вологість:
тиск:
вітер:
Вільна торгівля з Туреччиною: чому вигода для бізнесу має зворотний бік
Коли країни домовляються про вільну торгівлю, вони охоче рахують майбутні продажі, але значно рідше говорять про ціну, яку доведеться заплатити за відкриття власного ринку для конкурентів. Україна підписала таку угоду з Туреччиною за три тижні до повномасштабного вторгнення, а запустила вже тоді, коли вітчизняний бізнес витратив значну частину запасу міцності та зіткнувся з новими викликами воєнної економіки. Поки одні українські підприємства отримують перші митні пільги, іншим доведеться готуватися до посилення конкуренції. Dilo пояснює, чому угода, покликана принести вигоду обом країнам, може мати зовсім різні наслідки для українських підприємств.
Навіщо Україні відкривати торгівлю з Туреччиною
Підписана у 2022 році угода пройшла тривалий шлях до практичного застосування: Верховна Рада ратифікувала її в липні 2026-го, а в жовтні документ набув чинності. Саме відкриття ринків розраховане на кілька років: із січня 2027-го країни почнуть знижувати ввізні мита за погодженими графіками, поступово розширюючи пільги для різних товарів, а для частини продукції цей процес триватиме до 2032 року. Тож підприємства отримали зручний і зрозумілий календар змін, за яким уже можуть планувати закупівлі, виробництво та майбутні продажі.
Загалом економічний задум цієї угоди полягає в тому, щоб зменшити витрати компаній на міжнародну торгівлю. Наприклад, коли турецька компанія купує український товар, під час ввезення до своєї країни вона сплачує мито, яке додається до вартості закупівлі. Зі зниженням цього платежу українська продукція стає вигіднішою для турецького покупця, а виробники отримують більше можливостей для продажів і спільних проєктів. За таким самим принципом будуть зменшуватися митні витрати на окремі турецькі поставки в Україну, тому доступ до нових покупців супроводжуватиметься посиленням конкуренції на внутрішньому ринку.
Варто зазначити, що й до запуску угоди країни активно торгували: за даними Мінекономіки , у 2025 році вартість взаємних поставок становила $7,9 млрд, з яких $2,7 млрд припадало на український експорт. Тепер країни прагнуть збільшити річний товарообіг до $10 млрд, розраховуючи, що нові торговельні умови пожвавлять продажі в обох напрямках. Цифри звучать оптимістично, однак для України принциповим буде те, завдяки чиїм поставкам зростатиме торгівля. Збільшення українського експорту принесе нові замовлення вітчизняним підприємствам, тоді як більший імпорт готової турецької продукції посилить боротьбу за українського покупця.
Чому угода вже діє, а головні тарифні зміни ще попереду
На практиці угода змінює два види митних платежів. Перший стосується українських експортерів: за вивезення визначених товарів до Туреччини компанії раніше сплачували мито українській державі, а після жовтневих змін за передбачених умов ці кошти залишаються в їхньому розпорядженні. Другий платіж виникає під час ввезення товару до країни покупця. Саме зниження такого мита за графіками, що почнуть застосовуватися із січня 2027 року, поступово зменшуватиме витрати імпортерів з обох країн.
Однак реальна економія залежатиме від того, який саме товар перетинає кордон. Кожна категорія продукції має свій код у митній декларації, за яким визначають ставку мита та умови її зниження. Для окремих товарів важливим буде також обсяг доступної тарифної квоти , адже пільгові умови поширюються на встановлену кількість продукції. Тому навіть схожі на вигляд товари можуть оформлюватися за різними ставками, а підприємствам доведеться враховувати це під час розрахунку вартості поставок.
Поряд із товарним кодом митниця перевірятиме походження продукції, адже право на пільгу передбачене для товарів, які відповідають правилам угоди. Наприклад, через турецькі склади проходять і товари, виготовлені в інших країнах, тому для застосування зниженої ставки вирішальними будуть документи про походження та виконання відповідних вимог до виробництва або переробки.
Як економія на миті змінює конкуренцію
Уявімо українського імпортера, який закуповує в Туреччині партію бавовняних футболок митною вартістю 1000 євро. За звичайною ставкою 12% він мав би сплатити 120 євро мита, проте із січня 2027 року ставка для цього товарного коду знизиться до 10%, а платіж становитиме вже 100 євро. На перший погляд, економія скромна, усього 20 євро на партії, але це початок поступового зниження: щороку ставка зменшуватиметься аж до повного скасування мита у 2032 році.
Тепер найцікавіше – кому дістанеться ця економія. Імпортер сам вирішуватиме, залишити заощаджені гроші у своєму прибутку чи використати їх, щоб запропонувати покупцям кращу ціну. Водночас магазинний цінник залежатиме й від інших витрат, адже доставка, ПДВ, оренда та націнка продавця залишаються. До того ж 20 євро економії припадають на всю партію, а отже, у розрахунку на одну футболку вигода буде значно меншою.
А зараз поставимо поруч українську швейну фабрику, яка виробляє схожу продукцію. Для неї поступове зниження мита означатиме, що турецькому конкуренту буде дешевше виходити на український ринок, тоді як сама фабрика й надалі витрачатиме кошти на електроенергію, зарплати та виробництво. Водночас підприємство, яке закуповує в Туреччині тканини чи обладнання, заощаджуватиме за умови поширення на ці товари тарифних пільг. Таким чином, одна й та сама угода здатна знижувати собівартість продукції для одних компаній і посилювати ціновий тиск на інших.
Зміни відчує і державний бюджет, адже за однакових обсягів імпорту нижчі ставки означатимуть менші надходження від мита. Водночас зростання продажів збільшуватиме надходження від інших податків, тому фактичний результат залежатиме від того, наскільки активніше торгуватимуть підприємства та який обсяг додаткових операцій принесе відкриття ринків.
Тим часом українські промисловці вже б’ють на сполох, закликаючи державу подбати про захист внутрішнього ринку. Так, у жовтні 2026 року за зверненням шести українських виробників цементу Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі розпочала перегляд антидемпінгових заходів щодо турецького цементу, продовживши їхню дію на час перегляду. Водночас українські підприємства трубної промисловості домагаються запровадження захисних мит : за оцінкою "Укрметалургпрому", імпорт турецьких труб із 2021 року зріс утричі. Про ризики для легкої промисловості заявив і "Укрлегпром" , закликавши уряд створити окрему комісію для моніторингу наслідків угоди. Тож до основного етапу зниження мит Україна підходить із цілим комплексом проблем у промисловості, частина підприємств якої вже сьогодні бореться за збереження своєї частки внутрішнього ринку.
За таких обставин особливої економічної ваги набуває перехідний період, протягом якого українські підприємства мають встигнути модернізувати виробництво та зміцнити свої позиції на ринку. Щоправда, календар зниження мит уже затверджений, а модернізація потребує інвестицій, які бізнесу ще належить залучити в умовах війни. Якщо Україна програє ці перегони заплановане "пожвавлення" міжнародної торгівлі ризикує обернутися скороченням власного виробництва. І тоді за успіхами торговельної статистики стоятиме значно дорожчий для економіки результат – втрата робочих місць і виробничого потенціалу.
Новини рубріки
Яким депозитам надавали перевагу українці у жовтні
19 листопада 2026 р. 12:24
думка Тунель під Дніпром: скільки років і мільярдів євро знадобиться Києву для його будівництва
19 листопада 2026 р. 12:22
У чотирьох областях діють аварійні відключення світла внаслідок нових атак
19 листопада 2026 р. 12:22