Підсумки «Вівальді»: російські наміри захопити Донеччину цього року нездійсненні

19 жовтня 2026 р. 22:00

19 жовтня 2026 р. 22:00

Третій армійський корпус ЗСУ завершив наступальну операцію «Вівальді» на лиманському напрямку й звільнив 277 кв. км території. Росія втратила понад 8 тис. військових убитими й пораненими, ще 270 потрапили в полон, розповів командувач угруповання військ «Центр» Андрій Білецький. За його словами, найважливіше те, що росіяни не змогли втілити свій задум на 2026 рік і охопити Слов'янськ та Краматорськ, повідомляє Hromadske.

Під час операції уражено 3800 одиниць російської техніки, зокрема 1800 артилерійських систем. У полон потрапили понад 20 офіцерів, серед них начальник штабу батальйону та 13 командирів взводів розвідки. На останньому етапі також загинули двоє командирів батальйонів. 144-та дивізія 20-ї армії РФ розбита й перестала існувати як організована військова сила.

Росіяни говорять про 1260 кв. км, які звільнили українські війська, але лише тому, що самі домалювали собі нереалістичні здобутки, зокрема Святогірськ, Оскіл і Борову, пояснив командувач. На українській мапі це 277 кв. км. До них додається ще кілька сотень кілометрів території, зачищеної від інфільтрації. Їх у підсумки операції не рахують.

За словами Білецького, угруповання «Запад», до якого входять три російські армії, мало рухатися з плацдарму на річці Чорний Жеребець до Святогірська та Рубців. Так росіяни збиралися розрізати українські війська на східному березі Осколу, знищити їх і йти до Барвінкового на півдні Харківщини. Один удар через Святогірський виступ в обхід Лимана мав охопити Слов'янськ і Краматорськ із півночі. Другий, через Добропілля, повинен був завершити охоплення Донеччини. Цей план розрахований на 2026 рік. Втілювати його почали 2025-го, а цього року росіяни мали вийти до Барвінкового.

Через розгром наступального угруповання противник поки відмовився від спроби обійти Донеччину. Лишаються два варіанти. Перший: штурм Слов'янська й Краматорська в лоб, який буде дорогим і кривавим та не гарантує успіху. Від нього росіяни теж тимчасово відмовилися, хоч і планують повернутися. Другий: Добропілля, де в них були певні успіхи. Українське військове керівництво, за словами Білецького, там активно проводить контрдії. Дії росіян нині більше схожі на агонію, ніж на організовані системні військові дії, додав він.

Цінність операції не лише в кілометражі. Третій корпус вийшов на річку Чорний Жеребець, значно скоротив лінію фронту й тепер тримає оборону на зручному рубежі. У разі нового наступу росіянам доведеться знову форсувати річку. Українська армія може наступати на противника, який переважає. Загальні втрати Сил оборони в сім разів менші, ніж у росіян: у них переважають загиблі, в українців — поранені. «Ми можемо наступати, можемо бути ефективними», — сказав він.

Операцію чотири місяці вдавалося тримати в таємниці. За словами Білецького, про неї знали і колишній головнокомандувач Олександр Сирський, і нинішній Михайло Драпатий, і обидва погодили відсутність офіційних звітів. Просування не позначали в системі ситуативної обізнаності «Дельта» через ризик витоків. Наступального угруповання теж не створювали: приховати перекидання бригади, у якій служать три-чотири тисячі людей із телефонами, можна лише на три-чотири дні. Тому в угрупованні «Запад» підозрювали, що відбувається щось погане, але нових військ не побачили.

Ще 17 вересня Білецький заявляв, що Сили оборони по суті розгромили російську «північну клішню» , яка мала охопити міста-фортеці Донеччини з півночі. За даними Texty.org.ua, до західних аналітиків, які відстежують фронт за відкритими даними, звернулися представники Третього корпусу й попросили не публікувати геолокації з цього району. Тому російське командування до початку вересня не знало про зміни на фронті. Ще 1 вересня в Росії заявляли про «взяття Святогірська». Наступ розпочався в травні, а публічно про операцію стало відомо 15 вересня.

Війна