вологість:
тиск:
вітер:
думка Тунель під Дніпром: скільки років і мільярдів євро знадобиться Києву для його будівництва
Будівництво автомобільного тунелю під Дніпром у Києві під час війни навряд чи можна вважати реалістичним рішенням транспортних проблем столиці. Такий проєкт може коштувати від 1 до 1,5 млрд євро, тривати щонайменше 5–10 років і потребуватиме значних коштів на подальше обслуговування. До того ж тунель не розв'яже проблеми пошкоджених мостів найближчим часом, а його будівництво може відволікти інженерні та фінансові ресурси від ремонту вже наявних переправ.
Таку думку в коментарі «Слово і діло» висловив експерт із транспортного планування Дмитро Беспалов .
Чому в Києві заговорили про тунель під Дніпром
Розмови про будівництво тунелю під Дніпром активізувалися після російських атак балістичними ракетами на Північний і Південний мости. Рух Південним мостом після удару відновили лише частково, з регульованими інтервалами. Водночас проблема транспортного сполучення між лівим і правим берегами Києва існувала й до повномасштабної війни. За словами Беспалова, столиця має значний дисбаланс між місцями проживання людей і розташуванням робочих місць: багато киян мешкають на лівому березі, тоді як більшість робочих місць зосереджена на правому.
«У Києві багато людей живуть на лівому березі, але більшість робочих місць на правому березі. І тому люди щоранку їдуть приблизно в один і той самий час на роботу, або з якимись іншими цілями – на навчання, з медичних причин. Увечері приблизно в один і той самий час намагаються повернутися додому. Тому, власне, є така маятниковість і гострота пікових періодів. Мости були проблемою навіть до війни. Мостові переходи – це критичне місце транспортної системи Києва, через яке виникали великі затори. Середній час поїздки перевищував 60 хвилин, хоча в державних будівельних нормах записано, що середня поїздка має тривати не більше 45 хвилин», – пояснив експерт.
Він визнає, що додаткові транспортні переходи через Дніпро могли б покращити ситуацію. Однак, на його думку, сама ідея будівництва тунелю виникла радше на емоціях, ніж у результаті комплексного транспортного планування.
Скільки коштуватиме тунель під Дніпром і скільки триватиме будівництво
Один із аргументів на користь тунелю полягає в тому, що підземна споруда нібито буде краще захищена від російських обстрілів, ніж звичайний міст. Проте таке рішення має суттєвий недолік – його вартість.
За словами Беспалова, тунельні споруди в середньому приблизно втричі дорожчі за надземні або надводні інженерні рішення. Для оцінки можливих витрат він наводить приклад розрахунків німецьких інженерів, які у 2023–2024 роках оцінювали вартість відновлення київських мостів.
«Німецькі інженери прораховували вартість реставрації мостів. За об'єктами-аналогами нарахували, що реставрація мостів Патона і метро коштуватиме від 300 до 500 мільйонів євро. Враховуючи, що тунельне рішення в середньому втричі дорожче за надводне чи надземне, можна припустити, що його ціна становитиме мільярд або півтора мільярда євро. Якщо все буде добре, ніхто нічого не вкраде і не буде неефективності, то ми говоримо приблизно про таку вартість», – зазначив експерт.
Не менш складним питанням є терміни реалізації. За оцінкою Беспалова, у Європі тунелі подібної протяжності зазвичай будують від п'яти до десяти років.
«Середньоєвропейські темпи будівництва тунелів такої протяжності становлять від п'яти до десяти років – залежно від гідрогеологічних умов, фінансування та інших аспектів. Китайці будують швидше, деякі проєкти завершували за трохи більше ніж два роки. Але жодна з цих країн – ні Китай, ні держави Європи – не будувала тунелі під обстрілами. У нашому випадку тільки збір вихідних даних і розробка документації займуть приблизно два роки. Потрібно дослідити гідрогеологію, вирішити земельні питання, продумати організацію будівництва під час обстрілів. Це нетривіальне завдання. Треба розуміти, як ховати дороге обладнання, коли сюди прилітають балістичні ракети та «Шахеди»», – наголосив Беспалов.
