У Туреччині досліджують поселення віком 11 тисяч років із найдавнішою сценою на камені

25 жовтня 2026 р. 04:14

25 жовтня 2026 р. 04:14

У поселенні Сайбурч віком близько 11 тисяч років у турецькій провінції Шанлиурфа археологи розкопали приблизно 70 неолітичних споруд . Серед знахідок — рельєф із людьми й тваринами, який вважають найдавнішою відомою оповідною сценою, вирізьбленою на камені. Про це повідомив телеканал CNN.

Поселення виявили 2020 року біля підніжжя Східного Тавру. Працівники музею Шанлиурфи впізнали давні Т-подібні стовпи в каменях, які місцеві жителі використовували для спорудження огорож. Такі конструкції характерні для громад мисливців-збирачів, що жили тут близько 11 тисяч років тому. Розкопки тривають із 2021 року під керівництвом археологині Стамбульського університету Ейлем Оздоган і дають змогу досліджувати побут та поховальні звичаї ранніх осілих громад.

Станом на 2026 рік дослідники відкрили приблизно 70 споруд, серед яких житлові та п’ять громадських будівель. Вони розташовані щільно одна біля одної. Кам’яні ємності й обладнання для розмелювання свідчать про обробку зерна. Припущення про можливе виготовлення пива поки не підтверджене.

В одній із круглих громадських будівель знайшли кам’яну лаву завдовжки близько 3,7 метра з рельєфом із п’яти фігур. На ньому зображені два чоловіки, бик і два леопарди. Один чоловік підняв ліву руку із шістьма пальцями, а в правій тримає предмет. Інший розміщений між леопардами та виконаний у високому рельєфі — його фігура сильніше виступає над поверхнею каменю.

У дослідженні, опублікованому 2022 року в журналі Antiquity, Оздоган визначила композицію як найдавнішу відому оповідну сцену, вирізьблену на камені. На інших пам’ятках комплексу Таш-Тепелер, зокрема в Гебеклі-Тепе та Карахан-Тепе, трапляються подібні зображення. Однак у Сайбурчі фігури пов’язані між собою та утворюють послідовну композицію. Її точний зміст невідомий.

Серед пояснень — зустріч людей із небезпечними тваринами, обряд переходу до дорослого життя або уявлення про родючість. Оздоган не вважає жодне тлумачення остаточним.

«Це усні культури, тому вони не можуть передати норми та традиції через письмо. Вони передають усі ці традиції словами та історіями. Це, ймовірно, допомогло їм запам’ятати історії, те, що їм потрібно знати, та передавати це новим поколінням», — зазначила археологиня.

Розкопки також показали, що померлих ховали всередині житлових будівель, зокрема під підлогою. Це може свідчити про збереження зв’язку між померлими та мешканцями оселі. У 2025 році знайшли невелику різьблену фігурку, яка, ймовірно, зображає небіжчика. Її рот виглядає закритим або зашитим, однак саме зображення не доводить існування такого звичаю.

Подекуди людські кістки були змішані з кістками тварин. Разом із зображеннями птахів-падальників на інших пам’ятках Таш-Тепелер це стало підставою для гіпотези про «небесне поховання». За цим припущенням, тіла могли спочатку залишати для очищення від м’яких тканин тваринами чи птахами, а потім ховати кістки. Серед порівняльних зображень — гриф біля обезголовленого людського тіла на стовпі в Гебеклі-Тепе.

Т-подібні стовпи знаходять як біля будівель, так і всередині них. Вирізьблені руки та пояси дозволяють тлумачити ці конструкції як умовні людські постаті. В одній із центральних споруд біля основи стовпа вирізьблене обличчя. Навпроти розташована велика ніша, а поруч — стовпи із зображеннями леопарда та свині.

Неолітичні залишки добре збереглися, хоча частину пошкодили пізніше римське поселення та сучасне село, засноване в середині XX століття. Оздоган бере участь у підготовці проєкту музею просто неба. Його створення має допомогти зберегти пам’ятку та відкрити її для відвідувачів.

Нагадаємо, що дослідження знахідок із поселення Чатал-Гуюк у Туреччині, яке входить у ту ж групу археологічних пам'яток, що й Таш-Тепелер, змінило уявлення про нібито найдавніші свідчення металургії. Мідні фрагменти віком 8,5 тисячі років раніше вважали результатом навмисного виплавлення металу. Аналіз показав, що їхній склад і структура подібні до фарб, знайдених у поселенні. Натомість мідні намистини та інші прикраси з пізніших шарів мали інший хімічний та ізотопний склад.

Окрім того, в хетському місті Шапінува в центральній Туреччині археологи знайшли рештки тварин у будівлі віком близько 3400 років. У 2025 році в одному з двох симетричних приміщень виявили скелет ягняти або козеняти без голови. У 2026 році в іншому приміщенні знайшли череп великої рогатої худоби. Дослідники припускають, що знахідки пов’язані з жертвоприношеннями під час будівництва, перебудови або ритуального очищення споруди.

Технології