Цифровізація та НРК: як логісти-десантники забезпечують бойові підрозділи в умовах дронової війни

12 листопада 2026 р. 06:16

12 листопада 2026 р. 06:16

Командир батальйону логістики 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади ДШВ ЗСУ підполковник Руслан Уманець розповів, як війна змінила логістику.

Штурми неможливі без тилу

«Коли люди говорять про ДШВ, вони здебільшого уявляють людину в обмундируванні, яка штурмує у безпосередньому контакті з ворогом. Це, так би мовити, лицева сторона, але є і інша сторона десантного коїна: це логістика, яка поділяється на напрямки озброєння та тилу. Цих людей зазвичай ніхто не бачить. Навпаки, є стереотипи ще радянських часів, що в тилу нічого не роблять. Я і сам, коли був солдатом-строковиком або коли брав участь у бойових діях, вважав: що логістика — це якісь хлопці, які незрозуміло чим займаються, а от я такий весь із себе, штурмую, от я — все, а вони — ніхто. Ну, багато хто розділяв цю думку.

І от коли я почав проходити службу за напрямом логістики, то все максимально по-іншому побачилося. Я зрозумів, що дуже сильно помилявся раніше. Тому для себе поставив ціль розбити ці стереотипи, і все-таки надіюся, що з часом у нас не буде такого розділу на правильних і „неправильних“ військовослужбовців. Тому що зазвичай заходить військовослужбовець, ми дивимося на те, ким він є зараз. А те, ким він був рік чи два тому, це вже нікому нецікаво.

Тим часом більша частина тих, хто зараз служить у нас в батальйоні, це ті, хто був поранений і за станом здоров’я вже не міг служити в бойових підрозділах. У нас навіть проходять службу люди, які повернулися після полону, могли взагалі не служити далі, але повернулися! І ці люди 24/7 виконують свої завдання, тому що жодна гармата не стріляє від того, що снаряд десь сам узявся. Ні, той самий снаряд має проробити довгий шлях, поки його не візьме хтось з артилерійського розрахунку!» — зазначив Руслан Уманець.

Постачання все далі і все швидше

Логістам потрібно постійно пристосовуватися до змін у війні.

«Звичайно, якщо ми беремо логістику початку вторгнення і зараз, це зовсім інші речі. У 2022-му був один „Орлан“ у небі, і ворогу треба було навести гармату, зарядити і дати перший постріл. Це все забирало час, який у мене був, щоб, наприклад, машину назад відправити і люди могли сховатися. Зараз маємо цілодобову карусель спостереження в небі. Відповідно, якщо брати, наприклад, батальйон логістики, все витягнулося глибоко в тил. Зрозуміло, для цього потрібен час, ресурси, щоб усе підвести на проміжні точки, з яких уже безпосередньо батальйони приїжджають, отримують, розкидають на свої проміжні точки, яких декілька і які за тиждень не повторюються, щоб ворог не встиг їх помітити.

І ми теж не повторюємося, намагаємося шукати якісь нові методи. От нещодавно відбувалася евакуація пораненого гексакоптером. Це була дивина, але бригади на місцях вже починають масштабувати це! Відповідно, те саме стосується і забезпечення переднього краю цим необхідним: перший раз це диковина, за місяць це вже практика, яку активно використовують», — зауважив Руслан Уманець.

НРК замість вантажівок

В умовах кілзони, яка постійно збільшується, все більше уваги приділяють застосуванню наземних роботизованих комплексів (НРК).

«Зараз у нашій бригаді основну частину підвозу безпосередньо на позиції здійснюють НРК. Вже на відстані 15–20 кілометрів від лінії бойового зіткнення вантажівки прямого підвозу не працюють, там логістику забезпечують НРК. І вони допомагають зберігати життя та здоров’я наших військовослужбовців. Так, буває, що ворог палить НРК. Щось палить, а щось доїздить до цілі і повертається. І в нас є такі НРК, які вже виконали понад 60 місій! Це дуже багато!

У майбутньому, думаю, НРК будуть розвиватися далі, наприклад, в напрямі захисту від FPV-дронів. Але треба розуміти, що всі інновації нічого не варті без людини. Відповідно, що у будь-яких умовах для того, аби адекватно працювала логістика, потрібно, щоб за цим стояли люди, які адекватно ставляться до своєї служби», — сказав Руслан Уманець.

Менше паперів, більше обізнаності

Цифровізація — напрям, який також суттєво змінює логістику.

«Я вважаю, що цифровізація — несе багато позитиву. От узяти ті ж самі рапорти, які зараз в СЕДО проходять значно швидше, бо людина бачить розсилку, що до неї прийшло, і погоджує або не погоджує. Або от у мене є екран і я бачу на ньому всі свої машини, фури, куди вони їдуть. Я натискаю на значок фури і читаю, яке завдання виконується, скільки ще залишилося до кінцевої точки. Тобто можна бачити картину всього, що відбувається. Я вже не говорю за те, що, наприклад, у нас виводиться на екран відеоспостереження з деяких наших складів. Зрозуміло, все це здійснюється через систему DELTA, а не якісь підозрілі сайти, які може зламати ворог. У нас все захищено і дозволяє бачити. Загалом цифровізація значно скорочує час на прийняття рішення. Ну і кількість зайвої паперової роботи вона теж скорочує. Думаю, що ми будемо іти в цьому напрямку і далі», — сказав Руслан Уманець.

«Не я обирав логістику, а логістика мене»

Шлях у війську Руслан Уманець розпочав у 2006 році, коли був призваний на строкову службу. У 2015-му мобілізувався.

«Вже тоді зрозумів, наскільки великим був вплив росії на нас. І не тільки намагалися впливати ідеологічно, просувати ту свою „русску весну“, а й надсилали велику кількість своїх найманців. Наприклад, коли ми брали під контроль шахту Бутівка і взяли вісім полонених. То шість із них були з Росії!» — пригадав Руслан Уманець.

У 2022-му році він не вірив, що широкомасштабне вторгнення відбудеться.

«Я думав, що це черговий брязкіт зброєю, як уже було перед цим не раз і не два. У мене якраз тоді народився син, то я був вдома, у відпустці. Наче не вірив, що буде вторгнення, але в ніч на 24 лютого не міг заснути. І тут о 5-й ранку нам у групу прилетіло повідомлення, що бомблять аеродром „Озерне“. Знав, що треба збиратися і швидко їхати у військову частину, але бачив, як спить моя менша дитина, дружина. Я, мабуть, не міг наважитися їм сказати, що почалося вторгнення. Але довелося.

Добрався до частини, спочатку виконував наказ узяти під охорону аеродром „Озерне“, потім воював на Торецькому напрямку, на Слов’янському. Мені запропонували посаду заступника комбата з озброєння, і я погодився. Потім пропонували і посаду заступника командира бойового батальйону, але я вирішив, що раз вже погодився, то погодився. То можна сказати, що не я обрав логістику, а логістика обрала мене. І я не шкодую, бо завдяки цьому дізнався про обидві сторони служби в ЗСУ. І бойовий досвід також допомагає в логістиці», — підсумував Руслан Уманець.

Війна