Майже 46 тисяч іноземців із 151 країни: як Росія вербує людей на війну

19 жовтня 2026 р. 22:28

19 жовтня 2026 р. 22:28

Міністерство оборони Росії уклало контракти з 45 959 іноземцями зі 151 країни світу, повідомив секретар Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Дмитро Усов. Ці дані станом на жовтень 2026 року він представив на четвертій міжнародній конференції Crimea Global. Understanding Ukraine through the South, передає ZMINA .

Йдеться про накопичену інформацію щодо контрактів з 2022 року. Скільки з цих людей зараз перебувають на фронті, в опублікованому повідомленні не вказано. Окремо Усов навів результати опитування іноземних військовополонених: майже половина, за їхніми словами, знала, що воюватиме проти України.

Додаткові джерела вказують на різні шляхи потрапляння до російської армії. Одні розраховували на гроші та громадянство, інші розповідали про обман, погрози та цивільну роботу, яка обернулася відправкою в зону бойових дій. Amnesty International у вересневому дослідженні кваліфікує низку таких випадків як торгівлю людьми.

Деталі

Як змінювався набір і звідки приїжджають іноземці

У представленій Усовим статистиці кількість укладених контрактів розподілена так:

За неповний 2026 рік вже відомо про більшу кількість контрактів, ніж за весь 2025-й. Річний план російського Міноборони Усов оцінив у 18 500 іноземців. Таким чином, названа цифра становить близько 87,4% плану — це розрахунок за наведеними даними. За прогнозом чиновника, за умови збереження темпів Росія зможе виконати або перевиконати план.

У репортажі «Укрінформу» з конференції є додаткова деталь: до десятки країн, завдяки яким зросла кількість завербованих, Усов включив Індонезію, Перу, Сьєрра-Леоне, Бурунді, Чад, Філіппіни, Конго, Панаму, Еквадор та Зімбабве. Це перелік напрямків зростання, а не рейтинг усіх країн за загальною кількістю контрактників.

Від початку повномасштабного вторгнення в український полон потрапляли громадяни 59 держав. За повідомленням ZMINA, найбільше серед них вихідців з Узбекистану, Таджикистану, Білорусі, Колумбії, Казахстану, Азербайджану та Киргизстану. Кількість країн походження полонених та географія всіх встановлених контрактників описують різні групи.

У вересневому звіті Коордштабу зазначалося, що 10% захоплених у 2026 році військовополонених не є громадянами Росії. А в повідомленні від 23 вересня штаб зазначав: за перші дев’ять місяців року в полон потрапило більше іноземців, ніж за весь 2025-й.

Тоді ж Координаційний штаб заявив, що дипломатичний тиск і протидія іноземних властей допомогли призупинити вербування громадян 39 країн, зокрема Китаю, Індії та Єгипту. За оцінкою української сторони, Москва при цьому переключала увагу на інші країни Південної Америки, Центральної Азії та Африки. На Crimea Global Усов знову говорив про скорочення набору в окремих державах завдяки роботі української дипломатії.

Громадянство, гроші та обіцянки роботи: що розповіли полонені

Згідно з оприлюдненим Усовим опитуванням, майже половина іноземних військовополонених знала про відправку на війну проти України. Ще 28% відповіли, що не знали, 14,8% не були впевнені, а 13,8% заявили, що їх обдурили. Ці відповіді стосуються опитаних у полоні. У публікації не розкрито розмір вибірки, дати опитування та точне формулювання питання, тому поширювати ці дані на всіх 45 959 контрактників не можна.

Майже 47% опитаних назвали мотивом отримання російського громадянства. Ще одна цифра — 41% — стосується укладення контрактів через військкомати та пункти набору. Координаційний штаб розцінює це як ознаку організованої державної кампанії.

