Український інтелект, іноземні патенти: хто заробляє на наших винаходах

13 листопада 2026 р. 09:55

13 листопада 2026 р. 09:55

За €10 тис. німецька компанія Lumobiotics отримала виключні права на український патент, створений науковцями КНУ імені Шевченка разом із німецькими колегами. Український університет заробив на розробці €14,5 тис. за рік, а технологія продовжила шлях уже в чужому бізнесі. Це лише одна з моделей, якими український інтелектуальний капітал виходить на міжнародний ринок. Dilo простежило три такі шляхи: від ліцензійної угоди університету до стартапу з американським патентом і компанії, яку український науковець збудував у Швеції. Головне питання для кожного з них одне: яка частина економічної вигоди залишається в Україні.

Українська патентна статистика показує, хто захищає свої розробки всередині країни та наскільки активно наука співпрацює з бізнесом. За кордоном до цієї картини додаються нові учасники: університети, інвестори, промислові партнери й компанії, готові платити за використання чужих технологій. Іноді український винахід приносить гроші університету, іноді стає основою міжнародного стартапу, а часом український науковець створює нову технологію вже в іншій країні. Кожен із цих шляхів веде до свого економічного результату.

Український винахід, німецький бізнес: як наукова розробка отримала свою ціну

Із лабораторної розробки, створеної українськими та німецькими науковцями, виросла міжнародна комерційна угода, яка принесла київському університету реальні гроші. Вчені працювали над незвичайними сполуками, біологічною активністю яких можна керувати за допомогою світла. Для фармакології це перспективний напрям досліджень, адже такі властивості можуть допомогти створювати препарати з точнішим впливом на організм. Проте економічний потенціал розробки зацікавив бізнес ще на етапі лабораторних досліджень.

Технологію створювали дослідники Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Технологічного інституту Карлсруе. Серед авторів європейського патенту EP2958934B1 зазначені українські науковці Ігор Комаров і Павло Михайлюк разом із німецькими колегами. Обидва університети стали співвласниками європейського патенту, а захист на технологію оформили також у США та Україні. Так українська розробка опинилася на міжнародному ринку інтелектуальної власності, де її подальшу долю вже визначали домовленості між власниками прав і потенційним покупцем.

Комерційний інтерес до технології виявила німецька компанія Lumobiotics, яка після переговорів з університетами отримала права на її використання. У звіті ректора КНУ зафіксовано, що протягом 2021 року український університет отримав за двома угодами €14,5 тис. Із цієї суми €10 тис. компанія сплатила за передання виключних майнових прав на український патент UA113685C2 , а ще €4,5 тис. становив перший платіж за трирічною ліцензією на використання спільних патентів у Європі та США. Ліцензійний договір передбачав такий платіж щороку.

Ця угода добре показує, як розподіляється економічна вигода від міжнародної розробки. Німецький бізнес отримав можливість комерційно використовувати технологію, а український університет заробив на переданні прав та отримав ліцензійний платіж за використання спільних закордонних патентів. Сама технологія залишилася результатом наукової співпраці двох країн, проте її подальше використання стало предметом конкретних договірних відносин. Саме тому умови співпраці можуть мати для винахідників таке саме економічне значення, як і якість розробки.

Варто брати до уваги, що українські розробники часто втрачають частину можливостей для міжнародної співпраці через запізнілий пошук партнерів, на чому наголосив Олександр Бедюх, старший науковий співробітник  та представник Київського національного університету імені Тараса Шевченка в європейській мережі підтримки бізнесу та інновацій Enterprise Europe Network (EEN) . Особливо це стосується спільних досліджень, коли кілька установ вкладають у технологію власні знання, обладнання та фінансування, а згодом мають визначити, кому належатимуть результати.

"Краще шукати іноземного партнера на етапі ноу-хау і потім разом з іноземним партнером узгоджувати стратегію захисту і комерційне використання розробки", – пояснив Олександр Бедюх.

Міжнародне патентування має і власні часові правила. Після подання першої заявки винахідник зазвичай має 12 місяців, щоб звернутися по захист до інших країн зі збереженням початкової дати пріоритету. Цей механізм передбачений Паризькою конвенцією , тому ранній пошук партнера допомагає вчасно визначити потрібні ринки та умови співпраці. Подібна логіка діє й у спільних проєктах Horizon Europe, де університети та компанії з різних країн разом проводять дослідження, а потім домовляються про використання їхніх результатів.

У випадку розробки Ігоря Комарова та його колег ці домовленості вже принесли українській стороні підтверджені доходи. Водночас права на використання технології в Україні перейшли німецькій компанії, а на зовнішніх ринках діяла окрема ліцензійна модель. Для університету це приклад того, як міжнародне партнерство може забезпечувати надходження від інтелектуальної власності. Для технологічного бізнесу, який самостійно виходить за кордон, патент часто виконує іншу функцію: допомагає залучати капітал і відкривати нові ринки.

