вологість:
тиск:
вітер:
«Ми його спіймали, коли він у погребі пив сечу»: Сергій розповів про підземну війну та бої з російським спецназом
Постійні атаки FPV, дефіцит води та зіткнення з окупантами— Сергій розповів, як його група майже рік утримувала позиції в надскладних умовах.
Історію бійця оприлюднила 121-а окрема бригада територіальної оборони.
За словами захисника, протягом цього часу його групі довелося змінити чотири позиції.
Окупанти постійно атакували їх, руйнуючи укриття. Після кожного такого обстрілу бійці були змушені шукати нові місця та облаштовувати схованки.
«Зайшли ми близько року тому на одну позицію. Були там, прилетіло — вибігали прямо з вогню. Потім перейшли на другу, прилетіли FPV-дрони, теж розібрали. Шукали позиції собі самі. Потім перейшли на третю — і її розібрали. А вже на четвертій була нора глибоко під землею. Росіяни прилітають, FPV-дронами розбирають вхід, а ми викопуємо новий. І так постійно», — пригадує військовий.
Одним із найважчих випробувань для захисників стала нестача питної води. Через постійні обстріли та ризики бути поміченим ворогом посилки з провізією на позиції намагалися майже не замовляти.
На місці облаштували колодязь, який давав близько п’яти літрів води на добу. Цю кількість доводилося ділити між вісьмома людьми.
«Нас врятувало те, що ми закопалися під землю. Колодязь був глибокий. Небагато він давав — десь п’ять літрів на день. На вісьмох чоловік це дуже мало. Але хлопці допомагали[custom_post_link_by_url url="https://armyinform.com.ua/2026/11/19/%c2%abvony-v%c2%a0mene-pered-ochyma-stoyat%c2%bb-%c2%abstethem%c2%bb-povernuv-dodomu-dvoh-zagyblyh-pobratymiv/"], скидали ще по три пляшки, скільки могли. Якось так виживали», — розповідає Сергій.
За словами військового, нестачу їжі переносити було значно легше, ніж постійну спрагу.
«Вода — це найнеобхідніше. Коли ти без води, дуже важко. Починає боліти голова, тебе висушує. Ти не можеш ні про що думати, крім того, де дістати води», — говорить захисник.
Попри небезпеку, побратими намагалися регулярно передавати на позиції продукти та воду. Допомагали й посилки з дому. Військові могли замовити солодощі або домашню випічку, які згодом їм переправляли.
«Хлопці молодці, скидали їжу. І з дому посилки відправляли. Хтось хотів солодкого, хтось якоїсь домашньої випічки. Хлопці отримували посилки поштою, а потім переправляли нам», — каже боєць.
За час перебування на позиціях захисники неодноразово вступали у стрілецькі бої з окупантами. Траплялися й незвичайні зустрічі.
Пригадує випадок, коли до сусіднього погреба заповз поранений російський військовий. У нього були відірвані обидві ноги нижче колін.
«Він перемотав собі кінцівки й заповз. Ми його спіймали, коли він у сусідньому погребі пив сечу. Казав, що вже тиждень без води», — розповідає Сергій.
Бували й ситуації, коли українським захисникам вдавалося наблизитися до росіян, залишившись нерозпізнаними.
Одного разу бійці зайшли до будинку, де перебували окупанти. Ті прийняли українських військових за своїх.
«Російську мову добре знаю, навчався в російськомовній школі. Вони прийняли нас за своїх. Поговорили з ними, сказали, що повернемося. Вийшли, по рації навели FPV-дрони — і все», — пригадує військовй.
За його словами, під час переміщень між позиціями група також неодноразово натрапляла на росіян. У таких випадках доводилося вступати в бій.
Попри складні умови ми продовжували утримувати позиції. Вони знали, що можливість вийти є, однак для безпечнішого переміщення потрібні були сприятливі погодні умови.
«Ми ще влітку повинні були вийти. Але все літо було посушливе. Ні туманів, ні дощу. І ми трималися, трималися, чекали», — розповідає захисник.
Він зізнається, що тривале перебування під землею виснажувало не лише фізично, а й морально. Однак найбільше допомагала віра в те, що одного дня вдасться повернутися додому.
«Рік під землею — це дуже важко. Допомагала віра. Віра і надія, що повернемося. До жінок, дітей, матерів. Вдома на мене чекала мама. І оця віра, що вийдемо, вона нам допомагала. Ну і, само собою, те, що треба стримувати росіян. Знищували їх, скільки могли. Вони наступали — ми відбивали», — каже боєць.
Військовослужбовець наголошує, що його побратими, попри надзвичайно складні умови, продовжували виконувати бойові завдання та стримувати противника.
Бійці 121-ї бригади територіальної оборони протистояли, зокрема, російським спецпризначенцям.
«Хлопці всі бойові. 121-ша бригада ТрО тримала позиції проти їхнього спецназу. І отакий у них спецназ. А ми — ТрОшники, прості», — підсумовує захисник.
Джерело: armyinform.com.ua
Новини рубріки
Українське небо залишається пріоритетом: що показали 10 останніх «Рамштайнів»
20 листопада 2026 р. 06:58
Втрати російської армії за добу: 2150 військових, 17 одиниць артилерії та система ППО
20 листопада 2026 р. 06:58