримки залишаються надто вузькими. На цьому наголошує Олег Олива: «Єдине, що реально компенсує держава роботодавцям – це витрати на облаштування місць для людей з інвалідністю внаслідок війни. Жодних податкових пільг чи інших грошових бонусів за сам факт найму ветерана закони не передбачають».

Як українські корпорації перебудовують бізнес-процеси під ветеранів

Щоб успішно адаптувати колишніх військових і перетворити їхній унікальний досвід на перевагу для бізнесу, великі корпорації почали самостійно створювати власні системи адаптації.

В агрохолдингу Kernel усвідомили, що ветеранам на цивільній роботі часто бракує відчуття масштабу і значення своєї роботи, яке вони мали на фронті. Щоб закрити цю внутрішню порожнечу та допомогти людям самореалізуватися, компанія запустила три профільні напрямки:

Кадровий резерв – управлінський трек, де військовий лідерський досвід ветеранів адаптують под потреби корпоративного менеджменту.

Проєкт наставництва – система, в якій ветерани з успішним досвідом цивільної адаптації допомагають новачкам пройти перші найскладніші місяці.

Проєкт інструкторів з тактичної медицини – ветерани проходять спеціалізоване навчання, стають сертифікованими тренерами та вчать першої медичної допомоги колег по всій компанії.

“Ветерани активно відгукнулися на ці ініціативи: частина обрала наставництво чи такмед, інші пішли в кадровий резерв, а деякі унікальні співробітники поєднали всі три напрямки одночасно через великий внутрішній запит на самореалізацію”, – зазначають у Kernel.

Окрім пошуку сенсів, корпораціям довелося перебудовувати робочі місця під нові фізичні реалії працівників. Наприклад, у компанії МХП наголошують, що після служби ветерани не завжди повертаються до попередніх обов'язків – у них можуть змінюватися фізичні можливості чи бачення майбутнього, тому кожному забезпечують індивідуальний супровід та перекваліфікацію.

«У нас уже є такі приклади, – діляться в МХП. – Зокрема, історія ветерана Олександра Мафтіора, який після протезування нижньої кінцівки пройшов адаптацію та успішно працює тренером тренажерного залу на Вінницькій птахофабриці. Інший ветеран, Олександр Шумлянський, після повної втрати зору пройшов навчання на масажиста, а компанія облаштувала для нього спеціалізований кабінет безпосередньо на підприємстві. Такий підхід дозволяє зберегти цінних працівників у структурі бізнесу».

Про фінансову раціональність та прямий зв'язок між адаптацією та прибутковістю компанії відверто говорять в Ощадбанку : «Головний урок – повернення ветеранів до роботи є економічно вигідним для компаній. Втрачати досвідчені кадри через погану адаптацію – це прямі збитки для бізнесу».

У банку радять іншим роботодавцям не чекати готових інструкцій, а самостійно розробляти внутрішні програми менторства для оновлення цивільних навичок військового, навчати команди правильній комунікації, адаптувати робочі місця під потреби людей з інвалідністю та впроваджувати гнучкі графіки роботи на перші кілька місяців адаптації.

Зрештою, компанії, які працюють у критичній інфраструктурі, бачать у ветеранах основу своєї операційної стійкості. У Нафтогазі їх відкрито називають «головним людським капіталом майбутнього» і активно залучають навіть через прямий контакт у соціальних мережах: «Ми робимо на них ставку як на відповідальних лідерів, які спроможні витримати будь-яку стресову ситуацію. Це вже було доведено під час ворожих обстрілів наших об'єктів. Ветерани – це перші люди, які чітко розуміють, як діяти в нестандартних та критичних умовах».

Три головні бар'єри на шляху до цивільної роботи

Чому ж тоді, попри тисячі вакансій і бажання компаній наймати, процес адаптації гальмує? Аналітики виділяють три головні проблеми, які заважають ветеранам та HR-фахівцям знайти спільну мову.

Перша проблема: труднощі «перекладу». Багато ветеранів знецінюють свій бойовий досвід. За дослідженнями УВФ та robota.ua, 43,7% опитаних ветеранів вважають, що навички зі служби ніяк не допоможуть їм у працевлаштуванні.

«Лише третина ветеранів детально описує свій військовий досвід у резюме, – пояснює Леся Примакова з Work.ua. – Більшість обмежується записами типу "служив у ЗСУ" або вказує лише суху військово-облікову спеціальність».

Друга проблема: зарплатна прірва. Гроші стають фільтром ще до першої розмови. Близько 70% ветеранів не відгукуються на вакансії, якщо там не вказана зарплата або якщо вона нижча за їхні очікування. Багато хто порівнює цивільний дохід із бойовими виплатами, де була надбавка за ризик для життя. Погодитися на суттєво меншу зарплату психологічно важко.

Третя проблема: відсутність якісного зворотного зв'язку. За даними аналітиків, 78% ветеранів проходили співбесіди, але лише 26% отримували змістовний фідбек. Натомість 58% чули формальне «ми вам передзвонимо», а 33% взагалі не отримували відповіді. Для людей, які звикли до чіткої військової комунікації та зрозумілих критеріїв, така невизначеність демотивує.

Окремо варто згадати, що 28% ветеранів навіть не відгукуються на вакансії, бо сумніваються, що відповідають вимогам і відсіюють себе ще на старті.

У свою чергу роботодавці часто побоюються брати ветеранів через їхній психоемоційний стан – про такий острах кажуть 43% компаній.

Чому відбудову можуть витягнути ветерани

Сьогодні в Україні точиться гостра дискусія про те, хто ж відновлюватиме зруйновану інфраструктуру. Через дефіцит кадрів усе частіше лунають пропозиції масово залучати іноземну робочу силу. Проте аналітики та представники бізнесу переконані: ставку необхідно робити на своїх громадян.

Виконавчий директор Українського ветеранського фонду Олег Олива переконаний, що саме демобілізовані військові мають стати ключовою рушійною силою відбудови. До того ж їхні наміри цілком збігаються з потребами ринку.

“За даними наших досліджень, ветерани найбільше цікавляться саме тими сферами, які стануть критично важливими для країни: це держуправління, місцеве самоврядування, будівництво, логістика та безпека”, – зазначає він.

Водночас величезна кількість людей після фронту готова вчитися з нуля. Тому для ринку праці зараз критично важливі гнучкі програми перекваліфікації та кар'єрного супроводу.

Головне, за словами Олега Оливи, змінити сам підхід суспільства та бізнесу до демобілізованих колег: «Найважливіше – сприймати ветеранів не як окрему категорію, що потребує жалю чи допомоги, а як потужний людський капітал держави. Це люди з перевіреним досвідом відповідальності, лідерства, роботи в команді та ухвалення рішень у складних умовах. Саме такі компетенції є визначальними для розвитку України в наступні роки».

Економіка