Перші дві цілі — одразу дві Х-101: як командир батареї HAWK починав бойову роботу - Війна

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Перші дві цілі — одразу дві Х-101: як командир батареї HAWK починав бойову роботу

01 жовтня 2026 р. 18:44

01 жовтня 2026 р. 18:44

Першими цілями, по яких Микола працював із HAWK, стали дві російські ракети Х-101. Обидві вдалося збити.

Його історію розповіли у 208-й зенітній ракетній Херсонській бригаді.

Це сталося у 2024 році. Дві Х-101 летіли по об’єктах інфраструктури, а на рішення й пуск у зенітників було лише кілька хвилин.

«Хвилювань під час бойової роботи бути не може. Збили тоді обидві ракети та усвідомили, наскільки велику біду вдалося відвернути», — згадує Микола.

Відтоді на рахунку батареї — вже кілька десятків швидкісних повітряних цілей.

HAWK не вперше показує результат проти російських крилатих ракет. У травні 2025 року в Повітряних Силах розповідали про чотири пуски комплексу й чотири влучання , а в грудні розрахунок HAWK 208-ї бригади збив «Калібр», який став 18-ю повітряною ціллю цього підрозділу.

Микола був знайомий із зенітними ракетними комплексами ще до нинішньої служби — свого часу закінчив військову кафедру й навчався за цим напрямом.

Та за одним пуском HAWK стоїть робота цілої обслуги. Одні військові забезпечують живлення комплексу, інші працюють у кабіні бойового керування, офіцери ведуть радар, захоплюють ціль і дають пуск.

«Ми відпрацьовуємо по різних типах цілей, зокрема реактивних „Шахедах“», — розповідає командир батареї.

З такими цілями 208-ма бригада вже працює і в бойових умовах. У вересні її військові збили на Миколаївщині реактивний «Шахед», а над Одещиною — реактивну S8000 «Бандероль».

Найважчим у службі Микола називає не бойові чергування, а розлуку з родиною.

Його старшому синові 25 років, він також служить у війську. Молодший — ще дошкільного віку.

«Я далеко від сім’ї, як росте син — спостерігаю лише по фото, не можу допомогти дружині. Але якщо я сьогодні піду звідси — окупанти увірвуться і до моєї оселі. Тож вибір — очевидний».