Тому, за його словами, навіть за сприятливих обставин тунель не стане швидким рішенням транспортної проблеми столиці.
«Ми говоримо про доволі складний, дорогий і дуже розтягнутий у часі проєкт, який нам не допоможе ні завтра, ні післязавтра, ні через рік, оскільки він не буде відкритий. А натомість відтягуватиме важливі ресурси, навіть інженерні. Я би не став зараз садити проєктувальників збирати дані й проєктувати цей об'єкт. Вони могли б займатися проєктуванням ремонтів поточних переправ, а там теж потрібні дослідження та інженерні рішення. Натомість ресурси будуть розпорошені й спрямовані, мені здається, не на те, що може принести користь», – вважає експерт.
Чи можна побудувати тунель за кошти приватного інвестора
Серед можливих способів фінансування тунелю обговорюють державно-приватне партнерство або концесію. За такої моделі приватний інвестор вкладає власні кошти в будівництво, а потім повертає їх завдяки доходам від експлуатації об'єкта. Наприклад, проїзд тунелем може бути платним.
Однак, за попередніми розрахунками Беспалова та його колег, вартість однієї поїздки могла б перевищувати 500 гривень за автомобіль. Це ставить під сумнів економічну доцільність такого рішення та готовність киян регулярно платити за користування тунелем.
«Ми з колегами чисто на пальцях дуже швидко прикидали, скільки має коштувати проїзд таким тунелем в один бік, щоб окупити інвестиції за той термін, за який інвестори зазвичай розраховують повернути вкладені кошти. У нас вийшло понад 500 гривень за проїзд одного автомобіля. Питання, чи готові потенційно кияни платити такі гроші, щоб користуватися цією інфраструктурою, треба окремо дослідити. Я, наприклад, особисто не готовий, але можу припустити, що багато киян погодилися б заплатити 500 гривень, щоб проїхати тунелем. Тобто наскільки він розвантажить мости, залежатиме від того, скільки людей захочуть за це платити», – пояснив Беспалов.
Водночас концесійна модель не означає, що держава взагалі не нестиме фінансових ризиків. Якщо фактичний пасажиропотік і доходи виявляться нижчими за очікування інвестора, компенсувати частину недоотриманих прибутків можуть коштом бюджету.
«За концесійним договором за тих, хто не поїде тунелем, інвестору держава, тобто платники податків, доплачуватиме те, що він недоотримуватиме. Тому це складна і, я би сказав, небезпечна історія. Питання грошей тут дуже актуальне», – наголосив експерт.
Він також звертає увагу на пропускну здатність потенційного тунелю. За його оцінкою, така споруда навряд чи матиме чотири смуги руху в одному напрямку, як деякі київські мости. Імовірно, йтиметься про дві-три смуги, а отже, тунель зможе пропускати менше транспорту.
«Кожен міст у Києві – це приблизно до 100 тисяч транспортних засобів на добу. Тунель навряд чи матиме таку саму пропускну здатність, як капітальний міст. Щоб він хоча б завантажувався, потрібно, щоб ним проїжджало орієнтовно 40–50 тисяч автомобілів на добу», – зауважив Беспалов.
Які міста будували тунелі та чи допомогли вони розвантажити дороги
Як приклад реалізації масштабного тунельного проєкту Беспалов наводить німецький Лейпциг. Щоправда, там тунель будували не під річкою, а під центральною частиною міста. Його завданням було вивести транзитний автомобільний потік із центру та створити пішохідний простір.
За словами експерта, цей проєкт тривав понад десять років і зрештою дозволив досягти поставленої мети. Водночас досвід Лейпцига показав, що навіть успішне розв'язання транспортної проблеми не усуває питання вартості утримання підземної інфраструктури.