Американський патент українського вітряка: навіщо бізнесу захищати технологію за кордоном

Українська компанія може створити технологію вдома, запатентувати її у США та залучати іноземні інвестиції, зберігаючи частину своєї діяльності в Україні. Саме таку модель розвитку обрала Sirocco Energy, яка розробляє компактні вітрові турбіни для підприємств та інших комерційних споживачів. Її інженери запропонували конструкцію вітрогенератора, пристосовану до роботи поблизу промислових об'єктів і будівель, де великі традиційні установки часто складно розмістити.

Для підприємств власна генерація стає частиною економіки виробництва, адже ціна електроенергії та стабільність її постачання безпосередньо впливають на собівартість продукції. Український бізнес уже вкладає значні кошти у власну енергетичну інфраструктуру , а міжнародні ринки відкривають для розробників додаткові можливості продажу таких рішень. Саме на цьому перетині технології, попиту та інвестицій компанія вибудовує свій бізнес.

У лютому 2024 року розробка Sirocco Energy отримала американський патент US11898537B2 на вітрогенератор, винахідником якого зазначений український інженер Олександр Приймак. Вихід на американський ринок став частиною стратегії розвитку бізнесу, зокрема пошуку інвесторів та партнерів. Як розповів співзасновник і керівник Тарас Водяний, спочатку розробку запатентували в Україні, а згодом почали розширювати міжнародну присутність.

"Коли ми говоримо про патентування, то воно теж може мати різні цілі: від захисту технології на визначених ринках до впливу на зростання вартості компанії або можливості залучати інвестиції", – пояснив Тарас Водяний.

Для молодого технологічного бізнесу це важливий розрахунок. Інвестор оцінює не лише сам винахід, а й те, наскільки компанія контролює його використання, чи існує ринок для майбутнього продукту та скільки коштів знадобиться для виходу на продажі. Водночас міжнародний патентний захист потребує витрат і охоплює конкретні технічні рішення, які конкуренти можуть спробувати обійти завдяки власним розробкам.

Тому компанія поєднує патентування з іншими способами захисту своїх комерційних інтересів. За словами Водяного, для цього бізнес використовує юридичні інструменти, вдосконалює технологію та розвиває систему продажів і сервісу. Для промислового покупця важливі також витрати на встановлення, обслуговування та економія електроенергії. Саме ці показники визначають, наскільки вигідним буде обладнання в експлуатації.

У 2026 році Sirocco отримала новий ресурс для розвитку. Європейська комісія уклала з українською компанією грантову угоду №101312573 , яка передбачає внесок ЄС у розмірі €498,5 тис. на створення та випробування компактної вітрової турбіни потужністю 100 кВт. Проєкт триватиме до червня 2028 року й передбачає підготовку технології до подальшого виробництва та виходу на ринок. Компанія стала одним з учасників європейської програми підтримки українських технологічних стартапів .

Показово, що отримувачем цього фінансування є українська юридична особа. Компанія має офіс у Львові, а в її профілі Асоціації IT Ukraine зазначено, що п'ятеро із семи спеціалістів працюють в Україні. Таким чином, технологія із захистом у США залучає європейський капітал для подальшої розробки українською компанією.

Поки що ці майже пів мільйона євро означають фінансування інноваційного проєкту, а не прибуток від продажу турбін. Проте вони показують, як міжнародний патентний захист і робота на зовнішніх ринках можуть допомагати українському бізнесу отримувати ресурси для розвитку. Подальший комерційний результат визначатиметься попитом на обладнання та здатністю компанії налагодити його виробництво й продаж.

Український науковець у Швеції: як три винаходи привели до реального бізнесу

Технологічний продукт може пройти довгий шлях від лабораторії до покупця, і на цьому шляху компанії часом доводиться кілька разів змінювати власне уявлення про майбутній бізнес. Саме так розвивалася шведська Grafren, заснована українським науковцем Еріком Храновським. Він здобув освіту та захистив кандидатську дисертацію в Україні, проте саму компанію й технологію створив уже у Швеції. Там знайшлися фінансування, дослідницькі партнери та можливості перетворити наукову розробку на виробництво.

Grafren працює з графеном , матеріалом, який поєднує високу електропровідність із міцністю та надзвичайно малою товщиною. Його можна використовувати для створення нових тканин і композитів, однак комерційна цінність таких матеріалів залежить від того, чи знайдуть вони практичне застосування та покупців. Компанія переконалася в цьому на власному досвіді, поступово переходячи від одного винаходу до наступного.