Зв’язок служби з громадянством закріплений і в російських нормах, однак умови різняться для різних заявників. Указ президента РФ № 821 від 5 листопада 2025 року передбачає особливий порядок прийняття до громадянства для іноземних контрактників та певних членів їхніх сімей. Він також встановлює додаткові вимоги для чоловіків віком 18–65 років щодо низки інших підстав для прийняття до громадянства; з вимог пункту 2 прямо виключено громадян Білорусі. Тому вважати військовий контракт обов’язковою умовою отримання російського громадянства для будь-якого іноземця некоректно.

За даними того ж опитування Коордштабу, 48,8% іноземців потрапили в полон пораненими, а 79% заявили, що хотіли б повернутися до Росії. Усов пояснив останнє бажанням отримати обіцяні виплати та пільги. З цієї відповіді сама по собі не випливає намір знову брати участь у боях.

Незалежний правозахисний контекст надає дослідження Amnesty International, опубліковане 10 вересня . Організація описує два основні способи вербування: людей залучають за кордоном обіцянками цивільних вакансій або використовують вразливе становище мігрантів, які вже перебувають у Росії. Йдеться, зокрема, про загрозу депортації, затримання та обіцянки уникнути тривалого ув’язнення.

У свідченнях фігурують вакансії охоронців, водіїв, будівельників та ІТ-фахівців. Після приїзду люди, за їхніми словами, підписували документи незрозумілою мовою, позбавлялися паспортів і можливості вільно піти. Бразильський ІТ-фахівець, якого в дослідженні названо Педро, розповів Amnesty, що розраховував на роботу технічного характеру. На прохання відпустити його командир, за його словами, відповів: «Якщо спробуєш втекти, то або потрапиш до в’язниці, або ми самі тебе вб’ємо».

Згідно з повним текстом доповіді , дослідники здійснили шість візитів до двох українських таборів у 2024–2026 роках і опитали, серед інших полонених, 15 громадян третіх країн із восьми держав. Вони також збирали відомості у іноземців, які служать у російській армії, у родичів, юристів та інших співрозмовників. Це окреме якісне дослідження, а не те опитування, результати якого представив Усов.

Чому це важливо

За оцінкою Усова, набір іноземців допомагає російській владі заповнювати втрати та знижувати внутрішній соціальний і бюджетний тиск. Це пояснення чиновника; опубліковані цифри контрактів самі по собі не показують ані розмір такої економії, ані долю кожного завербованого.

Висновок Amnesty стосується відповідальності за методи вербування. Організація вважає, що в багатьох описаних випадках поєднання обману, примусу та експлуатації відповідає визначенню торгівлі людьми в Палермському протоколі ООН. При оцінці конкретного випадку важливі обставини згоди, тиску та подальшого поводження з людиною.

Є й юридична відмінність, яка часто губиться в новинах. Як пояснюють експерти Міжнародного комітету Червоного Хреста , участь у війні на боці іноземної держави сама по собі не робить людину найманцем у розумінні міжнародного гуманітарного права. Зокрема, військовослужбовці збройних сил сторони конфлікту зберігають відповідний захист незалежно від громадянства.

Загальна статистика Коордштабу, відповіді полонених та задокументовані Amnesty історії доповнюють одна одну, але вирішують різні завдання. Перша описує виявлений масштаб контрактного набору, другі — відповіді конкретної опитаної групи, треті — обставини вербування та можливі порушення прав людини.

Джерело

• ZMINA: заява Дмитра Усова на Crimea Global, 19 жовтня 2026 року .
• Укрінформ: репортаж з конференції та напрямки зростання вербування .
• Вересневий звіт Коордштабу та повідомлення від 23 вересня 2026 року .
• Amnesty International: висновки дослідження від 10 вересня 2026 року ; повний звіт EUR 46/1361/2026 .
• Текст указу президента РФ № 821 від 5 листопада 2025 року .
• Роз’яснення експертів МКЧХ щодо статусу громадян третіх країн у міжнародному збройному конфлікті .

Війна