Як працює кінопрокат: хто і скільки заробляє на фільмах

28 вересня 2026 р. 10:16

28 вересня 2026 р. 10:16

Для багатьох з нас похід у кіно — це не просто вечір з попкорном. Але якщо дивитись глобально, то це — частина індустрії, яка понад століття виживає всупереч технологіям, що мали б її поховати. Телебачення, відео, стрімінг по черзі мали «вбити» кінотеатри, але зали досі повні.

Як влаштована економіка кінопоказу зсередини? Скільки з ціни квитка насправді дістається студії, а скільки лишається кінотеатру — розбиралася редакція Dilo , дослдивши також з боку нових технологій перегляду і як склалася доля кіномережі в Україні. Матеріал має ознайомчий характер.

• Що таке кінопрокат і звідки він з'явився
• Хто і як конкурує за глядача
• Скільки заробляє світовий кінопрокат
• Як склалася доля кіномережі в Україні
• Хто отримує гроші з квитка

Що таке кінопрокат і звідки він з'явився

Кінопрокат (або кінодистриб'юція) — це масовий показ фільмів у мережі кінотеатрів, який організовує кінопрокатник. Прийнято вважати, що кінематограф став самостійним видом мистецтва саме з появою платних кіносеансів, коли у грудні 1895 року брати Люм'єр відкрили перший кінотеатр на бульварі Капуцинів у Парижі.

У більшості країн, зокрема в Україні, поширення кіно починалося саме з кінопрокату іноземних стрічок. Дуже швидко на зміну переобладнаним театрам і кафе прийшли спеціалізовані кінотеатри , а згодом і цілі кіномережі. Лідером цього процесу стали США, які вже до 1908 року там налічувалося 3000 кінотеатрів (так званих nickelodeon). Це і заклало основу для стрімкого розвитку американської кіноіндустрії та появи Голлівуду наприкінці 1910-х років.

В Україні демонстрування кіно розпочалося 1897 року в приміщенні Театру Бергоньє в Києві, а наприкінці XIX століття на Хрещатику з'явилися перші стаціонарні «ілюзіони»: кінотеатри Шанцера, «Корсо», «Експрес».

У Російській імперії загалом станом на 1913 рік працювало 1412 кінотеатрів, із яких 67 — у Москві та 137 — у Санкт-Петербурзі. Після Жовтневої революції та Громадянської війни кількість кінотеатрів скоротилася вдвічі, проте згодом у СРСР почала швидко зростати, насамперед за рахунок кінопересувок.

Хто і як конкурує за глядача

За свою історію кінопрокат пережив три хвилі потенційно масового відтоку глядачів із кінозалів:

• широке поширення телебачення (1950-ті роки в США);
• поява споживчого відеозапису (рубіж 1970–1980-х);
• поширення технологій перегляду фільмів через інтернет (початок XXI століття).

У відповідь на кожну з цих хвиль індустрія вдосконалювала сам формат кінотеатрального перегляду: масово впроваджувалися багатозальні кінотеатри, 3D-формат, IMAX.

Утім, це не завжди рятувало доходи галузі, і вже в середині 1980-х виручка кіностудій США від продажу відеокасет перевищила касові збори в американських кінотеатрах. А з 2010-х років новим і найпотужнішим конкурентом кінопрокату стали стрімінгові платформи, як-то Netflix, Hulu, Amazon Video.

Скільки заробляє світовий кінопрокат

За даними Motion Picture Association of America (MPAA), у 2018 році світові касові збори кінотеатрів сягнули $41 млрд. Найбільшим окремим ринком лишаються США та Канада. Там за 2018 рік каса склала $11,9 млрд, а відвідуваність останніми роками утримується на рівні понад 1 мільярд відвідувань щороку. Основну масу виручки в американському кінопрокаті приносять масові блокбастери та фільми на основі коміксів, а лідером прокату останніх років, зокрема 2019-го, є студія Walt Disney.

Як склалася доля кіномережі в Україні

У складі СРСР мережа кінотеатрів і кіноустановок охоплювала практично всі населені пункти країни. Станом на пік розвитку в українських селах загалом працювало 25 тисяч кінозалів, здебільшого на базі клубів і будинків культури.

Масове згортання кіномережі почалося ще наприкінці 1980-х і різко посилилося в економічно важкі 1990-ті. Кінотеатри масово закривалися, перепрофільовувалися або занепадали, а мережа в сільській місцевості зникла практично повністю. Остаточним ударом по успадкованій від СРСР системі стала необхідність переобладнання залів під сучасні технічні вимоги та перехід виключно на показ ліцензійного кіно.

Від 2000-х років ситуація почала змінюватися в містах-мільйонниках. Так, у Києві, Дніпрі, Донецьку, Одесі, Харкові, а також у великих обласних центрах на кшталт Львова, Хмельницького чи Чернівців з'явилися інвестори, які викуповували старі кінотеатри для перезапуску, будували нові зали, відкривали кінозали у торговельних центрах. Таким чином почали формуватися перші національні мережі кінотеатрів, а згодом на ринок зайшли й міжнародні гравці.

Водночас у малих містах і райцентрах кінотеатри продовжували масово закриватися. Наприклад, у двох найбільших після обласного центру містах Чернігівщини, Ніжині та Прилуках, не залишилося жодного кінотеатру.

Для боротьби з цією тенденцією у 2010 році голландська компанія IDS та кіностудія імені Довженка запропонували амбітний проєкт: створення національної мережі проєкторних кінозалів на базі сільських клубів, які показуватимуть фільми категорії E, що не потребує дорогої ліцензії Dolby та має менші технічні вимоги порівняно з категорією D.

Хто отримує гроші з квитка

Ключове для розуміння економіки кінопрокату у тому, що виручка від продажу квитків розподіляється між кінотеатром і кіностудією-виробником, а не дістається виробнику повністю. Орієнтовний розподіл каси в сучасному кінопрокаті становить приблизно 50/50, хоча конкретні пропорції залежать від контрактів, ринку показу та інших умов. Саме тому касові збори фільму не можна прирівнювати до прибутку студії без урахування бюджету картини й додаткових витрат на виробництво й маркетинг.

Загальна картина показує, що попри понад століття конкуренції з телебаченням, домашнім відео та стрімінгом, кінопрокат залишається значущим бізнесом і для студій, і для власників кінотеатрів. Хоча його структура, ціноутворення та географія залу продовжують змінюватися під впливом як технологій, так і економічної ситуації в конкретній країні.

Економіка