Промислове виробництво скляного добрива вже налагодили у Брісбені. На підприємстві вартістю близько 4 млн австралійських доларів щотижня виготовляють приблизно 20 тонн продукції. Сировиною стає скло, зібране в межах австралійської системи повернення тари Containers for Change.
Як це роблять
Пляшки подрібнюють у великих барабанах із керамічним покриттям за допомогою керамічних кульок. Залежно від подальшого використання отримують матеріал, схожий на тальк, або дрібні гранули. Фермери можуть змішувати його з водою та наносити на рослини або ж розсипати сухі гранули безпосередньо на орні землі й пасовища.
Ключовим компонентом такого матеріалу
є кремній.
За словами австралійського агронома Девіда Арчера, він може підтримувати природні механізми захисту рослин від шкідників, хвороб і посухи. Крім того, кремній потенційно здатний впливати на доступність фосфору в ґрунті.
«Пояснення Арчера полягає в тому, що кремній зв’язує залізо, завдяки чому фосфат може вивільнятися і ставати доступнішим для коренів рослин», — йдеться у публікації.
Технологію випробовують у різних галузях сільського господарства. Йдеться, зокрема, про вирощування зернових, винограду та яблук, цукрової тростини, а також утримання молочної та м’ясної худоби.
Перші результати
Можуть свідчити про суттєве підвищення ефективності виробництва. Він повідомляє про можливе зростання темпів розвитку рослин і продуктивності на 25−30%. На його думку, поліпшення забезпечення поживними речовинами потенційно дозволить господарствам скоротити використання традиційних мінеральних добрив.
Практичний досвід також наводить фермер Тоні Донован, який має господарства загальною площею близько 14 тисяч гектарів у районі Воррнамбулла. Приблизно третину цих земель уже обробили матеріалом із високим вмістом кремнію. За його спостереженнями, взимку середньодобовий приріст маси великої рогатої худоби зріс із 0,7−0,8 кг до 1,4−2 кг, а трава почала рости краще.
Раніше
писали
, що проблеми з морською логістикою створюють додатковий тиск і на внутрішній ринок. Зокрема, вартість транспортування через дунайські порти може зрости до 50−70 доларів за тонну.
За оцінками фахівців, через обмежені можливості експорту внутрішній ринок може зіткнутися зі значним надлишком зерна, що, своєю чергою, створюватиме тиск на ціни. У разі реалізації такого сценарію фермери можуть бути змушені продавати врожай значно дешевше за його собівартість.