«Тунель у Лейпцигу будували понад десять років, і він мав відвести транзитний трафік із центру міста, щоб автомобілі не їхали через нього, а сам центр можна було зробити пішохідним. Вони цього досягли. Але німецькі колеги-інженери розповідали мені, що дуже розчаровані тунельними рішеннями. Я запитував чому, адже вони ж отримали бажаний результат. І справді, тунель вирішив проблему транзиту в центрі. Але такі споруди виявилися дуже дорогими в експлуатації», – розповів Беспалов.
За його словами, тунель потрібно не лише побудувати, а й постійно обслуговувати: забезпечувати освітлення, вентиляцію, регулярні ремонти та технічний контроль.
«Тунель треба не тільки побудувати за умовні мільярд-півтора євро, але й належним чином експлуатувати. Його потрібно освітлювати, вентилювати, ремонтувати за певними регламентами. Ми не дуже добре вміємо обслуговувати інфраструктуру належним чином. Мости Патона, метро та інші споруди прийшли в неналежний стан, зокрема тому, що ми погано за ними доглядали: вчасно не чистили дренажі, не оновлювали гідроізоляцію, ігнорували поточний ремонт. Із тунелями так робити категорично не можна, адже це споруди іншого типу. Тому тунель – це дорого не тільки будувати, але й експлуатувати. Потрібно знайти не лише півтора мільярда євро на спорудження, а й кошти, які доведеться витрачати на нього щодня», – пояснив експерт.
Чому Києву варто зосередитися на ремонті мостів
На думку Беспалова, в умовах війни Києву передусім потрібно спрямовувати ресурси на відновлення вже наявної транспортної інфраструктури. Він нагадує, що проблеми з мостами є не лише у столиці: ремонту потребують переправи в інших українських містах, зокрема Запоріжжі, Дніпрі та Черкасах.
Водночас розраховувати на те, що європейські партнери профінансують будівництво автомобільного тунелю, на його думку, не варто. Експерт звертає увагу на те, що транспортна політика багатьох міст ЄС передбачає розвиток громадського та велосипедного транспорту, а не збільшення автомобільної інфраструктури.
«Якщо ми розраховуємо, що гроші на тунель дасть Євросоюз, то я нас теж хочу розчарувати. У багатьох містах ЄС, наприклад у Берліні, кожна п'ята поїздка відбувається на велосипеді. В Амстердамі половина поїздок – велосипедні. І тепер уявіть: Євросоюз, міста якого активно користуються велосипедним транспортом, дасть Києву гроші на те, щоб автомобілі їздили тунелем. Я дуже сумніваюся. Думаю, нам дадуть гроші якраз на велосипеди, щоб ми могли перетнути річку й далі скористатися громадським транспортом», – зазначив Беспалов.
Експерт наголошує, що сама дискусія про тунель відволікає увагу від нагальніших проблем транспортної системи. На його думку, Києву варто зосередитися на ремонті мостів, розвитку альтернативних способів пересування та ефективному використанні наявних ресурсів.
«Я, як транспортний планувальник, не дуже задоволений тим, що ця тема взагалі піднімається, тому що вона відволікає ресурси. Ми обговорюємо казкові рішення. За таких обставин можна було б обговорювати перевезення людей дронами або літаючими автомобілями. Але для нас ідея такого тунелю приблизно настільки ж реалістична, як будівництво гіперлупа між берегами. У Києві є шість мостів, але більша половина з них перебуває в непрацездатному стані. Міст Патона і міст метро потребують сотень мільйонів євро лише на ремонт. Тому я не розумію, звідки ми візьмемо кошти ще й на тунель», – підсумував Беспалов.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
Джерело: www.slovoidilo.ua (Економіка)
Новини рубріки
У чотирьох областях діють аварійні відключення світла внаслідок нових атак
19 листопада 2026 р. 12:22
Компанії Трампа та російські олігархи фігурують у схемах відмивання грошей через Deutsche Bank
19 листопада 2026 р. 12:13