Спочатку виробник розробив технологію розділення графенових частинок за розміром, описану в міжнародній заявці WO2020260653A1 . Компанія розглядала можливість продавати цю розробку окремо, але попит виявився недостатнім. Тоді її використали як основу для наступного винаходу: електропровідних тканин, технологію виготовлення яких захистили, зокрема, шведським патентом SE544448C2 . Згодом на основі цих матеріалів створили композити з особливими електромагнітними властивостями, придатні для захисту обладнання та військового застосування.

Саме останній напрям привів компанію до виробництва й успішних комерційних замовлень. У шведській патентній заявці SE2400053A1 описано матеріали, здатні поглинати радіолокаційне випромінювання. Для бізнесу це означало перехід від дослідження властивостей графену до його практичного застосування в готовій продукції.

"І ось саме ці матеріали ми вже виробляємо, продаємо та постачаємо замовникам, переважно для оборонних застосувань", – розповів Ерік Храновський.

У 2025 році виробник повідомив про виробництво у Швеції графенових матеріалів для військового маскування. А у квітні 2026 року компанія уклала угоду з Coxa Carry щодо комерційного використання електропровідних тканин із функцією нагрівання. Таким чином, технологія, для якої спочатку було складно знайти достатній попит, поступово отримала кілька напрямів промислового застосування.

Фінансові результати компанії вже дають уявлення про масштаб бізнесу. За відкритою шведською звітністю , за фінансовий рік, що завершився у вересні 2025 року, виручка компанії становила близько 4,5 млн шведських крон. Водночас чистий прибуток дорівнював лише 15 тис. крон. Цифри охоплюють усю діяльність Grafren, але добре передають економіку молодого технологічного бізнесу: між появою покупців і відчутним прибутком залишається чимало витрат на дослідження, персонал, обладнання та розвиток виробництва.

Для компанії цей шлях став можливим завдяки фінансуванню, отриманому у Швеції. За словами Храновського, компанія залучила близько €120 тис. підтримки від державного інноваційного агентства Vinnova та приблизно €25 тис. через кредитну програму ALMI. Ці кошти допомогли розвинути технологію, оформити патентний захист і створити прототип виробничої установки.

Важливу роль відіграли також особливості шведської інноваційної системи. Храновський звертає увагу на принцип професорського привілею, який дозволяє університетським дослідникам за загальним правилом особисто володіти правами на створені ними патентоспроможні винаходи. Університетські структури водночас допомагають із патентуванням, юридичними питаннями та розвитком технологічних компаній.

Для українського науковця така система стала середовищем, у якому його професійний досвід перетворився на нову інтелектуальну власність і власний бізнес. Сама технологія Grafren виникла у Швеції, де компанія отримала фінансування, організувала виробництво та знайшла промислових партнерів. Саме там сформувалися її робочі місця, виробнича діяльність і фінансові результати. Українське походження засновника залишається важливою частиною цієї історії, але економічний результат його подальшої наукової роботи пов'язаний насамперед зі шведською компанією.

Де українські винаходи перетворюються на економічну вигоду

У міжнародній економіці інтелектуальний капітал рухається значно вільніше за виробничі потужності. Науковець може працювати в одній країні, патентувати розробку в іншій, а продавати готовий продукт на третьому ринку. Проте економічну вигоду отримує той, хто має права на використання технології, фінансує її розвиток і здатний довести результат досліджень до покупця.

Саме тут проходить головна межа між міжнародним успіхом українських винахідників та його внеском в українську економіку. Закордонний патент може приносити гроші вітчизняному університету або допомагати українській компанії залучати капітал. Натомість переїзд науковця й створення нової технології за кордоном означають, що значна частина майбутньої економічної діяльності формуватиметься вже навколо іноземного бізнесу. Вирішальне значення має те, де зберігаються права, дослідницькі команди, виробництво та можливість отримувати доходи.

Для України це питання організації власного технологічного ринку. Університетам потрібні партнери, які здатні фінансувати подальші дослідження й використовувати їхні результати, а компаніям – доступ до капіталу, виробничих можливостей і міжнародних покупців. Чим раніше ці зв'язки виникають навколо української розробки, тим більше шансів, що її комерційний успіх принесе країні нові робочі місця, виробництво та доходи.

Міжнародний ринок готовий платити за технології, які вирішують конкретні проблеми покупців. А отже, економічна конкуренція за інтелектуальний капітал фактично точиться за можливість перетворити наукову ідею на прибутковий бізнес. Для України найбільша цінність власних винаходів полягає саме в тому, яку частину цього шляху вона здатна забезпечити всередині своєї економіки.

Економіка